МЕТОДИ ТОКСИКОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

УДК 616-001.17-099-092.4

Л.Г. Нетюхайло, к.м.н.

МОЛЕКУЛИ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ — МАРКЕРИ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ОПІКОВІЙ ХВОРОБІ

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Відомо, що ендотоксикоз займає одне з провідних місць в розвитку опікової хвороби. Токсикоз — це стадійний, схильний до прогресування та генералізації патологічний процес, зумовлений накопиченням у кров'яному руслі речовин, що мають пошкоджуючу дію на біологічні системи організму [1—4]. Токсини у кров'яному руслі знаходяться на альбумінах, глобулінах, клітинних мембранах та у вільно циркулюючому стані. Асоціація токсинів з фракціями білкової природи, які несуть токсини, відбувається за рахунок міцних та неміцних зв'язків. Від характеристик цих зв'язків залежать шляхи елімінації токсинів з кров'яного русла [1].

Концепція щодо синдрому "метаболічної інтоксикації" створена видатним українським дослідником Л.Л. Громашевською на підставі багаторічних досліджень [3, 5], і полягає в тому, що при патологічних процесах, особливо при їх тривалому перебігу, у біологічних рідинах організму накопичується значна кількість продуктів метаболізму, більшість з яких входить до так званих середніх молекул (СМ), тобто речовин середньої молекулярної маси (від 300—500 до 5000 Д), які несприятливо впливають на метаболічні процеси в організмі [3, 6, 7]. Досить точним критерієм наявності та виразності синдрому "метаболічної інтоксикації" в організмі є концентрація СМ у крові хворих [3]. СМ в невеликій кількості присутні в організмі здорових людей. Головну частину СМ складають пептиди, глікопептиди, продукти деградації фібриногену, альбуміну, тромбіну, фрагменти колагену, інші речовини білкової природи, а також похідні ліпідів, фосфоліпідів та ін. Даний показник використовується як маркер інтоксикації різного генезу для визначення ступеня тяжкості патологічного процесу. Встановлено багато ефектів СМ як в фізіологічних умовах, так і при патології [8]. Загальновідоме значення СМ як критерію ендогенної інтоксикації [8, 9].

Метою дослідження було вивчення концентрації СМ в усі стадії експериментальної опікової хвороби.

Матеріали і методи дослідження

Експерименти виконані на 86 статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар масою 200—220 г. Опікову хворобу моделювали за методом [10] шляхом занурення епільованої поверхні шкіри задньої кінцівки експериментальних тварин в гарячу воду (70—75°С) під ефірним наркозом протягом 7 сек. Розмір (площа) ділянки пошкодження в середньому становив 12—15% поверхні тіла тварини. Площу ураження розраховували за допомогою спеціальної таблиці [11]. Гістологічне дослідження пошкодженої шкіри свідчило, що у тварин утворювався опік IIIA-Б ступеня, який є стандартною моделлю опікової хвороби в експерименті [12].

Щурів декапітували (під ефірним наркозом) через 1, 6, 12 год. та 1, 2, 3, 5, 7, 10, 14, 21, 28 діб, що відповідає стадіям шоку, ранньої і пізньої токсемії та септикотоксемії [12]. Контролем були інтактні щури.

Рівень ендогенної інтоксикації оцінювали, вивчаючи неспецифічну токсичність сироватки крові за вмістом молекул пептидів середньої маси [13].

Результати та їх обговорення

Як видно із рисунка, через 6 год спостерігається максимальне підвищення досліджуваного показника — в 6,71 рази, через 12 год токсичність сироватки крові залишається високою — в 5,71 рази більшою, ніж в групі порівняння. Ці періоди можна вважати проявом найбільшої інтоксикації. Через 1 добу вміст середніх молекул підвищений в 5,14 рази, на 2 добу — в 4,57 рази, на 3 добу — в 4,28 рази (що відповідає стадії опікового шоку). На 5 добу показник все ще залишається суттєво підвищеним — в 3 рази. На 7 добу, яка відповідає стадії ранньої токсемії, він підвищений в 2,57 рази, на 10 добу — в 1,32 рази, на 14 добу (стадія пізньої токсемії) — в 1,21 рази. На 21 добу та 28 добу (стадія септикотоксемії) залишався на такому ж рівні, як і на 14 добу, в стадію пізньої токсемії.

Накопичення СМ пов'язують з недостатньою активністю екзопептидаз, які здійснюють деградацію пептидів крові в нормі [14].

Відсутність чітких уявлень про походження і способи утворення, обмежені відомості щодо структури та біологічної активності СМ не дозволяють сформувати уяву про механізми виникнення функціональних розладів під впливом СМ. Проте є ряд досліджень, що вказують на взаємодію СМ з клітинними мембранами. Серед СМ виділений ряд сполук, які мають властивості біорегуляторів, детергентів, знижують потенціал спокою клітини та електричний опір клітинної мембрани. Важливо підкреслити відсутність суттєвих відміностей вмісту токсинів в крові здорових і обпечених тварин, в зв'язку з чим було зроблено припущення, що участь біологічно активних СМ крові у розвитку гострої опікової токсемії вторинна. Вважають, що в силу переваги гідрофобних амінокислотних залишків у складі середньомолекулярних пептидів самі пептиди навряд чи присутні в значній кількості в плазмі крові та сечі, оскільки зразу після утворення вони зв'язуються ліпофільними структурами, які знаходяться у кровоносному руслі.

Прояви біологічної активності середньомолекулярних пептидів досить багаточисельні. Вони мають вазо-, кардіо-, нейро- та імунодепресивні властивості, чинять інгібуючий вплив на метаболічні процеси: дихання мітохондрій, синтез ДНК в гепатоцитах, синтез та утилізацію глюкози, синтез гемоглобіну, активність ряду ферментів. Під дією СМ порушуються процеси транспорту амінокислот, перекисного окислення ліпідів у головному мозку [3, 8, 14, 15].

При накопичені СМ в крові зменшується кількість вільних місць зв'язування на альбуміні. У крові обпечених тварин виявлений новий фактор (або група факторів) із групи середньомолекулярних пептидів, які активно впливають на функцію гематоенцефалічного бар'єру, тонус мікросудин та мікроциркуляцію.

Наші дослідження токсичності сироватки крові обпечених тварин в динаміці експериментальної опікової хвороби свідчать, що вже в стадії опікового шоку значно зростає концентрація молекул середньої маси порівняно з контролем, в стадії токсемії рівень середніх молекул дещо знижується порівняно зі стадією опікового шоку, але залишається вищим за контроль.

Література
1. Повстяний М.Ю., Шейман Б.С., Осадча О.І. Динаміка токсометричних показників у хворих з тяжкими та вкрай тяжкими опіками // Шпитальна хірургія. —2001. —№4. —С. 53—56.
2. Андрейчин М.А., Бех М.Д., Дем'яненко В.В., Ничик А.З., Ничик Н.А. Методи дослідження ендогенної інтоксикації організму. Методичні рекомендації МОЗ України. —Київ, 1998. —С. 1—31.
3. Громашевская Л.Л. Средние молекулы как один из показателей метаболической интоксикации в организме // Лабораторная диагностика. —1997. —№1. —С. 11—16.
4. Шейман Б.С., Трещинский А.И. Взгляд на проблему токсикоза и интоксикации // Современные проблемы токсикологии. —2001. —№1. —С. 3—10.
5. Аль-Мозенар Мохамед Яхья. Синдром "метаболічної інтоксикації" у хворих на хронічний некалькульозний холецистит, поєднаний з хронічним тонзилітом // Український медичний альманах. —2003. —Т. 6, №2. —С. 7—8.
6. Волчегорский И.А., Вальдман Б.М., Скоблева Н.А., Яровинский В.Г., Лифшиц Р.И., Зурочка А.В. О патогенетическом значении антиоксидантных свойств среднемолекулярных пептидов при термических ожогах // Вопросы мед. химии. —1991. —№2. —С. 28—32.
7. Волчегорский И.А., Тишевская Н.В., Кузнецов Д.А. Влияние "средних молекул", выделенных из плазмы крови интактных и обожженных животных, на клеточный состав культур эритробластических островков костного мозга // Вестник РАМН. —2002. —№2. —С. 30—36.
8. Лифшиц В.М., Сидельникова В.И. Биохимические анализы в клинике. Справочник. —Москва: "Триада-Х", 2002. —208 с.
9. Медведев Б.И., Казачкова Э.А., Астахова Т.В., Попова А.С. Диагностические и прогностические возможности использования показателей молекул средней массы и среднемолекулярных пептидов сыворотки крови при воспалительных заболеваниях органов малого таза женщин // Акушерство и гинекология. —1992. —№3—7. —С. 38—40.
10. Довганский А.П. Материалы к патогенезу ожоговой болезни // Автореф. дис. … д.м.н. —Кишинев, 1971. —32 с.
11. Кочетыгов Н.И. Ожоговая болезнь.- Ленинград: Медицина, 1973. —244 с.
12. Пасечка Н.В. Морфологія кишки при опіковій хворобі та після корекції ентеросорбентами. Автореф. дис. … д.м.н. —Київ, 1996. —47 с.
13. Методы исследований в профпатологии / Под ред. О.Г. Архиповой. —Москва: Медицина, 1988. —207 с.
14. Алексеев А.А., Лавров В.А. Острая ожоговая токсемия // Российский медицинский журнал. —1998. —№2. —С. 41—43.
15. Чернишенко Т.І. Морфофункціональні зміни кори головного мозку під час тяжких опіків // Експериментальна та клінічна фізіологія та біохімія. —2000. —№3. —С. 64—65.


| Зміст |