|
ПРОБЛЕМНІ СТАТТІ УДК 615.9:677.03/.04:677.07:658.562:006.032 М.Г. Проданчук, члн.-кор. АМН, Л.Г. Сененко, к.м.н., О.П. Кравчук, к.м.н., І.В. Лєпьошкін, к.м.н. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕЧНОСТІ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ОДЯГУ В РАМКАХ ГАРМОНІЗАЦІЇ З ВИМОГАМИ СТАНДАРТІВ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВАІнститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, м. Київ, Україна Численні дослідження свідчать, що здоров'я людини, яке за визначенням ВОЗ — це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів, обумовлюється трьома комплексами факторів — спадково-генетичним, соціально-економічним і екологічним [1]. Інтенсивне впровадження хімічних речовин в усі галузі народного господарства та той факт, що виробництво хімічної продукції у світовому співтоваристві безперервно зростає, дає підставу вважати, що хімічний фактор є одним із провідних для багатьох профільних розділів гігієни [2]. Сучасні текстильні матеріали та вироби з точки зору небезпечності їх впливу на здоров'я населення, особливо дитячого, необхідно розглядати як продукт негативної потенційної дії комплексу хімічних речовин виходячи з природи сировини, особливостей технологічних процесів їх виробництва, а також забруднення екосистеми. На сьогодні в світі одне з перших місць в пріоритетності забруднення екосистеми займають важкі метали і пестициди. Останні можуть бути досить стійкими сполуками і довгий час зберігатися не тільки в грунті, а й в природній сировині (бавовна, льон, вовна). Крім того сировину та вироби натурального походження обробляють фунгіцидами та інсектицидами від руйнуючої дії мікроорганізмів, молі, гризунів при зберіганні текстильних матеріалів і одягу на складах, при транспортуванні. Особливу гігієнічну значимість становлять важкі метали, які також можуть забруднювати текстильні матеріали та одяг в результаті використання барвників, специфіки технологічних процесів, за рахунок забруднення екосистеми. На сьогодні пріоритетними забруднювачами екосистеми вважаються вісмут, кадмій, кобальт, марганець, мідь, цинк, нікель, олово, ртуть, свинець, сурьма, хром. З них свинець, ртуть і кадмій віднесені до глобальних забруднювачів навколишнього середовища першого класу небезпечності. Відомо також, що у виробництві поліефірів в якості каталізаторів використовуються солі кадмію, цинку і кобальту; поліпропілену — каталізатор Циглера з додаванням хрому VI, цинку, свинцю, кобальту; при синтезі акрилонітрилу — міді, а поліаміду — хрому та нікелю. Проведені нами роботи для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи текстильних матеріалів за показниками безпечності для здоров'я людини виявили міграцію важких металів з тканин, виготовлених із хімічних (поліамідних, поліефірних, поліакрилонітрильних, віскозних) та натуральних (бавовняних, льняних, шовкових, вовняних) волокон. Встановлено, що виділення міді у водне модельне середовище реєструвалося з усіх дослідних зразків тканин, цинк не визначався тільки з віскозної тканини, хром — з поліефірної, а нікель з тканин, виготовлених з хімічних волокон. Міграція кадмію, свинцю, кобальту і ртуті у водному модельному середовищі не виявлена. Гострота питання полягає в накопиченні металів в організмі людини в зв'язку з вираженими кумулятивними властивостями і тривалим періодом їх виведення [3]. В практиці вітчизняних гігієнічних досліджень не вирішене і до сьогодні надзвичайно важливе питання стосовно небезпечності барвників, які можуть викликати негативні біологічні ефекти при використанні текстильних матеріалів та одягу. Відомо, що в текстильній промисловості Україні використовуються азобарвники, які є алергенами або провокують алергенні ефекти чи є потенційними сенсибілізуючими речовинами (наприклад, С. 1. дисперсний блакитний 106, С. 1. нафтол AS 37505, С. 1. дисперсний блакитний 3 та ін.). В технологічних процесах переробки сировини, виробництва тканин передбачено використання апретів, текстильно-допоміжних речовин (наприклад, термореактивних смол — фенол-формальдегідних, меламіно-формальдегідних та ін.), що дозволяє підвищити ефективність виробництва, поліпшити зовнішній вигляд, надати бажані додаткові властивості виробам. Зазначені композиції і речовини можуть бути складними багатокомпонентними системами, які не завжди повністю вилучаються з виробів і матеріалів на різних етапах технологічного процесу. При експлуатації одягу під впливом атмосферних факторів, механічних навантажень можуть виділятися незаполімерізовані мономери, продукти деструкції в повітря підодягового простору, "вимиватися" потовою рідиною на рівні "малих інтенсивностей" і викликати негативні біологічні ефекти (шкірно-подразнюючу і алергенну дії, віддалені ефекти) [4—6]. Таким чином, текстильні матеріали і сировина є джерелом можливої негативної дії комплексу хімічних речовин різних за призначенням, класом небезпечності, біологічними ефектами. Приймаючи до уваги, що людина має безпосередній контакт з текстильними матеріалами та виробами з дня свого народження, а можлива міграція хімічних забруднювачів (ХЗ) з них діє на організм безперервно протягом всього життя, питання їх безпечності на сьогодні є особливо важливим в гігієні текстильних матеріалів і одягу. Нажаль, в нашій країні до цього часу вважається, що зазначені вироби, особливо з натуральної сировини, є апріорі безпечними для здоров'я людини. Враховуючи викладене, основними напрямками в профілактиці негативного впливу хімічного фактору на здоров'я населення текстильних матеріалів і одягу є розробка сучасних, принципово нових методичних підходів якісного аналізу, наукове обгрунтування гігієнічних критеріїв і регламентів, а також гармонізація їх з міжнародними стандартам, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог Директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів", наказом Мінздраву України від 25.08.98 р. № 259 "Про розробку санітарних норм та правил для виробів з текстилю, одягу та взуття". Проведений аналіз нормативної документації показав, що в Україні і країнах СНД розділ гігієни одягу і взуття є єдиним, який і на сьогодні немає "власних" нормативів і регламентів відносно міграції з них хімічних речовин. Діючими в Україні є тільки норми вкладення хімічних волокон в матеріали для дитячого одягу і взуття, які викладені в Сан ПіН Документи, які містять вищезазначені нормативи, були затверджені Мінздравом СРСР, а Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09.03.95 р. № 01/035 "Про порядок дії на території України нормативних актів колишнього Радянського Союзу в галузі санітарного та епідемічного благополуччя населення" не втратили чинності в Україні, як такі, що не суперечать санітарному законодавству України. Аналіз доступних нам закордонних джерел показав, що в європейських країнах одяг, текстильні та шкіряні матеріали за показниками безпеки оцінюють на відповідність нормативам, які регламентовані Директивами і стандартами. Для цього в Європі діє Міжнародна Асоціація дослідження і випробувань в галузі екології текстилю (ЕКО-ТЕКС), в яку входять 12 країн (Німеччина, Австрія, Італія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Великобританія, Іспанія, Скандинавські країни, Голландія). Вона займається не тільки дослідженнями, а й розробкою науково обґрунтованих вимог безпечності текстильних матеріалів та виробів з них. Продукція, що пройшла випробування в спеціалізованих випробувальних лабораторіях і одержала позитивну оцінку, маркується спеціальним знаком ЕКО-ТЕКС. В основу стандартів європейських країн покладено контроль мігруючого комплексу хімічних речовин, яким притаманні шкірно-подразнююча і алергенна дія, віддалені ефекти. Такий підхід є виправданим, враховуючи сучасні наукові досягнення вітчизняної і світової науки, а також екологічну ситуацію, що склалася не тільки в Україні, а й в інших країнах світу. Відсутність в Україні сучасної нормативної і інструктивно-методичної бази для дитячого одягу і матеріалів з яких він виготовляється та виконуючи поставлену задачу Уряду щодо гармонізації вітчизняних стандартів з європейськими, нами, разом з Українським науково дослідним інститутом з переробки штучних і синтетичних волокон (м. Київ), проводиться робота над проектом ДСанПін "Матеріали та вироби текстильні і шкіряні дитячі. Основні вимоги безпеки", який гармонізується з європейськими стандартами системи ЕКО-ТЕКС (СТАНДАРТ 100, СТАНДАРТ 104, СТАНДАРТ 105, СТАНДАРТ 106). Аналіз методичних підходів в оцінці безпечності текстильних матеріалів і дитячого одягу, що існують в Україні, країнах СНД і в Європейському Співтоваристві, дозволив виділити загальні і відмінні принципи. Загальні положення полягають в частині проведення одориметричних досліджень і визначенні деяких хімічних забруднювачів (наприклад, формальдегіду). На відміну від європейських стандартів в схему вітчизняних принципів гігієнічної оцінки дитячого одягу і текстилю не входить контроль гігієнічно значимих показників: барвників, важких металів, антисептиків, пестицидів. Останні, що підлягають обов'язковому контролю в країнах ЄС, в більшості своїй можуть бути стійкими органічними забруднювачами, яким властива виражена шкірно — резорбтивна, шкірно — подразнююча та загальнотоксична дії. При цьому, пестициди: гептахлор, токсафен, ДДТ, ГХЦГ є канцерогенами; ДДТ, 2,4 Д проявляють ембріотоксичні ефекти; ДДТ, 2,4,5-Т-тератогенну активність; 2,4,5 Т-мутагенні властивості. Необхідно підкреслити, що переважна частина цих препаратів, в тому числі ліндан і пентахлорфенол, в Україні та в світовій практиці заборонені для використання в сільському господарстві. Разом з тим, гербіцид 2,4 Д є досить розповсюдженим і входить до складу зареєстрованих в багатьох країнах препаратів [7, 8]. За стандартами країн ЄС здійснюється також контроль азобарвників, які можуть бути розщеплені і відновлені в акриламіни (група МАК III АI — канцерогени для людини і групи МАК III А2 — канцерогени для тварин), а також барвників, що є алергенами. Проект державних санітарних норм і правил враховує гігієнічний контроль якісних складових хімічного фактору, що можуть спричиняти шкоду здоров'ю дітям. Він включає проведення одориметричних досліджень, визначення рН модельного середовища, санітарно-хімічних показників — формальдегіду, важких металів, залишкових кількостей хлорорганічних пестицидів і пентахлорфенолу (для сировини натурального походження), AZO-барвників, що можуть спричиняти алергенні та канцерогенні ефекти, визначення стійкості пофарбування. Робота над проектом буде повністю завершена після наукового обґрунтування кількісного виділення хімічних речовин, які визначені стандартами країн ЄС. Вирішення саме цього питання є предметом нашої подальшої наукової роботи. Література |