УДК 613:[612.014.46+612.482]:616.44 (477.41)

ТОКСИКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПОЄДНАНОЇ ДІЇ РАДІАЦІЇ ТА ХІМІЧНИХ ЗАБРУДНЮВАЧІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА СТАН ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ НАСЕЛЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

І.М. Пельо, В.Г. Бардов, проф., С.Т. Омельчук, к. м. н.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Протягом останніх років у економічно розвинутих країнах виявляється стійка тенденція до росту частоти ендокринної патології, про що свідчить цілий ряд публікацій вітчизняних та зарубіжних авторів [4].

Розповсюдженість та негативні медико-соціальні наслідки захворювань щитовидної залози ставлять питання профілактики та лікування тиреоїдної патології в ряд першочергових проблем теоретичної і практичної медицини [2].

Як доведено багатьма дослідниками, захворювання щитовидної залози виникає в наслідок дефіциту йоду [4, 6], але й в наслідок впливу так званих вторинних екзогенних факторів, які в наш час виходять на перший план за своїм впливом на стан щитовидної залози: екологічні фактори, інтоксикації, неповноцінне харчування, соціальні фактори, інфекції, підвищені психо-емоційні навантаження та інші [1, 3, 5, 7].

Проте слід відзначити, що більшість наукових досліджень присвячені вивченню впливу окремих факторів навколишнього середовища на стан щитовидної залози. До теперішнього часу не одержані кількісні оцінки впливу природних та антропогенних факторів навколишнього середовища на рівень тиреоїдної патології.

Через це в нашій роботі ми спробували дати токсиколого-гігієнічну оцінку впливу природних і антропогенних факторів навколишнього середовища на динаміку винекнення і перебігу захворювання щитовидної залози у населення Київської області.

Для вирішення поставленої мети нами були використані відомості, які характеризують, з одного боку, природні особливості регіону, ступінь забруднення атмосферного повітря, води та грунту з урахуванням основних забруднювачів та, з іншого боку, відомості про рівень патології щитовидної залози серед населення Київської області.

Оцінка отриманих даних проведена нами за допомогою багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу. Основними етапами його стали: 1) розрахунок парних коефіцієнтів кореляції; 2) розрахунок множинних коефіцієнтів кореляції (при будь-якому числі факторів); 3) розрахунок парціальних коефіцієнтів кореляції, які свідчать про силу "чистого" зв’язку певного параметра з результативною ознакою.

Всі розрахунки проведені на ЕОМ за допомогою спеціальних програм статистичного аналізу "STATISTICA" (Microsoft, 1993), "SPS" (1994) та ін.

Проведений аналіз показав, що екологічна ситуація в області залишається складною, а в деяких районах — небезпечною.

До цього привели багаторічна відсутність комплексного підходу до вирішення питань охорони навколишнього середовища, розвиток виробничих сил без необхідного обліку екологічних наслідків.

В останній час в атмосферу викидається біля 250 тисяч тонн шкідливих для здоров’я речовин, і ця цифра щороку зростає на 3,3 % Слід відмітити, що забруднення території Київської області має неоднорідний характер. Розташування в районах, прилеглих до столиці, підприємств, які викидають шкідливі речовини в атмосферу, обумовлює інтенсивне забруднення атмосферного повітря здебільшого у центральних та центрально-південних районах області.

Найбільшу кількість шкідливих сполук (> 3000 тонн/рік) викидають підприємства Обухівського району (Трипільська ГРЕС), Білоцерківського, Кагарлицького, Броварського, Києво-Святошинського, Васильківського, Рокитнянського, Бородянського районів.

Всього по області нараховується 380 підприємств, що мають викиди в атмосферу. З 11518 джерел викидів шкідливих речовин лише 3206 (27,8 %) обладнані пилогазоочисними спорудами. По області в деяких районах без очистки викидається переважна більшість шкідливих речовин: у Фастівському — 99 %; Бориспільському — 91 %; Таращанському — 99 %; Вишгородському — 89 %; Білоцерківському — 70 %.

Злив забруднених стічних вод у водні об’єкти області за останні роки виріс в 2,9 рази і складає 1757 млн м3 на рік.

Вміст нітритів та нітратів в джерелах водопостачання в деяких районах значно перевищує ГДК. Найбільш забруднена нітратами вода у колодязях та артезіанських свердловинах Бориспільського, Яготинського, Фастівського, Сквирського, Білоцерківського, Вишгородського, Кагарлицького районів.

Надмірне застосування мінеральних добрив у попередны роки, міграція отрутохімікатів із грунту через продукти харчування і питну воду призвели до того, що сумарне фактичне накопичення пестицидів у населення розцінюється як небезпечне для здоров’я. За даними Київської обл. СЕС у Поліському, Кагарлицькому, Богуславському районах у пробах раціонів харчування та води концентрація пестицидів перевищує максимально допустимі рівні (метафос, фтолофос, тіофос, бутанол, ртутні протравлювачі насіння та інші).

Аналіз динаміки забруднення навколишнього середовища Київської області свідчить про те, що за останні роки у 1,5 рази збільшилося число проб води, в яких виявлені у кількостях, що перевищують ГДК нітрити, у 2 рази — нітрати, сумарне фактичне навантаження пестицидами раціонів харчування збільшилося майже удвічі.

Та найбільшої шкоди екології області завдала аварія на Чорнобильскій АЕС.

На забруднених територіях, де рівень гамма-фону перевищує природний, проживає дві третини населення області.

Не дивлячись на те, що з 1986 року надфонове опромінення населення з року в рік зменшується на багатьох селітебних територіях області, на території Поліського району щільність забруднення грунту цезієм-137 залишається надзвичайно високою (> 40 Ku/км²). Невеликі ділянки високоно забруднення грунту (5–15 Ku/км²) мають території Іванківського, Білоцерківського, Таращанського, Богуславського, Рокитнянського районів. Середню щільність радіоактивного забруднення (1–5 Ku/км²) мають Вишгородський район, переважна більшість Іванківського, Бородянського, Рокитнянського, Таращанського районів, а також ділянки у Макарівському, Фастівському, Броварському, Обухівському, Білоцерківському, Кагарлицькому, Миронівському, Ставищенському районах [8].

Отже, екологічна ситуація, що склалася на території Київської області складна: є ділянки від рівня екологічної катастрофи (Чорнобильський, частина Поліського районів) до умовно чистих (ділянки Сквирського, Тетіївського, Білоцерківського, Миронівського, Кагарлицького районів). Це становище значно ускладнило роботу по пошуку причинно-наслідкових зв’язків при виконанні нашої роботи і стало причиною пошуку нових методів виявлення цих зв’язків.

Зокрема нами було використано метод медичного картографічного прогнозування впливу природних та антропогенних факторів навколишнього середовища на рівень тиреоїдної патології серед населення Київської області.

Аналіз статистичних даних, що характеризують рівень патології щитовидної залози населення Київської області, показав, що в області встановилась стійка тенденція зростання всіх нозологічних форм (зокрема всіх форм зобу III–IV ступеню, раку, гіпотиреозу, тиреотоксикозів, тиреоїдитів) (табл. 1).

Ця тенденція характерна як для дорослих, так і дітей, а показники загальної та первинної захворюваності значно перевищують відповідні по Україні.

Так, у 1993 р. загальна захворюваність тиреотоксикозом складала по Україні 85,0 на 100 тис. дорослого населення — по області 126,0 (+48,0 %) зобом III—IV ст. відповідно 174,0 та 486,0 (+179,0 %), гіпотиреозами 74,0 та 150,0 (+102,0 %), тиреоїдитами — 40,0 та 75,0 (+87,5 %). Рівні первинної захворюваності також значно перевищують середньодержавні показники і становлять для окремих нозологій на 100 тис. дорослого населення: тиреотоксикоз — Україна — 14,0, область — 22,0 (+57,2 %), зоб III—IV ст. — Україна — 40,0, область — 111,0 (+177,5 %), гіпотиреози — Україна — 8,0, область — 27,0 (+237,5 %), тиреоїдити — Україна — 14,0, область — 28,0 (+100,0 %). Найбільш негативним у даній ситуації є те, що аналогічна тенденція характерна і для дитячого населення області (табл. 1).

Враховуючи це ми спробували встановити взаємозв’язок між ступенем забруднення атмосферного повітря, води та грунту і рівнем загальної захворюваності населення областей України хворобами щитовидної залози.

Як видно з табл. 2, рівень загальної захворюваності в першу чергу залежить від рівня забруднення поверхневих вод і загального територіального навантаження мінеральними добривами, пестицидами, і в меншій мірі — від рівня забруднення атмосферного повітря.

Слід відмітити, що забруднення радіонуклідами 2/3 території області, яке відбулося внаслідок аварії на ЧАЕС, привело до зростання рівня загальної захворюваності населення на рак щитовидної залози на 138,5 %, а первинної захворюваності — на 100 %. Зареєстровані випадки раку щитовидної залози у дітей. Так, в 1988 р. даний вид патології ще не реєструється, в 1989 р. виявлено вже 2 випадки, у 1990 — 3; 1991 — 6; 1992 — 5; 1993 — 7.

Серед районів області найвищі рівні загальної захворюваності щитовидної залози у 1990 р. відмічалися у Іванківському (208,1 на 100 тис. населення), Переяслав-Хмельницькому (197,7) та Бородянському (175,4) районах. Середнє значення даного показника по області становило 95,8 на 100 тис. населення, що на 32,1 % більше ніж у 1985 р. (72,5) і на 44 % більше ніж у 1981 р. (66,3). Слід відмітити, що у 1985 р. в області нараховувалось всього три райони, де рівень загальної захворюваності перевищував 100 на 100 тис. населення (Поліський — 157,9; Переяслав-Хмельницький — 131,1; Богуславський — 114,7) тоді як у 1990 р. таких районів було вже 10. Найбільше рівень загальної захворюваності виріс у Іванківському (з 68,9 на 100 тис. населення у 1985 році до 208,1 у 1990 році (202 %)) та Тетіївському (з 40,7 до 154,2 (278,8 %)) районах. Рівень первинної захворюваності в області виріс з 11,9 на 100 тис. населення у 1985 р. до 16,2 у 1990 р. Найвищі рівні первинної захворюваності у 1990 р. були у Іванківському (58,8 на 100 тис. населення), Білоцерківському (39,1), Переяслав-Хмельницькому (36,3), Баришівському (26,2) та Богуславському (25,6) районах.

Таким чином, у Київській області показники загальної та первинної захворюваності хворобами щитовидної залози як дорослого так і дитячого населення значно перевищують середньодержавний рівень.

Математико-статистичний аналіз дозволив встановити, що антропогенні фактори, які обумовлюють своїм несприятливим впливом ріст захворюваності населення тиреоїдною патологією, за рівнем значимості розподіляються так: серед фізичних факторів — дози радіаційного опромінення, а серед хімічних — ступінь забруднення поверхневих вод, загальне територіальне навантаження мінеральними добривами і вміст залишкових кількостей пестицидів в грунті.

ЛІТЕРАТУРА
1. Визгалова И.И., Ткаченко Н.А. Факторы риска гиперплазии щитовидной железы //5-я обл. научно-практическая конференция по региональной комплексноцелевой программе "Здоровье". Тез. докл. -Днепропетровск, 1989. –4. 1. –С. 40–41.
2. Гербильский Л.В. Социальная значимость проблемы "щитовидная железа и окружающая среда" / Актуальные проблемы социальной медицины, организации здравоохранения и пути их дальнейшего развития в Украине. -Днепропетровск, 1994. –С. 110–113.
3. Гербильский Э.В., Коломоец B.C., Литвин B.C. и др. Изменения морфометрических параметров щитовидной железы при воздействии различных факторов окружающей среды // Морфология, Киев, 1984, вып. 9. –С. 45–49.
4. Недостаточность йода и ее последствия у населения европейских стран. Обзоры. F. Delange, H. Burgi, 1994. –С. 87–95.
5. Романенко А.Е., Лихтарев И.А., Шандала Н.К. и др. Гигиеническая оценка доз облучения щитовидной железы жителей УССР после аварии на ЧАЕС. // Вести. АМН СССР. –1991. –N 8. –С. 44–47.
6. Чергинец Г.Я. Содержание йода в окружающей среде и риск развития заболеваний щитовидной железы // Врачебное дело. –1992. N 4. –С. 16–19.
7. Черенько М.П., Игнатовский Ю.В., Черенько С.М. К вопросу о связи патологии щитовидной железы с иоинизирующей радиацией // Радиобиологический съезд: Тез. докл. –Пущине, 1993. –Ч. 3. –С. 1098–1099.
8. Дозиметрическая паспортизация населенных пунктов Украины, подвергшихся радиоактивному загрязнению после Чернобыльской аварии. Сводные данные, июнь 1991 –февраль 1993 г. (сб. 3). Киев, 1993 г. –180 с.