|
ЕКОЛОГІЧНА ТОКСИКОЛОГІЯ УДК:614.2:615.099.-053.2 Н.М. Захарова РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ОТРУЄНЬ ХІМІЧНОЇ ЕТІОЛОГІЇ СЕРЕД ДІТЕЙ м. КИЄВА ЗА 2001—2002 РОКИНаціональний медичний університет ім. О.О. Богомольця За результатами комплексної медичної програми "Здоров'я киян" стан здоров'я когорти дітей трьохрічного віку у 2001 р. визначено як незадовільний. Лише 5,2% дітей не хворіли протягом року. Загальний стан просвітницької роботи з батьками визначено незадовільним. Особливого занепокоєння викликає практика отримання дітьми алкогольних напоїв в умовах сім'ї. Було встановлено, що виховання дитини в основному покладено на матерів або бабусь дитини, в більшості сімей батьки не приймають участь у цьому процесі [1]. У 2000—2001 рр. серед основних причин смертності дітей до 1 року життя рівні травм та отруєнь перебільшують такі з приводу інфекційних захворювань у 1,5—1,7 рази [2]. Рівні отруєнь серед дітей, які мешкають у великих містах, в 2—3 рази перебільшують такі же по окремих областях України. У 1999—2001 рр. на дітей припадало 12—13% всіх немедикаментозних отруєнь. Питома вага отруєнь переважно лікарськими засобами, складала 51—55%. Зараз у сфері промисловості та побуті обертаються більше 100 тис. речовин, число їх поступово зростає [3]. При цьому частка побутових отруєнь досягає 90—98% від всіх отруєнь [4]. Відмічається загальна тенденція до зростання хімічної патології в багатьох країнах світу [5]. Відсутність інформації про заходи безпеки, порушення інструкції при використанні хімічних речовин, у тому числі лікарських засобів, можуть привести до отруєння як людини, яка використовує хімічну речовину, так й інших членів родини, у тому числі дітей [6, 7]. При цьому додаткові заходи при розвитку побічних реакції для деяких країн стають важким економічним тягарем [8]. Згідно з міжнародною програмою щодо хімічної безпеки отруєння можна поділити на [9]: Причини отруєння серед дітей залежать від їх віку. Серед дітей дошкільного віку переважають випадкові отруєння, які трапляються при недостатньому догляді. Це пов'язано з рівнем морфологічного та функціонального розвитку дитини. У віці 1—4 років дитина може самостійно пересуватись, висувати шухляди, знімати кришечки з пляшок. Проте вона не зможе відрізнити цукерку від таблетки, ароматизований розчин побутової хімії від соку чи киселю. Серед дітей шкільного віку можуть реєструватися всі види причин хімічних отруєнь, у тому числі самоотруєння. Мета проведеного дослідження полягала у вивченні етіології та розповсюдження хімічних отруєнь серед дітей м. Києва за 2001—2002 рр. На базі токсикологічного відділення лікарні ОХМАДит були вибрані дані з 1192 медичних карт стаціонарного хворого. У процесі аналізу використовували методи варіаційної статистики: оцінка вірогідності, метод стандартизації, проведено також кластерний аналіз рівнів хімічних отруєнь по районах столиці. Найчастіше хімічні отруєння реєструвались серед дітей до 3 років, що у 4,5 рази більше, ніж серед дітей вікової групи 4—6 років, та у 7,2 рази більше, ніж серед дітей шкільного віку (табл. 1). При усуненні впливу вікових та статевих розбіжностей у дітей, що мешкають у різних районах, за допомогою методу стандартизації, закономірності коливань рівнів отруєнь дітей не змінились. Різниця вікового та статевого складу дітей по районах міста не має значного впливу на загальні рівні хімічних отруєнь дітей. Подальше дослідження проводили серед вікових груп дітей від народження до 6 років та окремо серед дітей шкільного віку (7—14 років). Серед дітей першої групи більше двох третин всіх отруєнь були обумовлені прийомом лікарських засобів, майже одна третина — засобами побутової хімії та інші хімічні речовини, у тому числі газоподібні — не більше 10% (рис. 1). Рівні отруєнь по районах міста дітей молодшої групи аналізували в цілому та по двох основних причинах, а саме: отруєння медикаментами та засобами побутової хімії (табл. 2). Таким чином, загальний рівень хімічних отруєнь серед дітей до 6 років становив 21,62 випадків на 10 тис. відповідного неселення. Рівень отруєнь медикаментами — 14,02‰, що у 2,6 рази частіше ніж частота отруєнь засобами побутової хімії. При проведенні кластерного аналізу встановлено, що до районів з високими рівнями отруєнь дітей дошкільного віку відносились Шевченківський та Голосіївський райони, з рівнями вище середнього — Подільський район. У Святошинському, Солом'янському районах рівні отруєнь були на середньому рівні; у Дніпровському, Деснянському районах — нижче середнього. Низькі рівні реєструвались у Печерському, Оболонському, Дарницькому районах. Значно більшими (р<0,01) рівні отруєнь зареєстровані серед хлопчиків у порівнянні з дівчатками. Дві третини дітей до 6 років виховувались вдома, при цьому більше 80% матерів не працювали. Третина дітей відвідували дошкільні дитячі заклади. Майже у всіх дітей цього віку випадки отруєння були помічені матерями (93,5—99%). Основною причиною отруєнь дітей цього віку були недоліки догляду за дитиною з боку батьків, які складали 78,4±1,5% випадків. Помилки дорослих при проведенні лікування дитини (передозування, порушення інструкції, необачність) складали 19,9±1,5%. Ускладнення при проведенні лікування, що призначав педіатр (невірна доза, індивідуальне несприйняття), складали 1,7±0,4%. Наявність захворювань у дитини змінювала основну причину отруєння, а саме: при тривалому лікуванні на першому місце залишались недоліки догляду (72,7±2,8%), але при гострих захворюваннях переважали помилки дорослих під час лікування. Проведено порівняння основних причин виникнення отруєнь дітей по групі районів з високими рівнями (Голосіївський, Шевченківський, Солом'янський) та низькими рівнями (Дарницький, Оболонський, Печерський). Встановлена статистично значуща різниця по ознаках, а саме: відвідування дитячого дошкільного закладу (ДДЗ) чи виховання вдома, недоліки догляду за дитиною та помилки батьків при використанні ліків (табл. 3). Таким чином, до основних факторів ризику виникнення отруєнь у дітей до 6 років відносяться недостатній догляд за дитиною з боку дорослих, зберігання хімічних речовин вдома у досяжних для дитини місцях та помилки при використанні лікарських засобів під час лікування. При вивченні основних закономірностей хімічних отруєнь серед дітей шкільного віку встановлено, що рівні отруєнь також значно більші серед хлопців (р<0,01). Питома вага отруєнь алкогольними напоями складала — 37,8±2,3%, медикаментами — 29,8±2,2%. Отруєння грибами займали третє місце — 16,7±1,8%, засобами побутової хімії — четверте місце (4,8±0,9%), інші хімічні речовини складали 10,9±0,8%. Розповсюдженість хімічних отруєнь по основних причинах серед дітей від 7до 14 років вивчали окремо в розрізі районів столиці (табл. 4). Найбільші коливання рівнів отруєнь були пов'язані з вживанням алкогольних напоїв. Для узагальнення отриманих даних застосовано кластерний аналіз та встановлено, що до районів з високими рівнями отруєнь відносились Голосіївський, Шевченківський, з рівнями вище середнього — Печерський та Солом'янський. Значення рівнів нижче середнього спостерігались в Оболонському, Подільському, Святошінському районах. У Дарницькому та Дніпровському рівні отруєнь були низькими. Серед дітей 7—14 років характер отруєння мав більше соціальне забарвлення. Близько 4% цих дітей виховувались в інтернатах або не відвідували шкільні заклади тривалий час. Факт отруєння у кожного третього був встановлений сторонніми особами (друзі, перехожі, вчителі). Основними причинами хімічних отруєнь серед дітей 7—14 років були ініціатива самої дитини (60%), помилки батьків при лікуванні дитини та приготуванні харчових страв (22%). Серед дітей старше 10 років реєструвались спроби заподіяти шкоду власному здоров'ю (до 10%). При порівнянні розбіжностей в рівнях отруєнь серед дітей шкільного віку по районах міста використовувались такі ознаки: стать дитини, причини, місце отруєння, в присутності кого сталось отруєння. Встановлено, що в районах з високими рівнями отруєнь хлопців було в 1,6 рази більше, ніж дівчаток. Отруєння частіше виникають в квартирах (у 1,4 рази в порівнянні з районами з низькими рівнями), на 10% частіше факт отруєння встановлюється батьками дитини, реєструються випадки отруєнь засобами побутової хімії, зареєстровано 12 спроб заподіяти шкоду власному здоров'ю проти 7 випадків у районах з низькими рівнями. Висновки: 1. Загальні рівні хімічних отруєнь серед дитячого населення міста Києва не залежать від різниці вікового та статевого розселення дітей по районах. Найбільші рівні реєструються у Голосіївському та Шевченківських районах — 17,2 та 16,5 випадків хімічних отруєнь на 10 тис. дитячого населення. Найменші у Дніпровському 8,4‰. Рівні хімічних отруєнь частіше реєструвались серед хлопчиків ніж серед дівчаток, були найбільшими серед дітей до 6 років, переважно отруєння медикаментами та засобами побутової хімії; серед школярів — отруєння медикаментами та алкоголем. 2. Отримані результати свідчать про необхідність активізувати профілактичну роботу щодо токсикологічної безпеки дітей столиці. Доцільно активніше використовувати сучасні види та методи просвітницької роботи (з залученням засобів масової інформації), у першу чергу серед матерів дітей дошкільного віку, з метою підвищення їх обізнаності з питань токсикологічної безпеки при використанні хімічних речовин у побуті. Література |