|
ЛІКУВАННЯ ІНТОКСИКАЦІЙ УДК: 577.156+612.015.3:615.916'1 ВПЛИВ ПЕПТИДНИХ ФРАГМЕНТІВ ГЕМОГЛОБІНУ НА ПЕРОКСИДАЦІЮ В КРОВІ ПРИ СВИНЦЕВІЙ ІНТОКСИКАЦІЇТ.М. Запорожець, к.б.н., О.І. Цебржинський, к.б.н. Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава Пептидергічна регуляція займає чільне місце в організмі та інтенсивно вивчається. Зокрема приділяють увагу органоспецифічним низькомолекулярним пептидним комплексам [7]. Виявилося, що ці комплекси мають захисну дію по відношенню до розвитку пероксидації та гіперкоагуляції при інтоксикації фторидом натрію, тетрахлорметаном, етиленгліколем [4-6]. Вірогідно, що деякі компоненти пептидних комплексів утворюються лімітованим протеолізом [5]. Не виключeно, що при внутрішньосудинному гемолізі протеінази крові можуть здійснювати лімітований протеоліз гемоглобіну. Біологічна активність фрагментів гемоглобіну при інтоксикаціях потребує досліджень. Солі свинцю мають певну тропність до системи крові: скорочують життя еритроцитів, гальмують синтез гему, блокуючі порфобіліногенсинтетазу — дельта-амінолевулінатдегідратаза та a-ланцюгів гемоглобіну [1]. Прооксидантно-антиоксидантна система також відчуває вплив іонів свинцю [10]. Солі свинцю зв'язують сульфгідрильні групи, гальмують пентозо-фосфатний шлях, знижують рівень відновленного глютатіону, сприяють утворенню тілець Гейнца [12], зменьшують активність супероксиддисмутази та церулоплазміну у крові, підвищують вміст заліза у печінці [13]. Метою роботи є дослідження впливу пептидних комплексів, отриманих з гемоглобіну, на стан пероксидації при свинцевій інтоксикації. Матеріали та методи дослідження Дослідження проведені на 29 морських свинках обох статей масою 400-420 г. Тварин поділили на три групи: інтактну (10), контрольну (9), дослідну (10). Мурчаки контрольної групи отримували реr оs 4 % розчин ацетату свинцю з розрахунку 60 мг/кг маси тіла на добу на протязі 27 днів; в останні 7 діб їм внутрішньом'язово вводили 0,2 мл 0,9 % апірогенного розчину хлориду натрію. Мурчаки дослідної групи також отримували 27 днів ацетат свинцю в дозі 60 мг/кг на добу, але в останні 7 днів інтоксикації їм внутрішньом'язово вводили пептидний комплекс, добутий з гемоглобіну, у дозі 1 мг/кг маси тіла на добу у 0,2 мл фізіологічного розчину. Пептидні фрагменти гемоглобіну були отримані шляхом ферментативного гідролізу. Вибір дози препарату був аналогічний іншим органоспецифічним пептидним комплексам [3, 4]. При виборі дози ацетату свинцю виходили з того, що мурчаки середньостійкі до сатурнізму[2]. Результати та їх обговорення При свинцевій інтоксикації порівняно з даними інтактних тварин вміст метгемоглобіну в еритроцитах збільшився на 56 %, фагоцитарна активність, як і прояв дихального вибуху нейтрофілів, знизилися на 32 %, у 2,5 рази знизився вміст атерогенних ліпопротеїдів у сироватці крові, концентрація діенових кон'югатів атерогенних ліпопротеїдів не змінилася, вихідна концентрація ТБК-реагуючих оксосполук (продуктів пероксидації) крові підвищилася на 38 %, після інкубації крові у прооксидантному залізо-аскорбатному буферному розчині вміст ТБК-реагуючих продуктів підвищився в 1,7 рази, а приріст МДА за 1,5 год інкубації збільшився у 4 рази, рівень гемолізу перекисної природи дещо знизився, активність СОД підвищилася у 1,5 рази, активність каталази зменшилася на 30 %, вміст церулоплазміну не змінився. Слід відмітити, що в умовах зниження вмісту ЛПНЩ та ЛПДНЩ незмінність рівня дієнів у цих атерогенних ліпопротеїдах вказує на збільшення концентрації первинних продуктів пероксидації. Введення пептидних комплексів, що отримані ферментативним гідролізом гемоглобіну, сприяло нормалізації фагоцитарної та оксидативної активності нейтрофілів, дещо знизило величини МДА-0, та МДА-1,5, активність СОД; вміст метгемоглобіну, атерогенних ліпопротеїдів, церулоплазміну, гемоліз еритроцитів не змінювалися, збільшився приріст МДА за час інкубації та зменшилася активність каталази в порівнянні з величинами контрольної групи. При свинцевій інтоксикації зниження фагоцитарної активності вказує на функціональну недостатність нейтрофілів, а послаблення прояву дихального вибуху нейтрофілів може бути пов'язано з недостатністю активності цитохрому в245 (НАДФН-оксидази) внаслідок гальмування іоном двохвалентного свинцю синтеза гему. Можливо припустити, що свинцева інтоксикація сприяла елімінації старих та пошкоджених еритроцитів з експресією антигену старіючих та пошкоджених клітин, при цьому з кісткового мозку вийшли молоді еритроцити без цього антигену, що спричинило зниження фагоцитарної активності та підвищило резистентність еритроцитів до перекисного гемолізу. Таким чином, при свинцевій інтоксикації оксидативна активність нейтрофілів не є джерелом активних форм кисню, що ініціює пероксидацію у крові. Відомо, що 0,5 % гемоглобіну окислюється за фізіологічних умов у метгемоглобін з утворенням супероксиданіонрадикалу. Відновлює гемоглобін гемвмістка метгемоглобінредуктаза, підвищення вмісту метгемоглобіну вказує на пригнічення активності цього ферменту (при недостатності тіолових антиоксидантів і активності пентозофосфатного шляху [12], що продукує НАДФН), можливість генерації супероксиданіонрадикала гемоглобіном, як це показано для міоглобіну [11]. Слідуючим джерелом активних форм кисню в еритроцитах є продукція перекису водню супероксиддисмутазою в умовах підвищення активності цього субстратіндуцибельного ферменту [10] при зниженні активності гемвмісткої каталази. Реакції між іонами заліза та перекисом водню дають гідроксилрадикал, що ініціює пероксидацію та сприяє збільшенню вмісту її продуктів у вигляді дієнових кон'югатів атерогенних ліпопротеїдів та оксосполук, що реагують з ТБК-реактивом. Підвищення прирісту МДА вказує на ослаблення антиоксидантного захисту крові. Таким чином, свинцева інтоксикація сприяє посиленню продукції активних форм кисню, підвищенню рівня пероксидації та зниженню антиоксидантного захисту крові. Введення пептидного комплексу, що отриманий ферментативним гідролізом гемоглобіну, сприяло нормалізації функціонального стану нейтрофілів, посилило антиоксидантну недостатність, яка виявилася у підвищенні відсотку приріста МДА за час інкубації. Деяке зниження вмісту продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою до та після інкубації крові, вказує на ослаблення пероксидації, мабуть за рахунок виходу молодих та стабільних еритроцитів з кісткового мозку. Таким чином, введення пептидного комплексу гемоглобіну дослідним тваринам суттєво не впливало на процеси перекисного окислення ліпідів, але нормалізувало функціональну активність фагоцитів крові. Література |