УДК 615.322.04:264.12.857

ТОКСИКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОВИХ КОМПЛЕКСНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ ФІТОПРЕПАРАТІВ ТА ЇХ КОМПОНЕНТІВ

Т.В. Кава, С.А. Олійник к.м.н., Н.О. Горчакова д.м.н., проф.,
В.А. Туманов д.м.н., проф., І.Ф. Полякова

Національний медуніверситет ім. О.О. Богомольця, м.Київ

Екстремальні стани: фізичні перенавантаження, гіпоксія, емоційний стрес, нейрогенні розлади адаптації, тривала гіпокінезія, радіаційні впливи тощо в наш час не можуть бути виключеними із сфери професійної діяльності людини. Тому, поряд з гігієнічними та технологічними заходами, пошук та дослідження фармакологічних речовин, що підвищують стійкість організму до екстремальних впливів, є однією з актуальних задач екстремальної медицини [1]. У зв'язку із цим, значний інтерес являють препарати та композиції з лікарських рослин, котрі, за надзвичайно низької токсичності та мінімальної кількості ускладнень в терапевтичних дозах (ці дози можуть варіювати в досить широких межах), виявляють численні фармакологічні властивості.

Нашу увагу привернули нові комплексні вітчизняні фітопрепарати — «Фітокомпозиція N1», «Фітокомпозиція N5», «Фітокомпозиція N 7», що виявляють антигіпоксичну та актопротекторну дію [2], та «Поліфітол-1», що є засобом із гепатопротекторними, радіопротекторними та жовчогінними властивостями [3]. «Фітокомпозиція N1», «Фітокомпозиція N 5» та «Фітокомпозиція N 7» являють собою ліофілізати лікарських рослин: ромашки, подорожника, деревію, м'яти, анісу, фенхеля, календули, звіробою, череди, оману, липи, солодки; «Поліфітол-1» — рідка лікарська форма, до складу якої входять біологічно активні речовини з трави полину гіркого, кукурудзяних приймочок, кори дуба, кореневищ перстача прямостоячого, листя м'яти перцевої, кореневищ аїру звичайного, квітів кмину піскового, коренів кульбаби лікарської, трави звіробою, а також цукор і спирт етиловий 40 %. З метою вирішення проблеми раціонального та безпечного дозування цих засобів ми визнали за доцільне визначити їх токсикологічні характеристики за умов гострого та хронічного впливу. Тому метою нашої роботи на першому етапі стало визначення на двох видах тварин — мишах і щурах — орієнтовних параметрів токсичності «Фітокомпозиції N 1», «Фітокомпозиції N 5», «Фітокомпозиції N 7», їх компонентів — ліофілізатів лікарських рослин, що входять до їх складу, а також гранулярної форми «Фітокомпозиції N 1» та «Поліфітолу-1» — при одноразовому внутрішньошлунковому та внутрішньочеревному введенні; на другому етапі — провести дослідження хронічної токсичності фітопрепаратів при 6-міс. пероральному введенні.

Матеріали та методи. Параметри орієнтовної токсичності визначали експрес-методом [4], розгорнуті дослідження токсичності (ЛД₅₀, ЛД₁₆, ЛД₈₄, діапазон смертельних доз) фітопрепаратів та їх складових компонентів проводили за методом Літчфілда-Уілкоксона [5]. Зважаючи на те, що «Поліфітол-1» є спиртомістким препаратом, для отримання його активної субстанції проводили випарювання лікарської форми до отримання сухого залишку; залишок розчиняли у дистильованій воді і визначали параметри гострої токсичності. Якщо зазначені препарати або їх компоненти не викликали загибелі тварин в максимально можливих для введення дозах, то повторне визначення токсичності за Літчфілдом-Уілкоксоном не проводили.

З метою вивчення хронічної токсичності фітопрепаратів при їх 6-міс. пероральному введенні молодим 2-міс. щурам-самцям (маса тіла 120—140 г) щоденно давали водний розчин композицій ліофілізатів у дозах 40 мг/кг розчину (за прямої екстраполяції на людину доза наближається до рекомендованої в клінічній практиці для більшості лікарських рослин дози 2—3 г в перерахунку на суху масу рослини) та 200 мг/кг розчину (доза в 5—10 разів перевищує середньодобові дози) або внутрішньошлунково вводили водний розчин «Поліфітолу-1» (розводили дистильованою водою у співвідношенні 1:1 і вводили щоденно в дозі 5 мл/кг маси тіла [3]). В процесі експерименту на цьому етапі спостерігали за поведінкою тварин, щомісячно проводили обстеження їх функціонального стану: вимірювали масу тіла, частоту серцевих скорочень (електрокардіографічно) та дихальних рухів в 1 хв (візуально).

Патоморфологічне дослідження [6] включало: зовнішній та внутрішній огляд трупа, розтин черепа, розтин придаточних порожнин черепа за Харке, розтин тулуба за Шоре. Після попередньої фіксації головний мозок розтинали методом фронтальних розрізів за Фішером. За допомогою комплексу гістологічних методів [7] були досліджені головний мозок, печінка, нирки, легені, кишківник, сім'яники та інші життєво важливі органи тварин. Матеріал після фіксації в 12 % розчині нейтрального формаліну обробляли за загальноприйнятою схемою та заливали в парафін. З парафінових блоків готували зрізи товщиною 10 мкм, котрі фарбували гематоксилін-еозином, пікрофусцином за Ван-Гізоном або тіонином за Ніссель. При необхідності ставили ШИК-реакцію з контролями.

Отримані дані обробляли статистично з використанням критерію Ст'юдента [8].

Результати та обговорення. Як видно з табл. 1, введення максимально можливих (за об'ємом) доз «Фітокомпозиції n 1», «Фітокомпозиції n 5», «Фітокомпозиції n 7» та більшості ліофілізатів лікарських рослин у шлунок мишей (близько 1 мл 10 % водного розчину) або щурів (10 мл 10 % водного розчину) не зумовлює загибелі тварин і не дає змоги розрахувати середньосмертельну дозу. Спостереження за тваринами протягом 14 діб з моменту введення препарату не виявило помітних відхилень від норми (поведінка, зовнішній вигляд, маса тіла). Лише при введенні ліофілізату календули була зареєстрована загибель тварин та розраховані параметри токсичності. За внутрішньошлункового введення водного розчину активної субстанції «Поліфітолу-1» також токсичність практично відсутня: навіть при введенні в максимально можливих дозах змін у стані і поведінці щурів не спостерігається. Це узгоджується з даними літератури, за якими внутрішньом'язове введення водного розчину діючої субстанції «Поліфітолу-1» в дозі 5 мг/кг не призводило до появи яких-небудь змін в стані та поведінці щурів [3].

При внутрішньочеревному введенні ліофілізати лікарських рослин більш токсичні (табл. 1). Так визначені параметри токсичності для м'яти, анісу, фенхеля, календули та череди. Токсичність досліджуваних рослин та їх композицій для мишей та білих щурів практично не різниться. Щурам внутрішньочеревно вводили леофілізати у вигляді 20 % суспензії. Клінічна картина гострого отруєння лікарськими рослинами та їх композиціями схожа і передусім характеризується ознаками ураження нервової системи. При внутрішньочеревному введенні через 2—3 год. відзначаються порушення координації рухів, симптоми пригнічення нервової системи. Дихання ускладнене. Через 1—2 год. розвиваються судоми, тварини приймають бокове положення. Має місце діарея, випорожнювання рідкі, без особливого запаху. Загибель тварин наступає, переважно, через 8—10 год. після внутрішньочеревного введення ліофілізатів.

При пероральному введенні суспензії ліофілізату календули через 3—4 год. відзначається рухове збудження тварин, тривожність, котрі на 6 год. спостереження змінюються різким пригніченням функцій нервової системи. Через 10—12 год. від початку введення розвиваються судоми, диспное. Загибель наступає через 14—16 год. після введення ліофілізату у шлунок.

При розтині тварин, що загинули внаслідок введення ліофілізатів окремих рослин та композицій N 5 i N 7, відзначається характерна для загальнотоксичних уражень патологоанатомічна картина. Зокрема, привертає увагу нерівномірний розподіл крові в судинах м'якої мозкової оболонки, незначний набряк головного мозку, поодинокі крапкові крововиливи в сіру та білу речовину. В черевній порожнині невелика кількість прозорої рідини; опалесціююча рідина виявлена в порожнині плевральної сумки та перикарду. Нирки збільшені, набрячні, фіброзна капсула напружена. Кірковий шар на розрізі нирки широкий, сіруватого кольору. Звертають на себе увагу зміни макроструктури печінки: на розрізі тканина рихла, блякла, дає великий зішкріб, а також нерівномірне наповнення судин плеври та черевини.

Таким чином, композиції ліофілізатів мають дуже малу токсичність (практично не токсична «Фітокомпозиція N 1» та її гранулярна форма, а також 7 з 12 лікарських рослин, що входять до їх складу); нетоксичним є і «Поліфітол-1». Більш токсичні «Фітокомпозиція N5» i «Фітокомпозиція N 7», а також м'ята, аніс, фенхель, череда, котрі зумовлюють загибель тварин при однократному внутрішньочеревному застосуванні. Проте за величиною ЛД₅₀ навіть їх слід віднести до групи малотоксичних речовин. Помірно токсичним є ліофілізат календули.

Слід відзначити, що в усіх випадках використані в цьому дослідженні дози в сотні разів перевищують терапевтичні, рекомендовані для клінічної практики, що свідчить на користь широкого діапазону безпеки застосування досліджуваних фітопрепаратів. З точки зору токсикологічних параметрів, як найменш токсичні, беззаперечні перевати мають «Фітокомпозиція N 1» та «Поліфітол-1».

Зважаючи на те, що «Фітокомпозиція N 1», «Фітокомпозиція N 5» та «Фітокомпозиція N 7» мають тотожну фармакологічну дію, але специфічна активність «Фітокомпозиції N 1» значно вища, ніж інших досліджуваних фітокомпозицій [2], і саме вона виявила найменшу токсичність при одноразовому введенні, ми дійшли висновку щодо доцільності дослідження хронічної токсичності саме «Фітокомпозиції N1», а також «Поліфітолу-1».

Для проведення досліджень по вивченню хронічної токсичності препаратів щурів було поділено на 4 групи. Тварини 1 та 2 груп отримували водний розчин «Фітокомпозиції N 1» (40 та 200 мг/кг розчину відповідно); щурам 3 групи щоденно вводили водний розчин «Поліфітолу-1» так, як це було описано в розділі «Матеріали та методи». Тварини 4 групи правили за контроль і отримували щоденно 3 мл ізотонічного розчину натрію хлориду кімнатної темератури.

Динаміка змін маси тіла, серцевого ритму та частоти дихання наведені в табл. 2. На 32 день спостереження в 1 та 4 групах померло відповідно 2 та 1 тварини. При розтині трупів виявлені зміни в легенях, характерні для гострого респіраторного вірусного захворювання, що було підтверджено також і за допомогою мікроскопічного дослідження. Дані мікроскопічного та макропатоморфологічного досліджень органів та тканин тварин всіх груп, забитих по закінченні 6-міс. терміну спостережень, свідчать про відсутність патологічних відхилень у структурі головного мозку, черевних та тазових органів, судин, слизових оболонок та шкіри, кісткової та сполучної тканин. Як видно з табл. 2, маса тварин 1 групи в кінці 6 міс спостережень збільшилась на 123,0 % порівняно з вихідною, 2 групи — на 145,6 %, 3 групи — на 127,2 %, а в контролі — на 125,2 %. Тенденція до збільшення маси тіла у тварин 2 групи може свідчити про наявність незначної анаболічної дії «Фітокомпозиції n 1» у високих дозах. Частота серцевих скорочень та дихальних рухів у тварин усіх чотирьох груп в процесі експерименту зменшується однаковою мірою, що відповідає загальноприйнятим у віковій фізіології уявленням.

Таким чином, за токсикологічними параметрами в групі досліджуваних композицій ліофілізатів лікарських рослин суттєву перевагу має «Фітокомпозиція N 1»: ні вона сама, ні 7 з 12 її компонентів не зумовлюють загибелі тварин в максимально доступних для введення дозах; ЛД₅₀ інших 5 компонентів можливо визначити, як правило, лише при парентеральному введенні, і їх значення в сотні разів перевищують дози, рекомендовані для клінічного застосування у людей. Практично нетоксичним при одноразовому введенні виявився і «Поліфітол-1». Тривалими (6-міс.) дослідами також було встановлено, що «Фітокомпозиція N 1» та «Поліфітол-1» відносяться до нетоксичних.

Література.
1. Бобков Ю.Г. // Фармакологическая коррекция кислородзависимых патологических состояний: Тез. докл. I Всесоюз. симпоз. — М., 1984. —С. 4—5.
2. Кава Т.В., Полякова І.Ф., Казак Л.І. та ін. // Фітотерапія. —1997. —Т. 1, N 1. —С. 20—23.
3. Желчегонное, гепатопротекторное и радиопротекторное средство — «Полифитол-1»: Материалы заявки на изобретение МКИ 56 АЫК35/78. Заявка N 97041695 от 9.04.97г. Положительное решение по заявке о выдаче патента Украины. —К., 1997. —14 с.
4. Прозоровский В.Б., Прозоровский М.П. // Фармакол. токсикол. —1980. —Т. 43, N 6. —С. 733—735.
5. Беленький М.Л. Элементы количественной оценки фармакологического эффекта. —Рига, 1963. —113 с.
6. Западнюк В.И., Западнюк М.П., Захария Е.А.. Лабораторные животные: Разведение, содержание, использование в эксперименте. Учеб. пособие для студ. биол. спец. вузов .—К.: Вища школа, 1983. —383 с.
7. Меркулов Г.А. Курс патогистологической техники. —Л.: Медицина, 1969. —414 с.
8. Иванов Ю.И., Погорелюк О.Н. Статистическая обработка результатов медико-биологических исследований на микрокалькуляторах по программам. —М.: Медицина, 1990. —224 с.