ТОКСИНИ МІКРООРГАНІЗМІВ

УДК: 613.2-099:582.284-031:616.341-018]-092.9

М.С. Гнатюк, д.м.н, Л.Т. Виклюк, к.б.н.

МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ПРИ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ТОКСИНІВ БЛІДОЇ ПОГАНКИ

Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського

Отруєння блідою поганкою спричиняють глибокі порушення гомеостазу організму, призводять до важких розладів здоров'я людей і часто закінчуються смертю [1].

Відомо, що серед відділів кишечника дванадцятипалій кишці належить важлива роль у функції травлення. Однак морфологічні зміни дванадцятипалої кишки при отруєнні блідою поганкою не вивчалися.

Метою даної роботи було морфометричне дослідження структурно-функціональних змін дванадцятипалої кишки при дії на організм токсинів блідої поганки.

Матеріали та методи дослідження

Досліджено дванадцятипалу кишку 43 білих статевозрілих щурів-самців, які були розділені на дві групи: перша група (контрольна) включала 19 практично здорових тварин, що знаходилися у звичайних умовах віварію, друга — 24 щурів, отруєних блідою поганкою. Отруєння тварин здійснювали внутрішньоочеревинним введенням екстракту блідої поганки [1], яку збирали в листяно-соснових лісах Тернопільської області. У день збору гриби очищали від домішок, промивали проточною водою та гомогенізували на електроподрібнювачі. До гомогенату додавали метанол у ваговому співвідношенні 1:10 (гриби:метанол), кип'ятили 30 хв, фільтрували за допомогою водоструминного насосу. Потім метанол випаровували до отримання маслянистої краплі, яку розводили ізотонічним розчином хлориду натрію з таким розрахунком, щоб доза токсину, яка вводиться в організм, містилася у 1 мл. Відсутність метанолу в робочому розчині екстракту підтверджували хроматографічним дослідженням. Експериментальних тварин виводили з досліду через 24 год від його початку шляхом декапітації під рауш-наркозом.

Шматочки дванадцятипалої кишки фіксували в 10,0% розчині формаліну, обробленому за Ліллі при рН 7,1—7,4 , а частину матеріалу в 1,0% розчині оцтової кислоти на 96° холодному етанолі, рідинах Карнуа, Ценкера, 96° етиловому спирті. Після обезводнення матеріал заливали в парафін. Парафінові зрізи фарбували гематоксиліном і еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, реактивом Шіффа, альціановим синім, модифікованим методом Грама, за Гримеліусом, Браше, Мак-Манусом-Хочкісом [2].

Проводили морфометричні виміри структур дванадцятипалої кишки, дотримуючись методик і правил [3]. При цьому враховували довжину та ширину крипт, товщину підслизової основи, товщину слизової, м'язової та серозної оболонок, підслизово-слизовий і підслизово-м'язовий індекси, індекс слизової оболонки, висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їхніх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в них, відносний об'єм уражених епітеліоцитів. Отриманий цифровий матеріал обробляли методом варіаційної статистики. Достовірність різниці між групами встановлювали за критерієм Стьюдента [3].

Результати та їх обговорення

Отримані кількісні показники представлені в таблиці. Встановлено, що довжина ворсинок у дванадцятипалій кишці при отруєнні блідою поганкою зростала з (370,60±7,80) до (491,80±9,30) мкм. Ширина досліджуваних структур збільшувалась з (68,75±1,50) до (100,70±3,60) мкм.

Істотно змінювалися також такі морфометричні параметри, як глибина та ширина крипт. Так, глибина крипт зростала на 19,7%, а ширина крипт збільшувалась на 40,4%. Товщина слизової оболонки та підслизової основи зростала на 27,2 та 9,5% відповідно. Зміну вказаних характеристик дванадцятипалої кишки можна пов'язати із набряком, який виникає при отруєнні токсинами блідої поганки. В той же час одного набряку для пояснення збільшення товщини слизової оболонки дванадцятипалої кишки, довжини і товщини ворсинок, глибини і ширини крипт недостатньо. Можливо, при цьому немалу роль відіграє пошкодження нервових елементів кишки, що має місце при отруєнні організму блідою поганкою [1]. Це підтверджувалося дистрофічними змінами вказаних структур та розширенням і дистонією кишки.

Відносний об'єм уражених епітеліоцитів у змодельованих патологічних умовах збільшувався з (1,96±0,03) до (41,80±2,40)%. Відомо, що при цьому виникає гіперфункція і гіпертрофія вцілілих елементів [4—6]. Вказані процеси повинні також впливати на просторові характеристики досліджуваних структур. Товщини м'язової оболонки зменшувалась на 30,5%, що можна пояснити розширенням просвіту дванадцятипалої кишки та стоншенням гладеньких м'язових клітин [7].

В наших дослідженнях спостерігалося нерівномірне збільшення просторових характеристик епітеліоцитів та їхніх ядер, що супроводжувалося істотними змінами ядерно-цитоплазматичних співвідношень. Останній морфометричний параметр зменшувався з (0,075±0,003) до (0,049±0,003). Порушення між просторовими характеристиками ядра та цитоплазми клітини свідчить про її дисфункцію, напруження, поломку та зрив структурного гомеостазу [4, 8]. Отже, вказаний параметр є об'єктивним показником прижиттєвого функціонального стану клітини [4, 9].

Нами виявлено також істотні зміни підслизово-слизового, підслизово-м'язового індексів та індексу ворсинок. Підслизово-слизовий індекс зменшувався майже на 14,8%, а підслизово-м'язовий індекс зростав у 1,6 рази. Індекс слизової оболонки (відношення між просторовими характеристиками крипт і ворсинок) збільшувався на 11,1%. Виявлені зміни свідчать про суттєві порушення співвідношень між просторовими характеристиками оболонок дванадцятипалої кишки, ворсинок і крипт слизової оболонки, що вказує на нестабільність структурного гомеостазу на органному й тканинному рівнях [6].

Мікроскопічно у стінці дванадцятипалої кишки при змодельованій патології спостерігалися дистрофічні, некробіотичні, інфільтративні процеси та виражені судинні розлади.

Таким чином проведені дослідження свідчать, що отруєння блідою поганкою супроводжуються вираженою морфологічною перебудовою стінки дванадцятипалої кишки. Це призводить до істотних порушень структурного гомеостазу на всіх рівнях структурної організації досліджуваного органа, що необхідно враховувати при діагностиці та лікуванні вказаної патології.

Література
1. Бойчук Б.Р. Отруєння грибами. —Тернопіль: Укрмедкнига, 1997. —200 с.
2. Сорочинников А.Г., Доросевич А.Е. Гистологическая и микроскопическая техника. —Смоленск: САУ, 2000. —480 с.
3. Автандилов Г.Г. Медицинская морфометрия. —М.: Медицина, 1990. —318 с.
4. Гнатюк М.С. Морфометрическое исследование кардиомиоцитов при гиперфункции сердца // Цитология. —1991. —Т. 33, №7. —С. 51—60.
5. Меерсон Ф.Ф. Адаптация, стрес и профилактика. —М.: Наука, 1991. —280 с.
6. Саркисов Д.С. Структурные основы адаптации и компенсации нарушенных функций. —М.: Медицина, 1987. —448 с.
7. Ковальчук Л.Я., Бенедикт В.В., Гнатюк М.С. Морфофункціональне обгрунтування інтестинальної декомпресії у хворих на гостру абдомінальну патологію і деякі особливості її використання // Шпитальна хірургія. —2000. —№1. —С. 18—22.
8. Збарский И.В. Организация клеточного ядра. —М.: Медицина, 1988. —367 с.
9. Gshwind R., Umbricht C., Torkarst J. Evolution of shape descriptors for the morphometric analysis of cell nuclei // Pathol. Res. and Pract. —1986. —V. 181, №2. —Р. 213—222.


| Зміст |