УДК: 615.322:615.372:615.276:582.824

ВИВЧЕННЯ ГОСТРОЇ І СПЕЦИФІЧНОЇ ТОКСИЧНОСТІ СУБСТАНЦІЇ ФЛАГІНАТ ІЗ ТРАВИ ЗВІРОБОЮ ЗВИЧАЙНОГО

Л.В.Яковлєва, проф., А.С.Шаламай, к.х.н., Т.Л.Трощіна, З.Ф.Левицька, В.В.Чікіткіна, О.В.Ткачова

Українська фармацевтична Академія
Центральна науково-дослідна лабораторія, Харків, Україна

На сучасному фармацевтичному ринку широко представлені фітопрепарати, однією із переваг яких є менш виражені побічні реакції. Це зумовлено близкістю хімічної структури біологічно-активних речовин, які входять до складу рослинних засобів, до клітин організму людини і здатністю вступати в метаболічні процеси [2, 7, 17].

Враховуючи наведені переваги рослинних засобів, на Борщагівському ХФЗ під керівництвом к.х.н. А.С. Шаламая була розроблена субстанція флагінат на основі трави звіробою звичайного. Основними діючими речовинами субстанції є конденсовані антраценпохідні, флавоноїди, дубільні речовини, вітаміни Е, Р, каротиноїди, нікотинова і аскорбінова кислоти, сліди алкалоїдів, смоли, мікроелементи (марганець, цинк). Відомі в народній і науковій медицині ранозагоюючі, протизапальні і антимікробні властивості трави звіробою дозволили передбачити репаративну активність отриманої субстанції [7].

Метою даної роботи було вивчення можливих токсичних впливів субстанції звіробою на імунну і репродуктивну системи та дослідження алергізуючої, кумулятивної, місцевоподразнюючої, мутагенної, тератогенної дії, а також гострої токсичності.

Матеріали і методи

Дослідження проводили на щурах, мишах, морських свинках і кролях, утримуваних на стандартному раціоні [3].

Вивчення гострої токсичності та визначення показника ЛД₅₀ проводили за методом Т.В. Пастушенко і співавт. [13] і методом найменших квадратів для пробіт-аналізу кривих летальностей за В.В.Прозоровським [14] на щурах, мишах і морських свинках при одноразовому пероральному і внутрішньоочеревинному шляхах введення. Оцінку проводили за наступними ознаками: активність, загальний вигляд, відношення до їжі, кількість загиблих тварин.

Вивчення гонадо- і ембріотоксичності, тератогенної, алергізуючої і імунотропної дії субстанції флагінат проводили у відповідності з "Методическими рекомендациями по представлению документации на лекарственные средства в Фармакологический комитет Министерства здравоохранения Украины" в умовно-терапевтичній дозі за репаративною активністю — 25 мг/кг [10, 11].

Алергізуюча дія вивчена в реакції непрямої дегрануляції «тучних» клітин in vitro [15] і в тестах in vivo: "кон'юнктивальна проба" [1] і активна шкірна анафілаксія (АША) [6].

Дослідження імунотропної дії субстанції включало оцінку впливу на Т-клітинну ланку імунної системи в реакції гіперчутливості сповільненого типу за методом Kitamura (1980) і на показники функціональної активності гуморальної імунної системи: кількість антитілоутворюючих клітин селезінки мишей лінії BAlb/c [20] і титр антитіл сироватки крові [4].

Мутагенна активність субстанції флагінат вивчена за допомогою врахування хромосомних аберрацій в клітинах кісткового мозку мишей анателофазним методом згідно методичних рекомендацій [12]. Субстанцію вводили мишам внутрішньоочеревинно в максимальній дозі 3000 мг/кг при експозиції 6, 24 і 48 годин. Оцінку результатів проводили із застосуванням критерія Ст'юдента для малих груп [16].

Дослідження місцевоподразнюючої дії субстанції флагінат проводили у відповідності з Методичними вказівками [9] шляхом внесення 1 краплини водного розчину препарату в кон'юнктивальний міхур ока кролика. Досліджували можливу подразнюючу дію 0,5, 1 і 5 % розчинів субстанції.

Визначення кумулятивної здатності субстанції флагінат вивчали за методом Lim і співавт. (1961).

Усі отримані цифрові дані обробляли статистично, використовуючи критерій Ст'юдента (t) [5].

Отримані результати і їх обговорення

Однією з токсикологічних характеристик фармакологічного засобу є показник ЛД₅₀, який визначається при вивченні гострої токсичності. Згідно з проведеними дослідженнями за методом Т.В. Пастушенко одноразове пероральне введення субстанції флагінат в дозі 15000 мг/кг щурам, мишам і морським свинкам не приводило до загибелі тварин. Встановити точне значення ЛД₅₀ не вдалося, тому що введення більших доз тваринам було не можливим.

Для розширення даних про токсичні властивості субстанції флагінат була вивчена гостра токсичність при внутрішньоочеревинному введенні. При введенні токсичних доз у тварин спостерігали ознаки інтоксикації: знижувалась рухлива активність, був відсутній апетит, порушувалась координація рухів, розвивався ступор, після чого наступала загибель тварин.

У результаті досліджень встановлено, що ЛД₅₀ для щурів при внутрішньоочеревинному введенні складає 2180(1460±2900) мг/кг згідно метода Т.В. Пастушенко і 1766 (910±2622) мг/кг за методом В.В. Прозоровського, що відповідає класу практично нетоксичних речовин за класифікацією К.К. Сидорова [19].

При внутрішньоочеревинному введенні морським свинкам ЛД₅₀ відповідно складає 1380 (920±1830) мг/кг і 1360 (921±1799) мг/кг, що також дозволяє віднести субстанцію флагінат до класу практично нетоксичних речовин.

При внутрішньоочеревинному введенні мишам ЛД₅₀ перевищує 3000 мг/кг.

У ході вивчення алергізуючої дії встановлено, що субстанція флагінат виявляє сенсибілізуючу дію в тесті — активна шкірна анафілаксія (табл. 1). Реакція непрямої дегрануляції тучних клітин, яка була проведена в умовах парентеральної сенсибілізації, показала відсутність алергізуючих властивостей. Кон'юнктивальна проба також негативна. Таким чином, результати дослідження свідчать про здатність субстанції флагінат викликати алергічну реакцію при пероральному введенні. Наявність такої активності підтверджується даними літератури про фотосенсібілізуючу активність звіробою. Останнє реалізується завдяки тому, що гіперицин, який має ліпофільні властивості, під дією сонячного світла зв'язується з білками цитоплазматичної мембрани клітин, що приводить до пошкодження клітинних мембран і порушення їх функцій. Наслідком цього є активація імунокомпетентних клітин і розвиток алергічної реакції [2].

Оцінка імунотоксичних властивостей субстанції флагінат показала їх відсутність при введенні препарату per os. При парентеральному введенні виявлена імуностимулююча активність субстанції звіробою на гуморальну ланку імунітету, яка характеризується підвищенням титру агглютинінів у сироватці крові інтактних тварин (табл. 2). Встановлений ефект пояснюється високою біодоступністю вивчаємої субстанції при парентеральному введеніі і підтверджується даними літератури про імуностимулюючу активність гіперицину та псевдогіперицину, які входять до складу звіробою [8].

На рівні максимальнї дози у мишей — 3000 мг/кг субстанція флагінат не виявляє мутагенної активності. Більш того, при застосуванні субстанції на протязі 48 год, спостерігається виразний антимутагенний ефект, який проявляється в зменшенні в клітинах кісткового мозку як кількості змін безпосередньо хромосом, так і кількості пошкоджень, пов'язаних із зміною кінетохора або дезорганізацією мітотичного апарату. При зменшенні тривалості впливу субстанції антимутагенні властивості послаблюються аж до відсутності видимих ефектів при мінімальному строці впливу, 6 годин (табл. 3). Стосовно змін мітотичного індексу, який відповідає кількості клітин, що знаходяться у фазі ділення, на 1000 розглянених клітин від кожної тварини, то його незначне підвищення при 48-годинному впливі не можна вважати істотним показником інтенсивності клітинного ділення, оскільки зареєстровані значення знаходяться в межах фізіологічної норми [12]. Даних літератури про наявність у звіробою антимутагенного ефекту ми не знайшли, але відомо, що кверцетин, гіперицин і псевдогіперицин, які входять до його складу мають протипухлинну дію. Тому можна припустити, що антимутагений ефект реалізується завдяки цим сполукам [8].

При вивченні гонадотропної дії субстанції флагінат в дозі 25 мг/кг, зміни маси тіла тварин, маси і довжини семенників, їх функційного стану у порівнянні з показниками тварин контрольної групи не спостерігали.

Вивчення ембріотоксичності і тератогенності субстанції флагінат показало відсутність токсичних впливів на плід. Аналіз одержаних результатів свідчить про позитивну дію субстанції флагінат на розвиток вагітності у щурів, на що вказують збільшення кількості плодів, місць імплантації, кількості жовтих тіл на одну самку, зниження кількості загиблих яйцеклітин, показників предімплантаційної, постімплантаційної летальності і загальної ембріональної летальності (ЗЕЛ) у порівнянні з контрольними тваринами (табл.4). Вказана позитивна дія виявляється у всіх групп дослідних тварин незалежно від періоду введення субстанції флагінат і є наслідком седативної, спазмолітичної і протизапальної активності звіробою [18].

Результати вивчення місцевоподразнюючої дії на слизову оболонку ока кроликів показало відсутність ірритативної дії 0,5, 1 і 5 % водних розчинів субстанції флагінат. Дослідження можливого кумулятивного ефекту свідчать про відсутність кумулюючих властивостей у субстанції флагінат при пероральному введенні.

Висновки

1. Субстанція флагінат, отримана із трави звіробою звичайного, відноситься до класу відносно нешкідливих речовин при пероральному введенні і до класу практично нетоксичних — при внутрішньоочеревинному введенні.

2. Субстанція флагінат не проявляє місцевоподразнюючої і кумулятивної дії.

3. Субстанція флагінат в максимальній дозі у мишей 3000 мг/кг виявляє антимутагенний ефект. В умовнотерапевтичній дозі (25 мг/кг) субстанція позитивно впливає на розвиток вагітності у щурів без токсичного впливу на плід і на гонади щурів-самців.

4. Субстанція флагінат у дозі 25 мг/кг здатна викликати алергічну реакцію при пероральному введенні і виявляє імуностимулюючі властивості при парентеральному введенні.

ЛІТЕРАТУРА
1. Актуальные вопросы аллергологии и иммунологии. Ташкент, 1978. —С. 79—83.
2. Данилова Н.Н.// Фармакология и токсикология, 1987. —Т. L., N 5. —С. 99—110.
3. Западнюк М.П., Западнюк В.И., Захария Е.А. Лабораторные животные. Использование в эксперименте. —Киев: Высшая школа, 1983. —878 с.
4. Зигль Э. Реакция гемагглютинации// Иммунологические методы. —М.: Мир, 1987. —С. 348—353.
5. Иванов Ю.И. Погорелюк Р.Н. Статистическая обработка результатов медико-биологических исследований на микрокалькуляторах по программам. —М.: Медицина, 1990. —224 с.
6. Иммунологические методы/ Под ред. Х.Фримеля. —М.: Медицина, 1987. —472 с.
7. Лавренова Г.В., Лавренов В.К., Онипко В.Д. От всех болезней (лекарственные растения полей и лесов); Справочник, Донецк: МП "Отечество", 1994. —523 с.
8. Маковецька О.Ю., Бойко І.І, Капінус Е.І., Лебеда А.П.// Фармац. журнал. —N 3. —1997. —С.19—24.
9. Методические указания к постановке исследований по изучению раздражающих свойств и обоснованию предельно допустимых концентраций избирательно действующих раздражающих веществ в воздухе рабочей зоны/ Сост. М.В.Саноцкий, Н.Г.Иванов// М.: МЗ СССР. —1980.
10. Методические указания по изучению эмбриотоксического действия фармакологических веществ и влияния их на репродуктивную функцию. —М.: Медицина. —1986. —24 с.
11. Методические рекомендации по представлению документации на лекарственные средства в Фармакологический комитет Министерства здравоохранения Украины. —Киев, 1993. —36 с.
12. Нарушение митоза как показатель общетоксического и цитотоксического действия пестицидов/ Киев. —1983. —24 с.
13. Пастушенко Т.В., Маруший Л.Б., Жуков А.А.// Гигиена и санитария. —1985. —N 6. —С. 46—49.
14. Прозоровский В.В.// Фармакология и токсикология. —1962, №1. —С. 115—119.
15. Проблемы иммунологической реактивности и аллергии. М.: Медицина, 1971. —С. 186.
16. Рокицкий П.Ф. Введение в статистическую генетику. Минск. —1973. —320 с.
17. Стефанов О.В. // Современ. проблемы токсикологии. —N 1. —1998. —С. 12—14.
18. Токмакова С.Г., Быченкова М.В. Лечебные травы в акушерстве и генекологии. —М., 1992. —31 с.
19. Токсикология новых промышленных химических веществ. —М.: Медицина, 1973. —Вып. 13. —С. 47—57.
20. Ierne K.N., Nordin A.A. // Science. —1963. —V. 140. —P. 405—406.