ТОКСИКОЛОГІЯ ПЕСТИЦИДІВ

УДК 613.2/.3:632.95

Л.В. Єрмолова, І.В. Лепьошкін, к.м.н., І.В. Мудрий, д.м.н.

ТОКСИКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА АСОРТИМЕНТУ НОВИХ НЕОНИКОТИНОЇДНИХ ІНСЕКТИЦИДІВ (Огляд)

Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя, м. Київ

В Україні в період з 1990 по 1997 рр. відбулося збільшення на 22,1% стандартизованого за європейським стандартом показника смертності, реєструвався процес депопуляції. Збільшується ризик формування патології у дітей, які проживають в умовах сполучної дії факторів оточуючого середовища радіаційної та нерадіаційної природи — радіонуклідів, пестицидів, органічних і неорганічних добрив, солей важких металів. Небезпека чинників навколишнього середовища в Україні знаходилась у такій залежності: хімічне забруднення —> біологічне забруднення —> фізичне забруднення. За ступенем хімічної небезпеки або ризику для здоров'я населення вони розміщуються у наступному порядку: повітряне середовище —> харчові продукти —> питна вода —> грунт [1]. В зв'язку з цим актуальним є проведення комплексної токсиколого-гігієнічної оцінки та гігієнічної регламентації нових пестицидів, що пропонуються для реєстрації в Україні, в тому числі і неоникотиноїдні інсектициди.

За хімічною структурою неоникотиноїди відносяться до похідних 6-хлорпіридину. Значна частина піридину використовувалась при виробництві лікарських препаратів (протитуберкульозних засобів, стимуляторів серцевої діяльності, рентгенонтрастних та гіпотензивних засобів, антисептиків, вітамінів), розчинників, інгібіторів корозії, пестицидів (інсектицидів — нікотин, анабазин; гербіцидів — клопіралід, пірохлор, триклопір; фунгіцидів — бутіобат) ще в 60-ті роки минулого століття [2].

Згідно з даними літератури [3, 4], неоникотиноїдні інсектициди класифікуються таким чином:
1. Флонікамід
2. Тіаметоксам
I. Нітрогуанидинові
1. Клотіанідін
2. Дінотефуран
II. Нітрометилени
1. Нітенпірам
2.Нітіазин
III. Піридилметиламіни
1. Ацетаміприд
2. Імідаклоприд
3. Нітенпірам
4. Тіаклоприд

У 1978 році на 4-му Міжнародному Конгресі з хімії пестицидів була заслухана доповідь щодо інсектицидної активності нітрометилиденпіридинів, моно- і біциклічних нітрометилиденпіридинів та інших 5-и та 6-членних гетероциклів та ациклічних нітрометиленових похідних [5]. Всього було синтезовано та вивчено кілька тисяч речовин і тільки у молекул, які мали у положенні 6 хлор-метиленове угрупування, була виявлена висока інсектицидна активність [3].

На підставі отриманих результатів були промислово вироблені перші синтетичні діючі речовини з групи неоникотиноїдів: імідаклоприд та ацетаміприд. Термінальною групою для них є сильне електронодонорне угрупування (етенове або імінове) [2].

В ході державних випробувань в Україні та в подальшому нами було проведено гігієнічну регламентацію наступних діючих речовин інсектицидів у складі препаративних форм:
- ацетаміприд — Моспілан, 20% р.п. (виробник — фірма Ніпон Сода, Японія);
- імідаклоприд — Конфідор, 20% в.р.к., Конфідор Максі, 70% в.г., Гаучо, 70% з.п., сумішеві препарати Престиж, 29% т.к.с., Чинук, 20% т.к.с. (виробник — фірма Байєр КропСаєнс, Німеччина);
- тіаклоприд — Каліпсо, 48% к.с. (виробник — фірма Байєр КропСаєнс, Німеччина).

Неоникотиноїдні інсектициди мають невисокі норми витрат — до 0,6 л (кг)/га, 1—2 разово на вегетуючих рослинах і до 6,0 кг/100 кг насіння при протруюванні. Їм притаманний широкий спектр інсектицидної активності, вони діють проти різних шкідників сільськогосподарської продукціі (таблиця).

Існує думка [6—8], що неоникотиноїди є найбільш важливим новим класом синтетичних інсектицидів і застосовуються для управління сисними комахами як на рослинах, так і на тваринах. Імідаклоприд, нитенпірам, ацетаміприд, тіаклоприд, тіаметоксам та інші діють як агоністи холіноміметичного ацетилхолінового рецептора комах (nAChR). Рослинний інсектицид нікотин діє на ту ж саму ціль. Фундаментальні відмінності між nAChR комах і ссавців обумовлюють вибірковість дії неоникотиноїдів. Тому перспективним підходом для управління сільськогосподарськими шкідниками є синтез нових речовин, які діють на процеси у шкідників: типу інгібіювання синтезу хітину, на ювенільний гормон. Крім того, з'являються речовини, що діють вибірково на групи комах, впливаючи на нікотинові рецептори (імідаклоприд, тіаклоприд, ацетаміприд), GABA рецептори (авермектини), слинні залози шкідників (піметразин) [9]. Експерименти щодо поселення M. Persicae в модельних польових умовах в лабораторії показали, що вони добре контролюються імідаклопридом при рекомендованих нормах витрат [8].

Лабораторні та польові дослідження ефективності нових інсектицидів щодо шкідників яблук визначили наступне ранжування: імідаклоприд — знищення шкідників 95% в 11 ppm —> тіаметоксам, 91% і тіаклоприд 89% в 100 ppm —> спіносад 98% в 316 ppm —> індоксакарб 80% в 100 ppm —> пірипроксифен 0% в 38 ppm. В лабораторних дослідах по визначенню біологічної активності єдиним інсектицидом, токсичним до літаючих комах в концентраціях на рівні або нижче рекомендованих в польових умовах норм витрат, були імідаклоприд (50% літаючих в 11 ppm), спіносад (90% з нормою витрат >10 рpm) та тіаметоксам (близько 50% в 32 ppm). В зазначених умовах тіаклоприд був єдиною речовиною, що послідовно управляв інвазією личинок у плоди яблук [10].

Дані літератури [11] свідчать, що чергування препаратів нових хімічних класів на зернових культурах дозволило загальмувати розвиток резистентності до піретроїдних препаратів і ФОП та підняти ефективність обробок.

Нові інсектициди з групи неоникотиноїдів (Конфідор, Моспілан) з успіхом застосовують проти шкідників і в умовах закритого ґрунту.

Неоникотиноїдні інсектициди мають низьку токсичність для організму людини та тварин у порівнянні з комахами [12]. Причиною цього є мала проникність їх через гемато-енцефалічний бар'єр. Гостра токсичність більше проявляється при пероральному надходженні в організм тварин і в меншому ступені при дермальному та інгаляційному впливі. Проявами гострого отруєння були судоми, зміни в координації рухів, утруднене дихання, задуха, гіпотермія, летальні випадки у тварин відбувались в межах від 4 до 24 годин [13]. Найбільша концентрація неоникотиноїдів реєструється в печінці та нирках, при цьому збільшується маса печінки та підвищується ферментативна активність [14].

В літературі [15] приведені лише поодинокі випадки гострих отруєнь неоникотиноїдними інсектицидами, які характеризували сонливістю, дезорієнтуванням, головокружінням, при цьому також спостерігалися шлунково-стравохідні ерозії, геморагічний гастрит, лихоманка, лейкоцитоз та гіперглікемія. Пацієнт з отруєнням імідаклопридом видужав без ускладнень і був виписаний через 4 доби. Додаткове обстеження через 1 міс не виявило патології. Відомо, що у високих дозах імідаклоприд у тварин активує ЦНС подібнo нікотину — тремор, порушення зіничної функції, гіпотермія. Тому не зовсім ясно чи був імідаклоприд причиною сонливості та запаморочення голови у пацієнта. Припускається, що причиною отруєння був один з компонентів препаративної форми на основі імідаклоприду.

Отже, особливості хімічної будови неоникотиноїдних інсектицидів обумовлюють специфіку механізму токсичної дії. Як і в випадку ФОП, для неоникотиноїдів характерною є дія на нервову систему шкідників. Однак, на відміну від ФОП, вони діють не на холінестеразу, а на постсинаптичні нікотинові ацетилхолінові рецептори (Н-холінорецептори). Внаслідок того, що діюча речовина не руйнується ацетилхолінестеразою, вона продовжує викликати нервове збудження. В результаті у шкідників розвиваються конвульсії і паралічі, які призводять їх до загибелі [16].

Неоникотиноїди діють на ЦНС комах, блокуючи постсинаптичні нікотинові ацетилхолінові рецептори (nAChr) і впливають як часткові агоністи. Вони мають тільки частковий позитивний заряд за рахунок сильної елекотронодонорної групи, що погано взаємодіє з nAChr хребетних і добре з nAChr комах [17]. Внаслідок цього неоникотиноїдні інсектициди дуже токсичні для шкідників та помірно або малотоксичні для ссавців. Коефіцієнт вибірковості складає більше 2000 [18].

Ацетаміприд швидко деградує в ґрунтах з формуванням 6-хлорпіридінілдиметиламінової і 6-хлорникотинілової кислоти. Основними шляхами метаболізму ацетаміприду в рослинах є N-диметилування з наступним окисленням 6-хлорникотинілової кислоти і 6-хлорпіколінового спирту. Основні шляхи метаболізму імідаклоприду — гідроксилювання імідазолідину з наступною дегідратацією та формуванням алкену або гідроліз до 6-хлорникотинілової кислоти. У зв'язку з втратою нітрогрупи утворюється гуанідин і відбувається кон'югація 6-хлорникотинілової кислоти з гліцином. Імідаклоприд має метиленовий місток, ацетаміприд-цианомідіновий. Термінальна група у зазначених речовин сильний електронодонор (імінова або етенова) [17].

Зазначені вище неоникотиноїдні інсектициди використовуються для листяного та ґрунтового застосування, а імідаклоприд також для протруєння зерна. Неоникотиноїди є полярними речовинами і погано гідролізуються. Полярна природа робить їх потенційно рухомими у ґрунті, але ця властивість зменшується у зв'язку з невисокими нормами їх застосування, для ацетаміприду- низькою стабільністю у ґрунті. Імідаклоприд є достатньо стійким, тому він не використовується для обробки грунту. Неоникотиноїдні інсектициди ефективно переміщуються в рослинах і є системними агентами проти сисних шкідників [19].

На підставі огляду зарубіжної літератури [4, 6, 13, 15—22] нижче подаємо коротку токсиколого-гігієнічну характеристику неоникотиноїдних інсектицидів, що використовуються в Україні.

ІМІДАКЛОПРИД випускається у вигляді препаративних форм Конфідор, 20% в.р.к. та Конфідор Максі, 70% в.г., Гаучо, 70% з.п., а також сумішевих препаратів Чинук, 20% т.к.с. та Престиж, 29% т.к.с.

formula

Застосовується як інсектицид з нормою витрати за діючою речовиною 0,03—0,4 л (кг)/га або як протруйник — 2,8—6,0 кг/100 кг насіння.

Середньосмертельні дози імідаклоприду при введенні у шлунок мишей складають для самок — 168 мг/кг, самців — 131 мг/кг; щурів самок — 450 мг/кг, самців — 424—1084 мг/кг. Cимптоми гострої інтоксикації у тварин проявлялись порушенням ритму дихання, рухливості, координації рухів, звуженням очної щілини, тремором і судомами.

В умовах інгаляційного впливу імідаклоприду у вигляді пилу ЛК50 для щурів більше 5323 мг/м3. При надходженні препарату через органи дихання у вигляді аерозолю в концентрації 69 мг/м3 при експозиції 4 години клінічних ознак отруєння не виявлялося.

При нанесенні імідаклоприду (у вигляді пасти) на шкіру щурів, змочену 0,9% NaCl, в дозі 5000 мг/кг загибелі тварин і симптомів інтоксикації не відмічалось. Речовина не подразнює шкіру і слизові оболонки очей кролів. Резорбтивно-токсична дія проявляється слабко. Шкірно-оральний коеффіцієнт більше 10. Імідаклоприд не спричиняє сенсибилизуючу дію на організм морських свинок.

Недіюча доза в хронічному експерименті, проведеному на протязі 2 років, для щурів самців — 5,7 мг/кг, самок — 24,9 мг/кг, для собак — 15 мг/кг.

Мутагенна активність імідаклоприду досліджувалась в 9 тестах, при цьому було виявлено слабку мутагенну активність в 2 цитогенетических тестах in vitro, зокрема при дії в цитотоксичних концентраціях (500, 5300 мкг/мл) без метаболічної активації в тесті на індукцію аберацій хромосом в культурі лімфоцитів периферійної крові людини; в концентраціях 16,7—5000 мкг/мл з метаболічною активацією і 25—1250 мкг/мл без метаболічної активації в тесті на індукцию сестринських хроматидних обмінів в культурі клітин китайського хом'ячка.

Імідаклоприд не спричиняє тератогенної дії, на високих рівнях доз проявляється ембріотоксичний ефект. Материнський організм більш чутливий до пестициду, ніж плід. В експериментах з вивчення репродуктивної токсичності імідаклоприд у високих концентраціях спричиняв загальнотоксичну дію, репродуктивні параметри при цьому не змінювались. Онкогенну активність імідаклоприд не виявляє.

При попаданні імідаклоприду на рослини Т95 становить 2—3 тижні. У воді при стерильних умовах та відсутності світла імідаклоприд стійкий до гідролізу, Т50 —> 1 року. В натурних умовах Т50 становить 27 діб. Імідаклоприд слабко адсорбується грунтом, мобільний. Т50 в грунті — 60 діб в натурних умовах. Метаболізм речовини вивчався на кукурудзі, картоплі, томатах з використанням міченого [14С] у піридиниловому фрагменті імідаклоприду. Через 21 день після застосування більша частина радіоактивності була зв'язана з вихідною речовиною — 80%. В більшості досліджуваних культур головними метаболітами були циклічний гуанідін, 4- і 5-гідрокси-похідні імідаклоприду та 6-хлорникотинова кислота [71].

ТІАКЛОПРИД випускається у вигляді препаративної форми Каліпсо, 48% к.с., застосовується як інсектицид з нормою витрати від 0,15 л діючої речовини/га.

formula

ЛД50 тіаклоприду при пероральному надходженні в організм щурів становить для самців — 836 мг/кг, самок — 444 мг/кг.

Клінічна картина інтоксикації реєструвалась протягом перших годин після введення речовини і проявлялась пілоерекцією, послабленням рефлексів, конвульсіями, порушенням ходи, тремором, диспноєм, діареєю, салівацією. При макроскопічному дослідженні внутрішніх органів змін не выявлено.

При дермальній дії ЛД50 для щурів самців и самок більше 2000 мг/кг. Клінічні ознаки інтоксикації були відсутні. Макроскопічно змін внутрішніх органів не встановлено.

ЛК50 для щурів при одноразовому інгаляційному 4-годинному впливі тіаклоприду (97,2 %) для самців більше 2535 мг/м3, для самок — біля 1223 мг/м3. Клінічна картина інтоксикації при інгаляційній дії речовини характеризувалась розвитком брадіпноє, диспноє, важким диханням, сукровичними виділеннями з носа, салівацією, блефароспазмом, тремором, зниженням рухливості, апатією, гіпотермією, зниженням маси тіла, пілоерекцією.

Тіаклоприд не подразнює шкіру та слизові оболонки очей. Сенсибілізуючої дії тіаклоприду (97,3%) на організм морських свинок методом Магнуссона і Клігмана не виявлено.

Недіюча доза тіаклоприду в хронічному експерименті (107 тижнів) на щурах самцях становила 1,2 мг/кг, самках — 1,6 мг/кг, мишах самцях — 10,9 мг/кг, на самках — 5,7 мг/кг.

При дослідженні віддалених ефектів дії тіаклоприд мутагенну та онкогенну активність на мишах не виявляє. Але при цьому збільшуються випадки аденокарцином матки у щурів самок, які отримували препарат в концентрації 500 и 1000 ppm, у самців спостерігалось збільшення кількості аденом щитовидної залози. Тіаклоприд має гормональний механізм виникнення пухлин у щурів, які отримували речовину у високих концентраціях. NOEL для щурів по онкогенному ефекту становить 50 ppm, NOEL по тератогенній активності і ембріотоксичності для щурів — 10 мг/кг, кролів — 2 мг/кг, по репродуктивній токсичності — 50 ppm.

Метаболізм тіаклоприду (YRC 2894) було досліджено на яблуках, томатах та бавовні з застосуванням [метилен С14]-міченого тіаклоприда. Метаболічний шлях тіаклоприда схожий для всіх культур та включає:
- гідроксилювання тіазолідинового кільця;
- розрив метиленового мостика;
- утворення частково або повністю окислених продуктів, 6-хлорпіколинового спирту (М36) та 6-хлорникотинілової кислоти;
- кон'югація цих двох агліконів з цукрами рослини.

Деградація препарату в рослинах відбувається дуже повільно та діюча речовина завжди є головним компонентом (більш ніж 90% міченого препарату складає вихідна речовина, яка концентрується на поверхні фруктів). Тому залишкові кількості препарату повинні оцінюватися по діючій речовині. Основний метаболіт в яблуках — моногідроксильований дериват YRC 2894 (М01)-3-(6-хлоро-3-піридин-3-ілметил)-4-гідрокситіазолідин-2-іліденциан-амід.

АЦЕТАМІПРИД випускається у вигляді препаративної форми Моспілан 20% з.п. для застосування з нормою витрати до 0,1 кг/га за діючою речовиною, 1—2-кратно.

formula

Вивчення токсичних властивостей ацетаміприду в гострому експерименті показало, що ЛД50 при одноразовому пероральному введенні становить для щурів самців 217 мг/кг (167—282), самок 146 мг/кг (133—164), для мишей самців 198 мг/кг (156—251), самок 184 мг/кг (126—260).

Клінічна картина інтоксикації развивалась в перші 24 год і характеризувалась зниженою активністю тварин, салівацією, тремором, судомами, атаксією, боковим положенням. В перший день після введення мало місце зменшення маси тіла у щурів при дозі 150 мг/кг, у мишей при дозі 200 мг/кг. У деяких загиблих тварин спостерігались крововиливи в легені.

Ацетаміприд малотоксичний при нанесенні на 24 год на шкіру щурів. ЛД50 для самців і самок більше 2000 мг/кг. Клінічні ознаки інтоксикації були відсутні, подразнюючої дії не виявлено. Макроскопічних змін внутрішніх органів не встановлено.

При одноразовому протягом 4 год надходженні ацетаміприду (99,46%) через органи дихання ЛК50 для щурів (самці, самки) більше 300 мг/м3.

Клінічна картина інтоксикації спостерігалась в перші 24 год і характеризувалась тремором, клонічними судомами, у деяких тварин мало місце випадіння шерсті в області голови, а також зниження маси тіла. Макроскопічних змін в органах не виявлено.

Препарат не має подразнюючу дію на шкіру та на слизові оболонки очей. Сенсибілізуючої дії не встановлено.

Недіюча доза в хронічному експерименті (2 роки) на щурах — 7,1 мг/кг, на мишах — 18,6 мг/кг.

Ацетаміприд проявив слабку мутагенну активність в тесті на індукцію генних мутацій в культурі клітин лімфоми мишей, в 2 цитогенетичних тестах in vitro: тест на індукцію аберацій хромосом в культурі оваріальных клітин китайського хом'ячка; тест на індукцію аберрацій хромосом в культурі фібробластів легень китайського хом'ячка.

NOEL по репродуктивній токсичності — 6,6 мг/кг. Не спричиняє тератогенної дії. Ацетаміприд має гормональний механізм виникнення пухлин у щурів, які отримували речовину у високих концентраціях.

Ацетаміприд спричиняє загальнотоксичну дію на організм з переважним впливом на функціональний стан печінки- гепатотоксичний ефект.

При попаданні ацетаміприду на рослини Т50 становить 2—6 тижнів. Має системні властивості, повільно переміщується вглиб оброблених частин плодів. Транслокація в необроблені частини незначна.

У воді при стерильних умовах та відсутності світла ацетаміприд стійкий до гідролізу в кислому та нейтральному середовищі, Т50 > 1 року (420 днів). При рН 9 (35°С) Т50 становить 53 доби.

Ацетаміприд добре адсорбується грунтом, розчинний в органічній частині грунту, мобільний по вертикалі (на глибину до 15 см). Т50 в грунті — 14—35 діб в натурних умовах.

В рослинах ацетаміприд добре адсорбується та всмоктується через листя та погано транслокується у необроблені частини. Ацетаміприд стійкий до гідролізу та впливу сонячного проміння. Він швидко розпадається в грунті з утворенням 6-хлорпіридиніл-диметиламіну та 6-хлорникотинової кислоти.

Головний шлях метаболізму в рослинах — N-деметилювання та подальше окислення з формуванням 6-хлорникотинової кислоти та 6-хлорпіколінового спирту. Основним компонентом в рослинах є вихідна речовина (67% від внесеної радіоактивності через 63 дні), метаболіти складають менш, ніж 16 %. Мала кількість N-деметил-ацетаміприду, 6-хлорникотинової кислоти та 6-хлорпіколинового спирту, а також їх кон'югати з глюкозою знаходяться у рослинах. Це було досліджено на баклажанах.

Таким чином, зараз проводиться пошук нових неоникотиноїдних пестицидів, розширюється сфера застосування вже зареєстрованих речовин в Україні. Гігієнічна оцінка залишкових кількостей діючих речовин неоникотиноїдів в сільськогосподарській продукції актуальна і потребує дослідження. Це пов'язано з тим, що на міграційні та транслокаційні властивості зазначених препаратів можуть суттєво впливати тип грунтів, кліматичні та інші умови. Актуальним є також дослідження впливу технологічних процесів переробки на вміст залишкових кількостей неоникотиноїдних інсектицидів в сільськогосподарській продукції, а також на її якісні властивості.

Література
1. Сердюк А.М. Навколишнє середовище та здоров'я населення України//Довкілля та здоров'я. —1998. —№4(7). —С. 2—7.
2. Мельников Н.Н., Новожилов К.В., Белан С.Р. Пестициды и регуляторы роста растений: Справочник. —М.: ВНИИХСЗР, 1995. —180 с.
3. Jelinek C. Occurrence and method of control of chemical contaminants in food// Environ. Health Perspectives. —1991. —V. 39. —P. 143—151.
4. The 9th International Congress of Pesticide Chemistry / Book of Abstract. —London, 1998. —210 p.
5. Kagatu Shinzo Хлорникотиниловые инсектициды: открытие, применение и будущее // РЖ "Біологія" розд. "Токсикологія". —2002. —№4. —С. 15.
6. Tomizawa M, Casida JE. Selective toxicity of neonicotinoids attributable to specificity of insect and mammalian nicotinic receptors // Annu Rev Entomol. —2003. —V. 48. —P. 339—364.
7. Walker CH. Neurotoxic pesticides and behavioural effects upon birds // Ecotoxicology. —2003. —V. 12, №1—4. —P. 307—316.
8. Foster SP, Denholm I, Thompson R. Variation in response to neonicotinoid insecticides in peach-potato aphids, Myzus persicae (Hemiptera: Aphididae) // Pest. Manag. Sci. —2003. —V. 59, №2. —P. 166—173.
9. Buchholz A, Nauen R. Translocation and translaminar bioavailability of two neonicotinoid insecticides after foliar application to cabbage and cotton // Pest. Manag. Sci. —2002. —V. 58, №1. —P. 10—16.
10. Reissing W.H. Field and laboratory tests of new insecticides against the apple maggot, Rhagoletis pomonella (Walsh) (Diptera: Tephritidae) // J. Econ. Entomol. —2003. —V. 96, №5. —P. 1463—1472.
11. Коваленков В.Г. Антирезистентная система в действии // Защита растений. —2003. —№10. —С. 22—25.
12. Greval P.S., power K.T. Neonicotinoid insecticides after diapanse behavior and survival of overwintering white grubs // Pest. Manag. Sci. —2001. —V. 57. —P. 852—857.
13. Felsot A. Admiring risk reduction. Does imidacloprid have what it takes? // Agric.Environ. News. —2001. —V. 186. —P. 1—13.
14.Tonder J.E. Agonist at the nicotinic acetylcholine receptors: structure-activity relationships and molecular modeling // Curr Med. Chem. —2001. —№8. —P. 651—674.
15. Wu IW, Lin JL, Cheng ET. Acute poisoning with the neonicotinoid insecticide imidacloprid in N-methyl pyrrolidone // J. Toxicol Clin Toxicol. —2001. —V. 39, №6. —P. 617—621.
16. Rauch N, Nauen R. Identification of biochemical markers linked to neonicotinoid cross resistance in Bemisia tabaci (Hemiptera: Aleyrodidae) // Arch Insect Biochem Physiol. —2003. —54(4). —P. 165—176.
17. Zang Y., Zhong Y., Luo Y. Genotoxicity of two novel pesticides for the earthworm, Eisenia fetida // Environ. Pollut. —2000. —№6. —P. 271—278.
18. Roberts T., Huston D. Metabolic Pathway of agrochemicals. P. II, Insecticides and Fungicides. —1999, Cornvall, UK. —P. 107—120.
19. Pesticide Factsheet of EPA. Acetamiprid. —2002. —March 15. —34 р.
20. EPA Federal Register Document 40 CFR. P.180, Imidacloprid. —1999. —V. 64, №147. —P. 41804—41810.
21. Pflanzenschutz Nachrichten Bayer, Calipso. —Levercuzen. —2001/2. —V. 54. —P. 281—291.
22. Pflanzenschutz Nachrichten Bayer. —Levercuzen. —1991. —V. 44 (62). —P. 113—137.


| Зміст |