|
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ТОКСИКОЛОГІЯ УДК 614.771:621.82]-074 І.В. Лепьошкін, к.м.н., І.В. Мудрий, д.м.н., Колонтаєва Н.В. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТОКСИКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІІнститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя Відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати" до агрохімікатів відносяться органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Значну частку (більше 70%) серед агрохімікатів займають добрива (рис. 1). Відомо, що добрива підвищують родючість та агрохімічні властивості грунту. Однак, не дивлячись на зазначений позитивний ефект, широкомасштабне застосування мінеральних добрив порушує природні цикли кругообігу речовин, сприяє евтрофікації водойм, що негативно впливає на довкілля, рослинний та тваринний світ і здоров'я людини. До цього часу довкілля не може позбутися від наслідків безконтрольного застосування в 70—80 роках минулого століття азотних добрив, що стало причиною забруднення грунтів, ґрунтових та поверхневих вод, продуктів харчування рослинного та тваринного походження нітратами, нітритами та їх шкідливого впливу на здоров'я населення [1]. Мінеральні добрива якісно та кількісно відрізняються від пестицидів, вони вміщують поживні елементи в мінеральній формі, а також мають у своєму складі значну кількість токсичних і небезпечних домішок (важких металів, радіонуклідів, інших токсичних елементів — фтор, миш'як). Найбільш суттєвим як по складу, так і по концентрації домішок важких металів та інших токсикантів, є фосфорні добрива, а також комплексні мінеральні добрива (азотно-фосфорно-калійні, азотно-фосфорні, фосфорно-калійні) та меліоранти. Суттєвою відмінністю мінеральних добрив від пестицидів є те, що вони довготривало та в значних кількостях (200—600 кг/га по фізичній масі) вносяться на одних і тих же площах. При цьому токсиканти, що надійшли у грунт в складі добрив, не піддаються зразу розпаду і приймають участь у міграційних та транслокаційних процесах в об'єктах навколишнього середовища (грунт, поверхневі та грунтові води, рослинницька продукція). Якщо величини періодів напіврозпаду діючих речовин пестицидів становлять від годин до кількох місяців, то зниження наполовину вмісту деяких важких металів — цинку, кадмію, міді та свинцю відбувається за 500, 1100, 1500 та кілька тисяч років [2, 3]. Якщо при нинішньому рівню застосування мінеральних добрив в Україні внесення важких металів та інших хімічних елементів у грунт становить десятки тон, то в умовах повного забезпечення добривами агропромислового комплексу внесення токсикантів в орний шар грунту буде відповідати вже сотням та тисячам тон. Токсиканти, які надходять у грунт, піддаються кругообігу в об'єктах довкілля. Актуальність проблеми заключається в тому, що надходження токсикантів в організм людини проходить найчастіше по складній системі [4]: грунт—рослина—людина; грунт—рослина—тварина—людина; грунт—вода—людина; грунт—повітря—людина; грунт—поверхневі води—водяні організми—людина. Розподіл важких металів на поверхні грунту визначається багатьма факторами: залежність від особливостей джерел забруднення, геохімічних факторів та ландшафтних обставин в цілому, грунтово-кліматичних особливостей регіону. Доведено, що елементи-токсиканти, забруднюючи грунт, концентруються в основному у поверхневому (0—10 см) шарі. 57—74% свинцю та ртуті при антропогенному забрудненні грунту закріплюються у шарі 0—10 см і тільки 3—8% мігрують до глибини 30—40 см [5, 6]. Присутність токсикантів у харчових продуктах в кількостях, що в 2—3 рази перевищують фонові, небажано, а перевищуючих ГДК — недопустимо. Вісім з них (ртуть, кадмій, свинець, миш'як, мідь, стронцій, цинк, залізо) об'єднана комісія ФАО та ВООЗ по харчовому кодексу включила в число тих компонентів, вміст яких контролюється при міжнародній торгівлі продуктами харчування [4]. Вищевикладене підтверджує необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи мінеральних добрив. Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: Загальна схема проведення токсиколого-гігієнічних досліджень мінеральних добрив та обґрунтування безпечних регламентів їх застосування складається з кількох етапів (рис. 2): Протягом 2003—2004 років в Інституті екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя розроблено 25 токсиколого-гігієнічних паспортів на мінеральні добрива, розглянута нормативно-технічна документація на виробництво 35 композицій добрив та проведено санітарно-епідеміологічну експертизу матеріалів щодо державних випробувань та державної реєстрації відповідно 60 і 30 композицій добрив, ввезення мінеральних добрив з зарубіжних країн — 55 та імпортованої сировини (закордонних фосфоритів) — 10 (рис. 3). Інститутом також розроблені та затверджені МОЗ України технічні умови ТУ У 24.1-14005276-065-2003 "Фосфорити закордонні", що регламентують вміст свинцю, кадмію, миш'яку та природних радіонуклідів у фосфоритах закордонного походження. Співробітники ЕКОГІНТОКСу протягом останніх 2 років приймали участь у державних випробуваннях 11 мінеральних добрив для закритого (тепличних господарств) та 12 добрив — для відкритого грунту. Враховуючи результати проведених досліджень під час державних випробувань щодо токсиколого-гігієнічної оцінки безпечного використання добрив в Україні, нами обгрунтовані допустимі норми внесення мінеральних добрив, вироблених із закордонних фосфоритів, які не повинні перевищувати 70 кг/га по фосфорному ангідриду (Р2О5). Встановлення зазначеної норми внесення призведе до зменшення надходження у грунт важких металів, природних радіонуклідів та інших токсикантів (миш'яку, фтору). Нині санепідслужба України при проведенні санітарного нагляду за умовами зберігання, транспортування та застосування мінеральних добрив користується нормативними документами колишнього Радянського Союзу, яким 30 років і більше. Діючі санітарні правила не відповідають сучасним вимогам до мінеральних добрив. Виходячи з зазначеного, в ЕКОГІНТОКСі підготовлені проекти нормативно-методичних документів щодо класифікації мінеральних добрив за ступенем небезпечності, гігієнічних вимог до безпечного зберігання і застосування та проведення державних випробувань мінеральних добрив (токсиколого-гігієнічні дослідження). На нашу думку, проведення токсиколого-гігієнічної оцінки мінеральних добрив та впровадження в практику санепідслужби ряду нормативно-методичних документів (класифікація добрив за ступенем небезпечності; гігієнічні вимоги до безпечного транспортування, зберігання та застосування; проведення державних випробувань добрив — токсиколого-гігієнічні дослідження) поліпшать якість державного санітарно-епідеміологічного нагляду за умовами використання мінеральних добрив та зменшать вірогідність їх несприятливого впливу на довкілля та здоров'я населення. Література |