70-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ ІНСТИТУТУ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ

У 2004 році Інституту фармакології та токсикології Академії медичних наук України виповнюється 70 років. Історія інституту бере свій початок з 1934 року, коли, згідно з рішенням Наркомату охорони здоров'я (розпорядження ВО47 1934 р.), на базі Київської та Харківської санітарно-хімічних лабораторій у Харкові було створено Український науково-дослідний санітарно-хімічний інститут (УНДСХІ). На той час Інститут функціонував як науково-практичний, методичний та консультативний заклад, основними завданнями якого були розробка проблем протихімічного захисту населення, організація медико-санітарної служби МППО та підготовка кваліфікованих кадрів в цій галузі. Після роботи в евакуації у Луганську, Махач-Калі та Оренбурзі УНДСХІ з 1944 року відновив наукові дослідження вже у Києві. У 1965 р. УНДСХІ було перейменовано на Київський НДІ фармакології та токсикології МОЗ УРСР, у 1992 році — на Український НДІ фармакології та токсикології МОЗ України. З 1993 року Інститут фармакології та токсикології (ІФТ) входить до складу Академії медичних наук України.

Першим директором інституту (УНДСХІ) нетривалий час був М.Б. Ратневський (1934), а в наступні роки його очолювали П.М. Каплан (1934—1936), З.Б. Воробієвський (1936—1939), М.І. Луганський (1939—1944), І.І. Мишнаєвський (1944—1945), П.В. Родіонов (1945—1951), М.І. Луганський (1951—1968), Ф.П. Тринус (1968—1987), І.С. Чекман (1987—1992) і з 1992 року Інститут очолює О.В. Стефанов. Пріоритетні наукові напрями інституту у період 30—70-х рр. пов'язані з дослідженнями аноксичних станів токсичного генезу, механізму дії тіолових отрут, пошуком засобів лікування та профілактики отруєнь. Найбільш важливим практичним досягненням тих років стала розробка та впровадження таких антидотів, як унітіол (антидот миш'яку та важких металів), мекаптид (антидот миш'яковистого водню), саназин.

Велику роль в організації та становленні інституту у довоєнні та перші повоєнні роки відіграли визначні вчені, серед яких академіки А.І. Черкес, О.В. Палладін, М.Д. Стражеско, В.П. Коміссаренко, член-кор. О.О. Богомолець, професори М.І. Луганський, П.В. Родіонов, Б.І. Гольдштейн.

Інститут одним з перших в колишньому СРСР з початку 50-х рр. розгорнув пошук фармакологічних засобів лікування пухлинної хвороби. З ініциативи І.М. Пейсаховича та за активної творчої участі співробітників інституту К.А. Корнєва, Л.Б. Рапп, П.В. Родіонова, Я.М. Теленгатора, М.І. Таранавської, П.Я. Сологуба, С.В. Ніколаєвої, Н.Я. Скульської були створені ефективні препарати етимідин, бензотеф, фторбензотеф, дийодбензотеф, ембітол, новембітол, які експонувалися на VIII Міжнародному протираковому конгресі (1962) та на багатьох міжнародних і вітчизняних галузевих виставках.

У 60—80 рр. науковці інституту проводять дослідження патогенезу, розробку експериментальної терапії та профілактики інтоксикацій, спричинених отрутами загально-токсичної та гемічної дії, фосфорорганічними сполуками, психотропними речовинами, ірритантами. Наслідком плідної співпраці вчених-медиків на чолі з Ф.П. Трінусом, Б.С. Бравер-Чернобульською, О.О. Богомольцем, Ю.М. Квітницьким-Рижовим та хіміків Л.Д. Проценко, В.О. Портнягіної, О.Г. Пантелеймонова стало створення нових антидотів:оксатіолу (антидот радіоактивного полонію), алоксиму (реактиватор холінестерази), антиціану (антидот ціанідів), дитризолю (антидот при отруєнні ірритантами). Проводились експериментальні дослідження в лабораторіях патофізіології (О.О. Богомолець), біохімії (М.Б. Гінцбург) та патоморфології (Ю.М. Квітницький-Рижов).

З другої половини 60-х рр. в Інституті почались фундаментальні й прикладні дослідження з розробки нестероїдних протизапальних засобів (Ф.П. Трінус, М.А. Мохорт, В.С. Даниленко, Б.М. Клебанов, В.О. Портнягіна, О.Г. Фадеїчева). Впроваджено перші вітчизняні антифлогістики — кислота мефенамінова та мефенаміну натрієва сіль, створено оригінальний препарат піримідант.

У цей період отримують розвиток також наукові дослідження з фармакології серцево-судинних та нейротропних засобів.

У 1984 році за наукові досягнення та з нагоди 50-річчя від дня заснування Інститут нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора.

80—90 роки знаменувалися розвитком традиційних для інституту напрямків наукових досліджень: вивчення процесів гомеостазу при больових синдромах та механізмів дії неопіатних аналгетиків, створення препаратів протизапальної та знеболюючої дії (Ф.П. Трінус та співр.), дослідження механізмів дії отрут та фізіологічно активних речовин тваринного походження для розробки на їх основі оригінальних лікарських препаратів (B.C. Даниленко та співр.), вивчення механізмів пухлинного росту з метою розробки нових протипухлинних препаратів і раціональних фармакотерапевтичних методів лікування пухлинної хвороби (Н.І. Шарикіна та співр.), дослідження ролі вільнорадикального окислення в патогенезі токсичної дії ксенобіотиків та розробка принципів її фармакологічної корекції (Ю.І. Губський та співр.), пошук нових протимікробних засобів і вивчення механізмів їх дії (Ю.М. Максимов та співр.), дослідження патогенезу нервово-психічних захворювань, абстинентного синдрому та розробка принципів їх лікування (Л.О. Громов та співр.), встановлення ролі біотрансформації в реалізації механізмів токсичної дії ліків (В.М. Коваленко та співр.), розробка та удосконалення схем фармакотерапії та фармакопрофілактики інтоксикацій хімічними речовинами, розробка питань медицини катастроф (В.В. Храпак та співр.), розробка сучасних інформаційних технологій з метою оптимізації впровадження лікарських засобів в Україні (А.В. Чубенко та співр.), синтез фізіологічно активних речовин, розробка лікарських форм, нормативно-аналітичної та технічної документації з метою впровадження нових лікарських засобів різного типу дії (О.М. Овруцький та співр.).

У 90-ті роки Інститут збагатився перспективними науковими напрямами досліджень, зокрема, вивченням регуляції процесів клітинного метаболізму біологічно активними речовинами прогнозованої дії, який став основою нового розділу фармакологічної науки — ліпосомофармакології та створення оригінальних препаратів на основі ліпосом (О.В. Стефанов та співр.). Одночасно розробляються засоби на основі координаційних сполук мікроелементів (Г.С. Григор'єва та співр.).

Важливим напрямом пошуку науковців Інституту є вивчення ролі монооксиду азоту як універсального біологічного регулятора клітинних функцій для створення нового покоління серцево-судинних засобів (А.І. Соловйов, О.В. Стефанов). Цикл робіт провідних вчених інституту О.В. Стефанова, А.І. Соловйова з дослідження ролі факторів ендотеліального походження в розвітку порушень серцево-судинної системи та обгрунтування шляхів їх фармакологічної корекції відзначений Державною премією України (2003 р.).

В даний час Інститут фармакології та токсикології АМН України є головною установою в галузі наукового пошуку та розробки нових лікарських засобів, яка плідно поєднує фундаментальні та прикладні дослідження. Інститут проводить повний цикл досліджень лікарського засобу — від синтезу хімічної речовини, вивчення її дії на різні системи організму, до створення АНД і лікарської форми препарату, який пропонується для впровадження у виробництво і застосування у клініці.

В останне десятиріччя науковці інституту працюють над вирішенням фундаментальних проблем фармакології, розробляють нові напрями створення оригінальних лікарських засобів, впроваджують у медичну практику нові ліки.

За роки існування інституту впроваджено у медичну практику наступні препарати: амізон — ненаркотичний анальгетик, антраль — гепатопротекторний засіб з протизапальною, анальгезуючою та імунокоригуючою дією, анальвіт — засіб протизапальної та анальгезуючої дії, бротеофін — препарат для лікування пухлин головного мозку, вітам — комплексний мікроелементно-вітамінний препарат, який підвищує резистентність організму до стресів і посилених фізичних навантажень, есмін — антианемічний лікарський засіб, ізамбен — ветеринарний препарат, (застосовується для лікування діареї у великої рогатої худоби), ізодибут — препарат для лікування ускладнень при захворюванні на цукровий діабет, корвалдин — серцево-судинний та седативний засіб, ліолів — ліпосомальний гепатопротектор, ефективний при лікуванні гострих та хронічних гепатитів різного генезу, ліпін — ліпосомальний препарат антиоксидантної та антигіпоксичної дії, мебіфон — препарат для лікування хворих із злоякісними пухлинами з метастазами в кістки, седакор — серцево-судинний та седативний засіб, унітіол — антидот, хлофіден — протипухлинний препарат.

На етапах впровадження перебувають препарати: баклофен — за новим призначенням як засіб для лікування абстинентного синдрому при опійній наркоманії, димеодипін — антиангінальний засіб, етобровал — протисудомний засіб, ліпофлавон — кардіопротекторний засіб, піродазол — ненаркотичний анальгетик.

Поряд з дослідженнями, спрямованими на розробку нових оригінальних лікарських засобів, в інституті проводяться експериментальні дослідження так званих препаратів-генериків, які вперше освоюються фармацевтичною промисловістю України.

Інститут є ініціатором впровадження в Україні міжнародної системи GLP. Запровадження вказаної системи стандартів в практику доклінічних досліджень лікарських засобів сприятиме виходу, розроблених в Україні, препаратів на світовий фармацевтичний ринок. Саме тому одну із найголовніших своїх задач Інститут вбачає у створенні сучасної системи доклінічних досліджень препаратів. Її вирішенню сприяє створення на базі ІФТ АМНУ міжвідомчої лабораторії АМН і МОЗ України — лабораторії доклінічного вивчення лікарських засобів, яка, відповідно до своїх завдань, є одночасно підрозділом ДФЦ МОЗ України. Вся наукова і науково-експертна діяльність Лабораторії будується у суворій відповідності із вимогами системи GLP. Лабораторія фактично є першою в Україні і СНД, що самостійно ініціювала і пройшла аудиторську перевірку повноважними фахівцями Великої Британії і США. Сертифікація Лабораторії на відповідність вимогам GLP, у т.ч. щодо підготовки і навчання персоналу, забезпечить рівень доклінічних випробувань, необхідний для міжнародного ринку досліджень потенційних препаратів.

Провідні вчені інституту приймають участь в розробці та експертизі Державних науково-технічних програм із створення лікарських засобів, нормативних документів та законодавчих актів, що стосуються розробки і виробництва лікарських засобів, проектів НД робіт, звітів. Інститут фармакології та токсикології АМН України — головна наукова установа в країні з проблеми "Фармакологія". Міжвідомча Проблемна комісія "Фармакологія" (МОЗ та АМН України), яка працює на базі інституту, є постійно діючим органом, що здійснює прогнозування, наукову оцінку, координацію наукових досліджень та експертизу матеріалів при плануванні докторських та кандидатських дисертацій в межах України.

Вчені інституту здійснюють експертизу матеріалів на препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, що проходять реєстрацію в Україні через Державний фармакологічний центр МОЗ України.

В інституті проводиться підготовка кадрів вищої кваліфікації — кандидатів та докторів наук. Відкрита аспірантура із спеціальностей "фармакологія", "токсикологія", "біохімія". З 2003 року відкрита аспірантура за спеціальністю "фармацевтична хімія та фармакогнозія". Є також докторантура за спеціальностями "фармакологія" та "токсикологія". Кожний рік до аспірантури приймається 4—5 чоловік. Одночасно в інституті навчається 10—12 аспірантів очного та заочного навчання.

Важливе значення в підготовці молодих наукових кадрів має проведення інститутом регулярно один раз на 2 роки Національної школи-семінару для молодих вчених — фармакологів. Її учасниками є молоді вчені з НДІ та кафедр медичних вузів різних регіонів України, що проводять дослідження в галузі фармакології. Лекції читають провідні вчені інституту та інших наукових установ України. На сьогодні проведено 6 наукових шкіл-семінарів. Нині в Інституті працює 19 докторів та 62 кандидати наук. Серед докторів наук — 1 академік і 2 члени-кореспонденти АМН України, 11 професорів, 3 Заслужені діячі науки та техніки України, 3 лауреати Державних премій України.

Наукове співробітництво медиків (64%), біологів (14%), хіміків та фармацевтів (22%) стимулює творчу активність вчених, сприяє більш глибокому та якісному виконанню досліджень, оперативному вирішенню наукових завдань. Інститут є базою спеціалізованої вченої ради Д.26.550.01 з правом проведення захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня доктора наук за спеціальностями: 14.03.05 — фармакологія (медичні та біологічні науки), 14.03.06 — токсикологія (медичні науки), 14.01.28 — клінічна фармакологія (медичні науки).

За період з 1991 р. по 2003 рік спеціалізованою вченою радою Інституту фармакології та токсикології АМН України проведено захист 162 дисертації (34 докторських та 128 кандидатських).

Щорічно науковцями інституту публікується понад 150 наукових праць в періодичних виданнях. За останні 10 років видано 64 наукові праці у вигляді монографій, збірників, підручників, посібників тощо. Провідні вчені інституту — академік АМН України О.В. Стефанов, члени-кореспонденти АМН України Трінус Ф.П. і Губський Ю.І., професори Громов Л.О., Максимов Ю.М., Шарикіна Н.І., доктор медичних наук Соловйов А.І., доктори біологічних наук Коваленко В.М., Левицький Є.Л., кандидат медичних наук Чубенко А.В. є членами редакційних рад багатьох фахових наукових видань, включаючи й ті, що видаються іншими науковими установами.

З 1994 року видається журнал "Ліки", який є провідним науковим журналом з пошуку та доклінічних досліджень потенційних лікарських засобів в Україні.

Інститут щорічно приймає участь у вітчизняних та міжнародних спеціалізірованих виставках. Експозиції інституту неодноразово нагороджувались дипломами та іншими відзнаками. Зокрема, Міжнародне жюрі іноваційно-інвестиційної виставки "East — West Euro intellect" присудило колективу інституту Золоту медаль за розробки в галузі фармакології. Препарати амізон та барбовал нагороджено Знаком Благодійності Міжнародної Асоціації "Допомога родинам Чорнобиля" (1998 р.). Інститут має творчі наукові зв'язки з багатьма установами Національної академії наук України (Інститут органічної хімії, Інститут фізіології, Інститут біохімії та ін.) Академії медичних наук України (Інститут урології, Інститут епідеміології та інфекційних захворювань та ін.), Міністерства охорони здоров'я України.

Серед зарубіжних наукових закладів, з якими співпрацює ІФТ, Паризький університет, університет м. Лунд (Швеція), Департамент фізіології та фармакології Університету Стратклайд м. Глазго (Великобританія), Hahnemann Університет, Філадельфія (США) та ін. Ці дослідження більшою мірою стосуються вивчення фізіологічних і фармакологічних аспектів реакцій за участю оксиду азоту, а також впливу іонізуючої радіації на ендотелій-залежні судинні реакції та функцію кальцій-залежних міофібрил гладенькіх м'язів.

З Берлінським Інститутом фармакології та Онкологічним науковим Центром Російської федерації проводяться наукові консультації з питань вивчення і впровадження нових протипухлинних засобів.

Враховуючи багату на традиції історію, плідне сьогодення, фаховий рівень, тісні творчі зв'язки з науковими установами медичної і фармацевтичної галузі та міжнародні контакти, подальший розвиток Інституту фармакології та токсикології АМНУ, буде сприяти прогресу фармакологічної науки і забезпеченню ефективними лікарськими засобами населення України.

Заступник директора Інституту фармакології
та токсикології АМН України з науки
доктор хімічних наук
Г.С. Григорьєва

| Зміст |