ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

УДК 613.2:614.1:612.67

МОНІТОРИНГ СПОЖИВАННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І ХІМІЧНОГО СКЛАДУ РАЦІОНІВ ЛЮДЕЙ СТАРШОГО ВІКУ В УКРАЇНІ

Ю.Г. Григоров, доктор медичних наук, професор, А.Є. Подрушняк, кандидат медичних наук*, Т.М. Семесько, кандидат медичних наук, Л.Л. Синєок, кандидат медичних наук

Інститут геронтології АМН України, м. Київ
*Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, м. Київ


РЕЗЮМЕ. Проведен мониторинг фактического питания людей старших возрастов Украины за 1970–2005 годы, который выявил существенное изменение структуры потребления основных групп продуктов и химического состава рационов в последнее время. Ассортимент продуктов сократился в 3–4 раза, а количество потребляемых продуктов снизилось на 20–40%. В питании обследованных в 2000-х годах более выражено, чем в 1970-х и 1990-х годах, наблюдался дефицит таких геропротекторов, как антиоксиданты и нутриенты с антиоксидантным эффектом — аминокислот (метионин, глутаминовая кислота), витаминов (витамин Е, С, бета-каротин, витамины группы В), минеральных элементов (цинк, медь, селен), создавая метаболический фон для развития преждевременного старения и прогрессирования возрастзависимой патологии.

SUMMARY. This paper presents a monitoring of factual nutrition of elderly people carried out in Ukraine during 1970–2005 years. It revealed significant changes in the structure of consumption of major groups of food products and chemical composition of rations of late. The assortment has reduced 3–4 times and the number of consumed products decreased by 20–40%. Compared to 1970-es and 1990-es, the nutrition of elderly in 2000-es had a more pronounced deficit of geroprotectors, such as antioxidants and nutrients with an antioxidant effect — amino acids (methionine, glutamate), vitamins (vitamins E and C, beta-carotene, group B vitamins), mineral elements (zinc, copper, selenium), thus creating a metabolic background for development of premature aging and age pathology progression.


Основними факторами, що визначають рівень та якість життя людей старшого віку, є стан їхнього здоров'я і матеріальна забезпеченість. В останні роки на тлі загального неблагополуччя, фінансової та економічної кризи різко погіршилася демографічна ситуація в країні — зменшилася народжуваність, збільшилася смертність і захворюваність, відзначається значно нижча тривалість життя населення. Причому 70% смертності пов'язано із серцево-судинною патологією, у патогенезі якої велику роль відіграють порушення ліпідного обміну й інтенсифікація вільнорадикальних і перекисних процесів, які тісно пов'язані з особливостями харчування [1–5].

Однієї з найбільш соціально незахищених груп населення виявилися люди старшого віку. У нашій лабораторії протягом ряду років накопичені дані стосовно фактичного харчування людей старшого віку (починаючи з 1970-х років), тому в даному дослідженні, з метою надання порівняльної характеристики, проаналізована динаміка змін у стані харчування людей старшого віку в 1970–1979 р.р., 1990–1999 р.р. і 2000–2005 р.р. в Україні.

При аналізі асортиментної структури харчування людей у 70-і роки звертає на себе увагу її різноманітність. У фактичному харчуванні людей старшого віку нараховувалося близько 80 найменувань харчових продуктів. При цьому було встановлено, що споживання тваринних жирів на 16,0% вище, ніж рекомендується, м'ясопродуктів — на 14,0%, хлібопродуктів — на 13,6%, молокопродуктів — на 4,9%, круп і зернобобових — на 31,0%. У той же час споживання рослинних жирів було нижче норми на 11,5%, риби і рибопродуктів — на 78,6%, овочів — на 52,9%, фруктів — на 77,1%. Споживання цукру і яєць відповідало значенням, що рекомендуються [6–8].

Порівняння асортиментної структури фактичного харчування людей старшого віку у 2000-і роки виявило істотне обмеження її (не більше 20 найменувань), а також зміна її кількісної характеристики, як в порівнянні з 1970-ми і 1990-ми роками, так і з величинами, що рекомендуються (табл. 1). Різко знизилося, у порівнянні з 1970-ми роками, споживання м'яса і м'ясопродуктів — на 64,2%, хлібопродуктів — на 39,8%, молокопродуктів — на 45,7%, рибопродуктів — на 68,5%, яєць — на 6,5%, цукру — на 15,4%. Рівень споживання овочів майже не змінився, у той час як споживання картоплі зменшилося на 27,1%. Споживання олії збільшилося на 6,7% від рівня споживання його в 1970-х роках, в основному за рахунок більш низької ціни на неї, тваринних жирів — на 9,5%, фруктів — на 87,4 %, круп — на 40,2%.

У порівнянні з 1990-ми роками, в 2000–2005-х р.р. зменшилося споживання хлібобулочних виробів на 27,2%, цукру — на 14,9%, Збільшилося споживання круп на 67,8%, молокопродуктів — на 9,9%, фруктів — на 59,3%. Особливу тривогу викликає збільшення споживання тваринних жирів на 51,2% і яєць — на 15,5% на тлі зменшення споживання рослинних жирів на 12,1%, овочів — на 11,8%, м'яса і м'ясопродуктів — на 11,9%, риби — на 57,4%.

Проведений аналіз асортиментної структури харчування людей старшого віку показав істотне погіршення стану харчування в 2000-і роки. Так, якщо дисбаланс у харчуванні людей старшого віку у 1970-х роках характеризувався надлишковим (стосовно рівня, що рекомендується) споживанням тваринних жирів, яєць, хліба і хлібопродуктів, круп, молокопродуктів, то в 1990-х і в даний час (2000–2005 р.р.) дисбаланс у харчуванні цієї категорії населення пов'язаний з різким обмеженням рівня споживання м'ясопродуктів, молокопродуктів, рибопродуктів, овочів, що знизило біологічну цінність харчування. Така зміна асортиментної структури харчування, безсумнівно, обумовлена, з одного боку, істотним погіршенням матеріального і соціального статусу літніх і старих людей як у 1990-х, так і в 2000–2005 роках у порівнянні з 1970-ми роками, з іншого боку – із значним ростом цін, що зробило недоступним придбання ними багатьох продуктів першої необхідності. Зміна асортиментної структури харчування відбилася на характеристиці основних нутрієнтів і енергоємності харчування людей старшого віку (табл. 2).

Під час аналізу даних вмісту основних нутрієнтів у харчуванні обстежених у 1970-х роках було встановлено, що білковий компонент їжі становив 13,9% добової калорійності (рекомендовано 13,0%), в 1990-х — 12,5%, а в 2000-х — 12,0%. Оскільки величина потреби у білку залежить не тільки від його абсолютної кількості, а також і від повноцінності амінокислотного складу білків їжі: у нормах визначається кількість тваринного білка, квота якого становить 55% загального білка. При цьому слід зазначити, що в 1970-х роках кількість тваринного білка складала 50,8%, а в 1990-х роках частка тваринного білка знизилася до 50,2%, в 2000-х — до 45,8%.

Порівняльний аналіз амінокислотного складу їжі представлений у таблиці 3.

Вміст як незамінних, так і замінних амінокислот у всіх групах обстежуваних у 1990-і і 2000-і роки вірогідно нижче, ніж у 1970-і роки. Однак викликає тривогу ступінь цієї недостатності — гострий дефіцит у їжі обстежуваних у 2000-і роки всіх амінокислот, особливо тих, що створюють антиоксидантний захист їжі (метіонін, цистин, глутамін), дефіцит яких призводить у літніх і старих людей до розвитку і прогресування серцево-судинної й онкологічної патології.

У 1970-х роках харчування людей старшого віку мало жирову спрямованість. Якщо кількість загального жиру їжі складала 108–95 г/д (рекомендується 77–63 г/д) і 38–35% добової калорійності, (рекомендується 30%), то в 1990-х роках кількість споживаного жиру складала 73–84 г/д, що на 19–24% нижче, ніж у 1970-і роки, і перевищує величини, що рекомендуються, тільки на 2–3%. У 2000-х роках, при зменшенні загальної енергоємності раціону, кількість спожитого жиру складала 68,4 г/д, що забезпечувало 35% енергоємності. При цьому слід зазначити, що 1/3 загальної кількості жиру повинна припадати на жири рослинного походження, що дозволяє забезпечити фізіологічні пропорції насичених і поліненасичених жирних кислот. Якщо в 1970-х роках жири рослинного походження становили тільки 21–18% від загальної кількості жиру, що значно нижче норм, що було рекомендовано, то в 1990-м і 2000-х роках на частку рослинних жирів уже приходиться 34–36%.

Незважаючи на збільшення квоти рослинних жирів у раціоні обстежених людей у 1990-х і 2000-х роках, квота насичених жирних кислот перевищує величини, що рекомендуються (11% від загальної енергоємності харчування) і складає 13,1%, 15,4% і 13,8% відповідно в 1970-х, 1990-х і 2000-х роках. Співвідношення поліненасичених жирних кислот до насичених в 1970-х роках становило 0,39, у 1990-х — 0,56, у 2000-х — 0,55.

При аналізі отриманих даних звертають увагу на рівень споживання холестерину, співвідношення насичених і ненасичених жирних кислот, вміст ліноленової кислоти, що відноситься до групи w-3, фосфоліпідів, оскільки в клінічних і епідеміологічних дослідженнях установлений тісний зв'язок цих показників з функціональним станом серцево-судинної системи і ступенем розвитку атеросклеротичного процесу [3–5, 9–12 ].

Вміст холестерину у добовому раціоні людей старшого віку у 1970-х роках становив (0,45±0,02), в 1990-х роках – (0,35±0,03), в 2000-х роках — (0,29±0,01) г/д (при перерахуванні на 100 ккал (417 кДж) — 0,018; 0,018; 0,016 г/д/100ккал відповідно). В той же час рівень споживання фосфоліпідів (рекомендовано 5 г/д) у 1970-х, 1990-х і 2000-х роках становив (4,31±0,15) г/д, (3,62± 0,15) г/д і (2,85±0,06) г/д, а ліноленової кислоти (рекомендовано 1—2 г/д) — (0,72±0,05), (0,62±0,1) і (0,42±0,01) г/д відповідно.

Таким чином, цілком правомочний висновок про те, що, як в 1970-х, так і в 1990-х, і в 2000-х роках, атеросклеротична спрямованість фактичного харчування людей старшого віку була пов'язана з надлишковим споживанням насичених жирів, з недостатнім вмістом у їжі нутрієнтів, що мають антиатеросклеротичну спрямованість.

Характеристика вуглеводного компонента обстежуваних у динаміці 1970-х, 1990-х і 2000-х років представлена в таблиці 4.

При аналізі отриманих даних звертає на себе увагу більш низьке споживання як загальних вуглеводів, моно- і дисахаридів у 1990-і роки в порівнянні з 1970-ми, так і більш низькі значення споживання клітковини (рекомендовано 18—20 г/д). В той же час у 2000 роках проти 1990-х років збільшується споживання моно- і дисахаридів, клітковини; зменшується – полісахаридів.

Якщо відсотковий вміст вуглеводів (частка в загальній калорійності) у харчуванні осіб старшого віку у 1990-і роки в порівнянні з 1970-ми роками не змінився і складав 51–52% добової калорійності (рекомендується 55%), то в 2000-і роки доля вуглеводів збільшилася до 53,7%. При цьому слід зазначити, що споживання моно- і дисахаридів в 1970-х і в 1990-х роках становила в середньому 18% добової калорійності (рекомендовано 11%). В 2000-і роки споживання моно- і дисахаридів збільшилося до 20,4%. Якщо вміст клітковини в раціоні 1970-х і 1990-х років був в 2–3 рази менший, ніж рекомендується (18–20 г/д), то у 2000-х роках він збільшився до 20,4 г/д за рахунок збільшення споживання овочів і фруктів.

Квота крохмалю у 1970-х і в 1990-х роках становила 31–32% добової калорійності, у 2000-х роках — 29,9 % і була нижче норми (39% добової калорійності). Тобто, як у 1970-х, 1990-х, так і в 2000-х роках у харчуванні літніх і старих людей переважали моно- і дисахариди, які становили до 35–37% від загальної кількості вуглеводів (рекомендовано 10–20%).

Співвідношення білки:жири:вуглеводи в харчуванні людей старшого віку повинне складати 1,0:0,9:3,5-4,0 [6, 8, 13]. У 1970-х роках воно виражалось в середньому як 1,0:1,1:3,8, у 1990-х — як 1,0:1,3:4,0, а в 2000-х — як 1,0:1,3:4,5. Тобто, якщо в 1970-х роках харчування людей старшого віку мало атерогенну спрямованість (кількість споживаного жиру було вище норми і перевищувало величину споживання білків), то в 1990-х і 2000-х роках, незважаючи на недостатнє за енергоємністю харчування, зменшення рівня споживання білків приводить до ще більшої розбалансованості харчування й атерогенної спрямованості раціону в результаті порушення фізіологічно необхідних співвідношень між білками і жирами.

Експерти ВООЗ [8], оцінюючи недостатність харчування, рекомендують використовувати два критерії: 1) кількість загального білка нижче 0,8 г/кг маси тіла, 2) енергоємність харчування для чоловіків нижче 1400 ккал/д (5838 кДж/д) і для жінок — нижче 1200 ккал/д (5004 кДж/д). Під час використання цих критеріїв в 1970-х роках тільки в жінок була виявлена недостатність харчування у невеликому відсотку випадків (1,4%), а в 1990-х і 2000-х роках майже кожен 10-й обстежений літнього і старшого віку мав недостатнє харчування.

Дисбаланс фактичного харчування літніх і старих людей у динаміці 35-літнього спостереження повною мірою виявляється під час аналізу вітамінного і мінерального складу харчових раціонів у порівнянні з вимогами геродієтетики (табл. 56).

Таким чином, поряд з дисбалансом основних нутрієнтів у харчуванні людей старшого віку, особливо у 1990-і і в 2000-і роки, виявляється дефіцит вітамінів і мінеральних елементів, що підвищує ступінь ризику прогресування різної патології в цій віковій категорії населення.

З огляду на отримані дані, становило інтерес провести порівняльний аналіз кількісного і якісного складу геропротекторних нутрієнтів у фактичному харчуванні осіб старшого віку, зокрема антиоксидантів, у 70-і, 90-і і 2000-і роки.

До нутрієнтів, що мають антиоксидантний захист, відноситься широкий клас сполук: амінокислоти, вітаміни, мінеральні елементи, а також для антиоксидантного захисту суттєву роль відіграє співвідношення і рівень споживання основних нутрієнтів — головним чином жирів і жирних кислот. З амінокислот антиоксидантний ефект мають метіонін, цистеїн, глутамінова кислота; з вітамінів — альфа-токоферол, аскорбінова кислота, бета-каротин, нікотинова кислота, тіамін, рибофлавін, піридоксин; з мінеральних елементів — магній, мідь, цинк, селен [14–16].

Особливості харчування декількома шляхами впливають на інтенсивність вільнорадикальних процесів, що відбуваються в організмі.

По-перше, збільшуючи фонд ендогенних антиоксидантів, підсилюють інтенсивність неензиматичного антиоксидантного захисту (вітамін Е, аскорбінова кислота, каротин). Вітамін Е є однією з основних біологічних "пасток" вільних радикалів. Вбудовуючись в мембрани ендоплазматичного ретикулуму і мітохондріальні мембрани, ліпідні мембрани ліпопротеїдів крові, він попереджає пероксидацію поліненасичених жирних кислот цих мембран. Вітамін С також є ефективною "пасткою" вільних радикалів у тканинах, що знаходяться під високим парціальним тиском кисню. Бета-каротин виявляє антиоксидантні властивості в мембранах і органеллах, що знаходяться під низьким парціальним тиском кисню. Каротиноїди і ретиноїди створюють аддитивний ефект антиоксидантної дії вітаміну Е. Як видно з таблиці 5, споживання цих антиоксидантів низьке в порівнянні з нормами, що рекомендуються.

По-друге, харчування є єдиним джерелом незамінних нутрієнтів, що необхідні для активного ензиматичного захисту організму від вільних радикалів. Різний рівень вмісту в їжі мінеральних елементів (цинку, магнію, міді, селену, а також глутамінової кислоти) у значній мірі визначає активність супероксиддисмутаз і глутатіонпероксидаз, металоензимів, що становлять один з елементів ензиматичного антиоксидантного захисту організму і каталізуючих дисмутирування супероксидних радикалів у цитозолі й у міжмембранному просторі мітохондрій. Наприклад, церулоплазмін (мідьвмісний білок) є ефективним інгібітором залізозалежної ліпідної пероксидації й оксидативних поразок ДНК. Слід зазначити, що і рівень споживання марганцю, який впливає на активність відповідної супероксиддисмутази, в отриманих дослідженнях набагато нижче величин, що рекомендуються. Крім цього, на активність ферментів, що нейтралізують вільні радикали, зокрема на активність глутатіонпероксидазної системи, як і на активність пероксидації ліпідів, істотний вплив мають вітаміни групи В [21, 22]. Наведені в таблицях 5, 6 дані щодо фактичного споживання мікроелементів, вітамінів групи В, глутамінової кислоти дають підставу вважати, що і ензиматичний антиоксидантний захист організму людей літнього і старшого віку в 1990-х, 2000-х роках нижче, ніж у 1970-і роки.

Ще один важливий аспект впливу особливостей харчування на інтенсивність вільнорадикальних і перекисних процесів пов'язаний з рівнем споживання макронутрієнтів. Так підвищене споживання насичених жирних кислот впливає на склад клітинних і внутрішньоклітинних мембран, підвищуючи ступінь пероксидації їхніх ліпідів, і паралельно збільшує активність атеросклеротичного процесу і частоту прояву онкологічної патології. Як нами було раніше показано, зменшення споживання жирів, особливо на тлі високого вмісту вітаміну Е, є характерною рисою харчування людей з довголітніх популяцій [2, 15] на противагу виявленому дисбалансу жирів у їжі обстежених людей як у 1970-і роки, так і в 1990-і і 2000-і роки.

Антиатеросклеротичний характер харчування, сприяючи нормалізації ліпідного обміну, тим самим попереджає пероксидацію ліпідів крові. У таблиці 5 наведене споживання людьми літнього і старшого віку нікотинової кислоти, яка, нормалізуючи ліпідний обмін, зменшує рівень ліпідів крові — безпосередніх "мішеней" переокислення ліпідів. У цьому зв'язку слід зазначити, що глутатіонпероксидаза в цитоплазмі і мітохондріях каталізує відновлення пероксидів і залежить від присутності і кількості амінокислот їжі, що містять сульфгідрильні групи (у тому числі метіоніну і цистину), крім глутатіону і селену. Збільшення ендогенного фонду цих амінокислот за рахунок харчування знижує імовірність їх вільнорадикальних модифікацій. Особливістю харчування літніх і старих людей є знижений рівень споживання сірковмісних амінокислот (див. табл. 3).

Виходячи із вільнорадикальної теорії старіння, швидкість вільнорадикальних реакцій зумовлена, з одного боку, інтенсивністю обмінних процесів, а з іншого боку — активністю і потужністю антиоксидантного захисту. Це було доведено:
- при вивченні вікових змін активності антиоксидантних систем організму, що при старінні істотно знижуються [17—19];
- при порівняльному вивченні активності антиоксидантного захисту у тварин з різною видовою тривалістю життя (у видів з високою тривалістю життя вона вища);
- при експериментальному пролонгуванні життя добавками окремих антиоксидантів [20].

Важливою представляється та обставина, що множинна патологія (порушення імунітету, серцево-судинні, онкологічні захворювання, діабет, амілоїдоз, артрит, сенільна деменція й ін.) у старості тісно зв'язана з активізацією вільнорадикальних реакцій і перекисного окислення ліпідів. У цьому зв'язку варто враховувати той факт, що рівень цієї патології в регіонах з низькою тривалістю життя надзвичайно високий. Отже, зниження вмісту в їжі речовин, що стимулюють вільнорадикальні процеси й інтенсивність перекисного окислення ліпідів (наприклад, жирів), а також підвищене споживання аліментарних антиоксидантів або речовин, що мають антиоксидантну активність, повинне гальмувати як темп старіння, так і розвиток вікозалежної патології, збільшуючи частку старих людей у популяції і рівень їхнього здоров'я.

При вивченні стану харчування людей старшого віку в Україні (протягом більш ніж 30-літнього періоду), складається переконання, що воно повільно, але вірно переходить у фактор ризику розвитку вікозалежної патології і має потребу в різкому поліпшенні асортиментної структури харчування, його хімічного складу, що можливо здійснити лише шляхом залучення державних структур суспільства і поліпшення матеріального становища людей старшого віку в Україні.

Література
1. Статистический ежегодник Украины за 2002 год. Киев Консультант, 2003. –476 с.
2. Григоров Ю.Г., Козловская С.Г., Семесько Т.М. и др. Особенности старения населения различных регионов Украины // Проблемы старения и долголетия. —1994. —№3–4. —С. 392–400.
3. Григоров Ю.Г., Козловская С.Г., Семесько Т.М. Питание и гипертоническая болезнь в старости // Проблемы старения и долголетия. —2002. —№3. —С. 273–289.
4. Коваленко В.М. Харчування і хвороби системи кровообігу: соціальні і медичні проблеми // Український кардіологічний журнал. —2004. —№1. —C. 4–9.
5. Кваша Е.А., Смирнова И.П., Горбась И.М., Давыденко Н.В., Воликов В.Г. Эпидемиология цереброваскулярной патологии в Украине (по данным 20-летнего исследования) // Пробл. старения и долголетия. —2002. —Т.11, №3. —С. 302.
6. Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії // Міністерство охорони здоров'я України. —Наказ №272 від 18.11.1999.
7. Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення // Кабінет Міністрів України. Постанова №656 від 14.04.2000.
8. Nutrition and ageing / Eds: I.H.Rosenberg, A.Sastre (Nestle Nutrition Workshop Series: Clinical a.Performance Program, vol.6). —Basel: Karger, 2002. —258 p.
9. Bartali B., Salvini S., Turrini A. et al. Age and disability affect dietary intake // J. Nutr. —2003. —Vol.133. —P. 2868–2873.
10. Kotchen Th., Hajjar I. Regional variations of blood pressure in the United States are associated with regional variations in dietary intakes: the NHANES-III data // J. Nutr. —2003. —133. —P. 211–214.
11. Davis M.A., Murphy S.P., Neuhaus J.M. et al. Living arrangements affect dietary quality for U.S. adults aged 50 years and older: NHANES III 1988–1994 // J. Nutr. —2000. —vol.130. —P. 2256–2264.
12. Смоляр В.І. Аліментарні ефектори ліпідного обміну // Проблеми харчування. —2003. №1. —С. 8–14.
13. Григоров Ю.Г., Семесько Т.М., Козловская С.Г. и др. Сравнительная оценка фактического питания и состояния здоровья людей старших возрастов // Пробл. старения и долголетия. —2002. —T.11, №1. —С. 78–86.
14. Рыжак Г.И., Коновалов С.С. Геропротекторы и профилактика возрастной патологии. —СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. —160 с.
15. Григоров Ю. Г., Семесько Т. М., Синеок Л. Л. Этнические особенности питания людей старшего возраста, проживающих в южных регионах Украины // Пробл.старения и долголетия. —2005. —T14. —№1. —С. 88–98.
16. Blumberger J.B., Meydani S.N. Role of dietary antioxidants in aging // Nutrition and Aging. —London: Academic Press, 1986. —P. 85–98.
17. Harman D. Free radical theory in ageing: role of free radicals in origination and evolution of life, ageing and disease process // Free radicals, aging and degenerative diseases. —NY: Pltnum Press, 1986. —P. 3–49.
18. Umezawa M.,Takeda T., Kogiishi K. et al. Serum lipid concentration and mean life span are modulated by dietary polyunsaturated fatty acids in the senescence-accelerated mouse // J. Nutr. —2000. —Vol.130. —P. 221–227.
19. Tholstrup T., Hellgren L. I., Petersen M. et al. A solid dietary fat containing fish oil redistributes lipoprotein subclasses without increasing oxidative stress in men // J. Nutr. —2004. —134. —P. 1051–1057.
20. Григоров Ю. Г., Медовар Б. Я., Козловская С. Г. и др. Влияние состава рационов на продолжительность жизни старых животных // Проблемы старения и долголетия. —2000. —T.9, №1. —С. 10–19.
21. Ваградян А.Г. Возрастные изменения уровней металлопротеинов антиоксидантного и прооксидантного действия в крови крыс // Проблемы старения и долголетия. —2002. —T.11, №1. —С. 30–35.
22. Утко Н.А., Мозжухина Т.Г., Пишель И.Н. и др. Возрастные особенности корреляции между интенсивностью газообмена, температурой тела и активностью супероксиддисмутазы, каталазы и глутатионпероксидазы клеток печени мышей // Проблемы старения и долголетия. —2002. —T.11, №1. —С. 23–29.


| Зміст |