ЛЕЧЕНИЕ ИНТОКСИКАЦИЙ

УДК 615.9.

ОЦІНКА ДЕТОКСИКУЮЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ФАРМАКОЛОГІЧНОГО ЗАСОБУ "ДЕРМАТОЗОЛЬ"

В.А. Козир, В.М. Шумейко к.м.н., В.М. Овруцький д.х.н.

Інститут фармакології і токсикології АМН України, м. Київ

Пошук, використання ефективних та нешкідливих засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) шкіри від дії токсикантів є актуальним завданням. Забезпечення надійними засобами індивідуального захисту підвищує безпеку праці, знижує виробничий травматизм, попереджує виникнення дерматитів і екзем на виробництвах [1].

Захисні дерматологічні засоби являють собою дисперсні системи м’якої консистенції, що містять різноманітні речовини природнього та штучного походження. Вони існують у таких лікарських формах: пасти, мазі та креми.

По призначенню і фізико-хімічним властивостям ЗІЗ поділяють на три групи. До першої групи відносять гідрофобні препарати, які захищають шкіру від розчинів кислот, лугів, солей, содомасляних емульсій. До них відносяться паста ИЭР-1, креми для рук — "Силиконовый", "Защитный". В другу групу входять гідрофільні препарати. Вони призначені для захисту від органічних розчинників, нафтопродуктів, мастил, жирів, лаків, фарб, смол-пасти ИЭР-1, ХИОТ-6, "Айро", "Айро-экстра", креми "Силиконовый ПМС-30", "Пленкообразующий". Третя група — це очисники, призначені для видалення виробничих забруднень — пасти "Вега", "Ралли", засоби "Очиститель рук", "Фея" [1, 4].

Однак, відсутність універсальних захисних засобів, уніфікованих методів вибору і використання їх в конкретних умовах виробництва, недостатня обгрунтованість вибору багатьох паст і мазей спонукає вести пошук новітніх ЗІЗ, які б не тільки захищали шкіру від хімічних речовин, а й інактивували б їх.

Дерматозоль — поліфункціональний засіб, розроблений на основі метал-силікатних сумішей та спонділових глин в Інституті фармакології і токсикології АМН України. Він має детоксикуючі, дегазуючі та протимікробні властивості [5].

Метою даної роботи було вивчення здатності дерматозолю захищати від шкідливої дії хімічних речовин які мають широке застосування на виробництві.

Матеріали та методи

Дослідження проводили на білих щурах масою тіла 180—230 г. Тварини знаходились в умовах віварію на стандартному раціоні. У якості тест-об’єктів використовували найбільш поширені у вжитку токсиканти. А саме: лужні розчини (20 % NаОН і 20 % КОН), концентровані кислоти (азотна, мурашина, хлорноватиста, щавлева), метилгідразин, пероксид водню, 40 % розчин аміаку, паливно-мастильні матеріали (ПММ) (нафта , бензин-калоша) [2, 3].

Дослідні тварини були розподілені на дві основні групи: контрольну і дослідну. Останню групу складали тварини, яким на депільовані ділянки шкіри наносили токсикант, а потім з інтервалом не більше 3—5 хв рівним шаром наносили дерматозоль, який після 45 хв аплікації знімали за допомогою ватно-марлевого тампону. Після цього обробку шкіри водою чи миючими засобами не проводили. Лікарський засіб (ЛЗ) і токсикант наносились одноразово. Загальний термін спостереження за станом тварин та віддаленими наслідками становив 21 добу з моменту аплікації токсиканту та ЛЗ. В якості інтегральних показників стану здоров’я контрольних та дослідних тварин використовували: зовнішні прояви інтоксикації (рухливість, больова реакція, розвиток місцевих процесів ураження шкіри), відсоток загибелі тварин, а також віддалені наслідки токсичної дії. З’ясовували: зміни маси тіла, рівень захисного індексу (ЗІ), зовнішній вигляд тварин, а також стан шкіри на місці нанесення токсиканту та ЛЗ. При значенні ЗІ вище 1 ефект оцінювали як позитивний. Крім того, розраховували потужність захисного індексу (ПЗІ).

Результати та обговорення

Матеріали по оцінці детоксикуючих властивостей дерматозолю представлені в табл. 1. Отримані дані свідчать, що при використанні дерматозолю (табл. 1) у порівнянні з контролем, суттєво зменшується загибель тварин, а також відсутні віддалені наслідки дії токсикантів. У контролі використання метилгідразину, пероксиду водню та аміаку супроводжувалось проявами некротичного ураження шкіри. Термін виникнення проявів шкідливої дії залежав від речовини і коливався від кінця 1-ї до початку 4-ї доби спостереження. При дії сильних лугів спостерігався розвиток тяжкого хімічного опіку, в результаті якого з’являлись виразки з послідуючим рубцюванням. Вплив кислот супроводжувався появою еритеми і опіків 2—3 степені, у деяких тварин розвивався шок. Дія ПММ викликала в більшості тварин сухість шкіри, запалення, а починаючи з 9-ї доби дерматит. В разі використання дерматозолю за описаних вище умов досліду таких проявів не спостерігалось. Це можна пояснити тим, що відбувається зв’язування уражуючого компонента з БМСС, з послідуючою сорбцією токсиканта глиною, які входять в склад дерматозолю, а звідси практично повна відсутність віддалених наслідків у тварин при використанні ЛЗ.

По показникам ЗІ та ПЗІ дерматозоль найбільш ефективний по відношенню до кислот і дещо в меншій мірі щодо паливно-мастильних матеріалів та сильних лугів (табл. 2).

Але незалежно від типу токсиканту використання дерматозолю при довготривалому контакті не приводило до ураження шкіри. Тому дерматозоль можна розглядати як ЛЗ з детоксикуючими властивостями по відношенню до розчинів лугів, кислот, ПММ, окисників.

ЛІТЕРАТУРА
1. Башура Г.С., Задорожный Б.А., Сало Д.П. и др. Защитные средства для кожи.—К.: Здоров’я, 1975. —95 с.
2. Вредные вещества в промышленности. —Л.: Химия, 1985. —464 с.
3. Оценка воздействия химических соединений на кожные покровы и обоснование предельно допустимых уровней загрязнения кожи. Методические указания. М. 1980. —24 с.
4. Средства индивидуальной защиты работающих на производстве // Под. ред. В.Н. Ардасенова. —М.: Профиздат, 1988. —176 с.
5. Шумейко В.М., Овруцький В.М., Козир В.А., Овруцький О.В. Розробка лікарських засобів на основі біокисних метал-силікатних сполук // В кн.: Досягнення сучасної фармації — в медичну практику. Тези доповідей. —Харків, 1996. —С. 141.


| Содержание |