ЛЕЧЕНИЕ ИНТОКСИКАЦИЙ

УДК 615.322:253.37.084.15

ВПЛИВ "ФІТОКОМПОЗИЦІЇ N 1" ТА "ПОЛІФІТОЛУ-1" НА СТРУКТУРУ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ ЩУРІВ ПРИ ОТРУЄННІ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОМ

С.А. Олійник, Т.В. Кава, Н.О. Горчакова, Г.М. Войтенко,
В.А. Туманов, І.Ф. Полякова

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Вивчено вплив нових вітчизняних фітопрепаратів — "Фітокомпозиції N 1" та "Поліфітолу-1" — на структуру внутрішніх органів (печінка, нирки, головний мозок, міокард) при експериментальному ураженні печінки, зумовленому введенням щурам тетрахлорметану. Встановлено, що зазначені засоби мають виражені гепатопротекторні властивості, вони сприяють регенерації гепатоцитів та клітин інших досліджуваних органів після впливу тетрахлорметану; динаміка зміни структурного стану внутрішніх органів свідчить про більш сприятливий перебіг інтоксикації у тварин, що отримували високу дозу "Фітокомпозиції N 1" або ж профілактичні 10-денні курси малих доз "Фітокомпозиції N 1" та "Поліфітолу-1" з послідуючими "лікувальними" курсами.

Підвищення частоти отруєнь хімічними речовинами супроводжується збільшенням абсолютної кількості випадків хімічного ураження печінки [1, 2]. Клінічні прояви хімічного пошкодження печінки та нирок виявляються більше, ніж в 30 % випадків гострих отруєнь [3]. До ксенобіотиків, що надходять в процесі життєдіяльності до організму людини і тварин, і здатних зумовлювати ураження печінки, відносяться промислові отрути, пестициди, канцерогени, синтетичні лікарські речовини, хімічна продукція побутового призначення тощо [4, 5]. Крім того, не втрачають своєї актуальності ураження печінки інфекційної, зокрема, вірусної, етиології [1]. Слід зазначити, що клінічна картина хімічних уражень печінки часто подібне до такої при вірусних гепатитах [6]. У зв'язку з цим, пошук та дослідження гепатопротекторів є важливою проблемою експериментальної та клінічної медицини.

Пошук потенційних гепатопротекторів проводять в останні роки серед великої кількості лікарських речовин різного походження та структури [1], проте найперспективнішими виявились антиоксиданти природнього, переважно, рослинного походження [7-10]. Показано [11], що в основі гепатопротекторних ефектів таких фітопрепаратів, як силібор, силібінін, легалон, Лів 52 тощо лежать їх антиоксидантна дія та стабілізація біомембран.

Нашу увагу як потенційні гепатопротектори привернули два вітчизняні фітопрепарата: "Фітокомпозиція N 1" та "Поліфітол-1". "Фітокомпозиція N 1" — комплексний препарат, що включає в себе ліофілізати лікарських рослин: ромашки, подорожника, тисячолистника, м'яти, анісу, фенхелю, календули, звіробою, череди, дев'ясилу, липи, солодки; засіб виявляє антиоксидантну та антитоксичну дію [12]. "Поліфітол-1" також є комплексним препаратом, до складу якого входять біологічно активні речовини з трави полину гіркого, кукурудзяних приймочок, кори дуба, корневищ перстача прямостоячого, листя м'яти перцевої, корневищ аїру звичайного, квітів цмину піскового, коренів кульбаби лікарської, трави звіробою, а також цукор, спирт етиловий 40 %; препарат покращує жовчоутворюючу функцію печінки [13].

Метою нашої роботи було вивчення впливу "Фітокомпозиції N 1" та "Поліфітолу-1" на структуру внутрішніх органів щурів, передусім, печінки, при експериментальному гепатиті.

Ураження печінки у щурів моделювали введенням їм тетрахлорметану. Вибір інтоксиканта був зумовлений тим, що до числа ксенобіотиків з найбільш високим ступенем вибіркової гепатотоксичності відносяться хлоровані вуглеводні, типовим представником яких є тетрахлорметан. Отруєння експериментальних тварин цим ксенобіотиком за морфологічною картиною і біохімічними змінами є близьким до гострих уражень печінки різної етиології у людини [1]. Практичне значення дослідження хімічного ураження печінки, що моделюється введенням експериментальним тваринам тетрахлорметану, визначається тим, що ця речовина широко використовується в промисловості, сільському господарстві, наукових дослідженнях, в побуті.

Матеріали та методи

Досліди було проведено на 45 нелінійних щурах-самцях масою тіла 150—200 г. Тварини склали 5 експериментальних груп по 9 щурів в кожній групі: 1) тварини, що отримували тетрахлорметан в дозі 1 мг/кг, і були декапітовані через 24 год, 6 та 12 діб; 2) тварини, що отримували отруту після попереднього (за 24 год) внутрішньошлункового введення "Фітокомпозиції N 1" в дозі 200 мг/кг, і були декапітовані через 24 год, 6 та 12 діб; 3) доза "Фітокомпозиції N 1" була збільшена до 400 мг/кг; 4) "Фітокомпозицію N 1" вводили внутрішньошлунково в дозі 40 мг/кг на добу протягом 10 діб перед затруєнням, а після нього — в тій же дозі щоденно до дня забою; 5) "Поліфітол-1" розводили дистильованою водою у співвідношенні 1:1 і вводили внутрішньошлунково в дозі 5 мл/кг маси тіла на добу протягом 10 діб перед введенням отрути, а після нього — в тій же дозі щоденно до дня забою.

За допомогою комплекса гістологічних методів [14] були досліджені печінка, нирки, головний мозок та міокард тварин. Матеріал після фіксації в 12 % розчині нейтрального формаліну обробляли за загальноприйнятою схемою та заливали в парафін. З парафінових блоків готували зрізи товщиною 10 мкм, котрі фарбували гематоксилін-еозином, пікрофусцином за Ван-Гізоном або тіонином за Ніссель. При необхідності ставили ШИК-реакцію з контролями.

Результати та обговорення

В межах застосованих методів не вдалося виявити суттєвих змін в динаміці патоморфологічних змін внутрішніх органів тварин першої та другої груп, що дозволяє дати загальну картину їх структурних змін.

Через 24 год після затравки зміни спостерігалися в усіх внутрішніх органах, проте найхарактернішими були в печінці та нирках. В печінці в центрі дольок були виявлені гепатоцити в стані некрозу та зернисто-глибчатого некрозу. В цих гепатоцитах мав місце каріорексис та каріолізис. Печінкові клітини по периферії дольок знаходилися в стані паренхиматозно-жирової дистрофії. Виявлялися поліморфні міжбалочні капіляри, лейкоцитарна інфільтрація інтерстиційної тканини. Через 6 діб процес центрилобулярних некрозів на фоні жирової інфільтрації гепатоцитів тривав. На місці загиблих клітин центру дольки виявлено жировий детрит, ретикулярна строма органу була колабірувана та інфільтрована лейкоцитами та гістіоцитами. На периферії зон некрозу визначались двоядерні гепатоцити. Через 12 діб, як і раніше, процеси альтерації переважали над процесами регенерації. Поряд з морфологічними змінами (дискомплексація печінкових балок, явища жирової дистрофії, некробіозу та некрозу, збільшення кількості двоядерних гепатоцитів), тривало суттєве зниження кількості глікогену. Подібна по динаміці картина відмічалася в нирках, міокарді та головному мозку.

В нирках через 6 діб після затруєння мали місце виражене колабування клубочків, звилистисть контурів базальної мембрани, потовщення капсули Шумлянського-Боумена, накопичення ШИК-позитивної речовивни в інтерстиції. Ці зміни відбувалися на фоні дифузного ураження епітелію звитих канальців нефронів.

В міокарді до 6 діб зберігалися дистрофічні зміни у вигляді набухання міокардіоцитів, їх фрагментації з втратою поперечної смугастості, еозинофілії сарколеми та пікнозу ядер. Зміни строми виявлялися у вигляді набряку та набухання неклітинних структур, про дистрофічні зміни в міокарді в цей строк свідчило зниження вмісту глікогену в саркоплазмі міокардіоцитів.

В корі головного мозку зустрічався хроматоз різного ступеню вираженості (від незначного просвітління клітини, появи на її периферії світлої смужки, до тотального просвітління, котре сполучується з гіперхроматозом).

У тварин третьої групи виражені патологічні зміни буловиявлено зі сторони печінки та нирок. У тварин, забитих через 24 год після впливу отрути, центрилобулярний некроз був менш вираженим і менш розповсюдженим. З боку інтерстиційної тканини спостерігалися зміни у вигляді інфільтрації лімфоїдних та плазмоцитарних клітин навколо тріад.

Чере 6 та 12 діб окремі печінкові дольки відновлювали свій об'єм за рахунок регенерації клітин периферичних ділянок дольок. Збільшувалася кількість двоядерних гепатоцитів. Проте в інших дольках зберігалися явища жирової дистрофії гепатоцитів, дискомплексації печінкових балок. Мало місце зниження вмісту глікогену в деяких гепатоцитах периферичних, інтермедіарних та центральних відділів дольок.

В нирках через 12 діб деяке колабіювання окремих клубочків, дистрофічні зміни епітелію звитих канальців нефрону порівняно з такими у тварин першої та другої груп носили менш виражений характер.

В межах застосованих методів не вдалося виявити суттєвих змін в динаміці патоморфологічних порушень внутрішніх органів також і тварин четверто та п'ятої груп, що, знову-таки, дозволяє дати загальну картину х структурних змін.

У цих тварин четвертої та п'ятої груп ураження мала лише тканина печінки. Через 24 год визначався центральний хроматоз ядер гепатоцитів та процес каріолізису в окремих клітинах, переважно в центральних відділах печінкових дольок, наявність дрібних вакуолей в цитоплазмі клітин. Суттєво був знижений вміст глікогену в центральних, дещо менше — в інтермедіарних відділах печінкових дольок.

Через 6 та 12 діб спостерігалося відновлення радіарної симетрії печінкових балок. По периферії долей визначалися багаточисельні явища мітозу, виявлялися їх двоядерні форми. Відбувалося накопичення глікогену в гепатоцитах. Проте в ряді гепатоцитів центральних та інтермедіарних відділів долей вміст глікогену був зниженим. Неоднозначна динаміка вмісту глікогену в гепатоцитах протягом експерименту є, імовірно, не лише результатом дистрофічних змін, але й відбиває адаптивні зрушення, пов'язані з детоксикацією тетрахлорметану [15]. Зниження вмісту глікогену в окремих гепатоцитах (особливо в інтермедіарних та периферичних відділах долей) в пізні строки спостереженняі (6 та 12 доба) може бути зумовлено активацією анаеробного глікогенолізу [16]. Отримані дані свідчать, що стан адаптації до дії отрути, а також регенеративні процеси підтримуються не лише за допомогою компенсаторних механізмів, але й ціною катаболічних зрушень, що різняться ступенем вираженості в різних відділах.

Таким чином, досліджувані фітопрепарати сприяють регенерації гепатоцитів після впливу тетрахлорметану; динаміка зміни структурного стану внутрішніх органів свідчить про більш сприятливий перебіг інтоксикації у тварин, що отримували більш високу дозу "Фітокомпозиції N 1" (400 мг/кг) за 24 год до отруєння або ж профілактичні 10-денні курси малих доз "Фітокомпозиції N 1" (40 мг/кг щоденно) та "Поліфітолу-1" (5 мл/кг розведеного в співвідношенні 1:1 препарату щоденно) з послідуючими "лікувальними" курсами — при введенні препаратів протягом 10 діб до та 12 діб після затруєння створюються сприятливі умови для збереження морфофункці-ональної цілісності внутрішніх органів. Припущення щодо сприятливіших для збереження функції структурних змін у тварин четвертої та п'ятої груп підтверджують проведені морфологічні дослідження інших внутрішніх органів (нирки, серце, головний мозок).

ЛІТЕРАТУРА
1. Губский Ю.И. Коррекция химического поражения печени. —К.: Здоров'я, 1989. —168 с.
2. Губский Ю.И., Долго-Сабуров В.Б., Храпак В.В. Химические катастрофы и экология. —К.: Здоров'я, 1993. —224 с.
3. Лужников Е.А. Клиническая токсикология. —М.: Медицина, 1982. —368 с.
4. Арчаков А.И. Микросомальное окисление. —М.: Наука, 1975. —327 с.
5. Парк Д.В. Биохимия чужеродных соединений: Пер. с англ. —М.: Медицина, 1973. —288 с.
6. Маждраков Г., Попхристов П. Лекарственная болезнь. —София: Медицина и физкультура, 1976. —622 с.
7. Губский Ю.И., Левицкий Е.Л., Холодова Ю.Д. и др. // Укр. био-хим. журн. —1993. —Т. 65, N 6. —С. 75—83.
8. Губский Ю.И., Левицкий Е.Л., Кулик И.А. и др. // Биополимеры и клетка. —1995. —Т. 11, N 1. —С. 70—81.
9. Яремий И.Н., Григорьева Н.Ф., Захарчук Т.В. // Вторая Украинская научно-практич. конф. по народной и нетрадиционной медицине (Днепропетровск, 24—27 сентября 1996г.): Тез. докл. —К., 1996. —С. 96.
10. Гарник Т.П. // Народна та нетрадиційна медицина України на сучасному етапі: Наук.-практ. конф. на честь п'ятиріччя Української асоціації народної медицини та Київського медичного інституту УАНМ (Київ, 12—13 червня 1997р.): Тези доп. —К., 1997. —С. 43—44.
11. Венгеровский А.И., Саратиков А.С. //Фармакол. и токсикол. —1988. —Т. 51, N 1. —С. 89—92.
12. Кава Т.В., Полякова І.Ф., Казак Л.І. та ін. // Фітотерапія. —1997. —Т.1, N 1. —С. 20—23.
13. Желчегонное, гепатопротекторное и радиопротекторное средство —"Полифитол—1": Материалы заявки на изобретение МКИя56 я0АЫК35/78. Заявка N 97041695 от 9.04.97г. Положительное решение по заявке о выдаче патента Украины. —К., 1997. —14 с.
14. Меркулов Г.А. Курс патогистологической техники. —Л: Медицина, 1969. —414 с.
15. Бабанов Г.П. Механизмы и границы адаптации при действии на организм неэлектролитов как химических факторов интенсивности. —Ярославль, 1973. —135 с.
16. Бонашевская ".И. // Гигиена и санитария. —1977. —N 4. —С. 45—50.


| Содержание |