|
ЛЕЧЕНИЕ ИНТОКСИКАЦИЙ УДК 615.856; 616-089, 811 КОРЕКЦІЯ ТОКСИЧНОГО ВПЛИВУ ЕМБІХІНУ НА ГЕМОПОЕЗ КОМПОЗИЦІЄЮ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ І ВІТАМІНІВ Г.С. Григор'єва, М.А. Мохорт, проф., Т.С. Клеменцева, к.б.н., С.О. Мисливець, Л.М. Киричок, к.б.н., Т.В. Охріменко Інститут фармакології та токсикології АМН України, м. Київ Серед ушкоджуючих факторів різної етіології "хімічні" стресори, в т.ч. хіміотерапевтичні засоби вважаються одними з найбільш загрозливих [1, 2], оскількі здатні викликати глибокий дисбаланс метаболізму і функціонування систем організму. Протипухлинний препарат ембіхін (метил-біс-(b-хлоретил)аміну гідрохлорид) відноситься до групи алкілуючих сполук, похідних біс-(b-хлоретил)аміну [1, 3]. Останні реагують з нуклеофільними центрами білкових молекул, впливаючи на синтез ДНК (менше — РНК), в результаті чого порушується життєдіяльність клітин. Одночасно із високою загальною токсичною дією, хлоретиламіни, навіть в терапевтичних дозах, пригнічують кровотворення внаслідок споріднення до нуклеопротеїдів клітинних ядер кровотворних тканин [1, 3]. Причиною підвищеної чутливості системи крові до дії ушкоджуючих факторів навколишнього середовища є складність і поліваріантність її фізіологічних функцій та висока проліферуюча активність кровотворної тканини [4]. Це обумовлює актуальність розробки ефективних фармакологічних засобів, які підвищують резистентність організму завдяки гемопротекторній активності. Серед гемостимулюючих засобів, які здатні зберегти основний клітинний плацдарм кісткового мозку в умовах токсичних впливів та активізувати його регенераторні можливості, заслуговує на увагу група препаратів, які вміщують специфічні для гемопоезу мікроелементи та вітаміни. В абсолютній більшості засобів цього класу метали-мікро-елементи знаходяться у вигляді неорганічних іонних сполук [5, 6]. При конструюванні їх складу априорно не враховані характерні для цих сполук металів негативні фізіологічні прояви: ліпофобність, нераціональна біодоступність (< 10 % введеного мікроелементу), відносно висока токсичність, прооксидантні властивості [1, 6]. На відміну від тривіальних агентів цього класу, у дослідженій в роботі вітамінно-мікроелементній композиції (засіб "Вітам") мікроелементи вперше представлені у формі комплексів з N-2,3-діметилфенілантраніловою кислотою (HL), які поєднані з вітамінами групи В при наступному масовому співвідношенні компонентів: Fe : Zn : Mn : Cu : Co : Cr : HL : В1 : В2 : В3 : В5 : В6 = 1,45 : 1,7 : 0,4 : 0,37 : 0,035 : 0,03 : 41,2 : 5 : 2,5 : 20 : 20 : 2,5. Обрані мікроелементи відіграють важливу роль в процесах кровотворення і необхідні для метаболізму вітамінів [5, 6]. На відміну від іонних сполук, комплекси мікроелементів з N-2,3-діметилфенілантраніловою кислотою (МLn) ліпідорозчинні, мають оптимальну стійкість (lg bn ~6-10), ферментімітуючу активність in vitro, а також низько токсичні [7, 8, 9]. Склад Вітаму відповідає фізіологічним потребам організму у вітамінах та мікроелементах [5, 6]. Метою роботи було дослідження ролі Вітаму в запобіганні токсичного впливу ембіхіну на гемопоез у тварин. Матеріали та методи дослідження В експерименті використані статевозрілі білі щури з масою тіла 180–210 г, які утримувалися на стандартному харчовому раціоні. Їх було розподілено на 3 групи: 1 — інтактні (8 тварин), 2 — група негативного контролю; тваринам одноразово внутрішньовенно вводили ембіхін в дозі 0,8 мг/кг (0,5 DL50), яка відповідає сумарній "ударній" дозі, рекомендованій для людини [3], 3 — дослідна група тварин, яким за 5 діб до та протягом 14 діб після введення ембіхіну (аналогічно групі 2) щоденно внутрішньо вводили Вітам у вигляді суспензії в крохмальному клейстері в дозі 33 мг/кг (умовнотерапевтична доза, встановлена для статевозрілих тварин). 2 та 3 групи були поділені на три підгрупи кожна (по 6–8 особин). Тварин цих підгруп на 3, 10 і 15 добу після введення ембіхіну декапітували [10], брали кров, кістковий мозок із стегнової кістки [4] та визначали морфологічний склад стандартними методами [11]. Статистична обробка даних проводилась з використанням критерію Ст'юдента. Результати та їх обговорення Одержані дані щодо порушень гемопоезу наведені в табл. 1 і 2. Введення ембіхіну призводить до суттєвих змін показників периферічної крові: вмісту тромбоцитів, лейкоцитів, клітин лейкограми (табл. 1). Показники червоної крові статистично не змінювались. Динаміка цих змін відповідає піку ембіхінової інтоксикації на 3-ю добу спостереження. На 10-у добу показники периферічної крові починають відновлюватись, а на 15-у — певною мірою стабілізуються. Ці дані підтверджують, що вибрана модель хімічного стресу є досить жорсткою, тому що нормалізація показників крові при інших видах стресу настає вже через 12–24 год після подразнення (іммобілізація, м'язове навантаження, електричний струм) [4]. На тлі цих змін Вітам, введений за профілактично-лікувальною схемою, запобігає різкому зниженню числа всього спектру клітин периферічної крові на висоті ембіхінової інтоксикації (3-я доба), а в подальші терміни спостереження сприяє інтенсивному їх відновленню. Так, на 3-ю добу у периферічній крові лікованих тварин, порівняно із контрольною групою (ембіхін), кількість лейкоцитів, лімфоцитів, моноцитів, тромбоцитів була вищою в 1,2–2,8 рази (залишаючись в 1,4–3,6 рази меншою порівняно з інтактною групою). Еозинофіли та паличкоядерні нейтрофіли, які відсутні в контрольній групі, достовірно ідентифікувались (але вміст їх все ж залишався меншим, порівняно з інтактною групою). На 15-у добу спостереження на тлі загальної стабілізації картини периферічної крові збільшення кількості лімфоцитів і тромбоцитів під впливом Вітаму було набагато виразнішим, а вміст еозинофілів і сегментоядерних нейтрофілів практично нормалізувався (в контролі навіть на цей термін спостереження еозинофіли не ідентифікувались взагалі, а вміст сегментоядерних нейтрофілів залишався в 2 рази нижчим за норму). Досліджувалась морфологія не тільки периферічної крові, а і центральної ланки гемопоезу — кісткового мозку. Внаслідок введення ембіхіну зміни мієлограми зберігаються протягом 3–15 діб спостереження (таблиця 2): на 3 добу загальна кількість мієлоїдних клітин знижується з 60,6 % до 43,5 %, особливо їх зрілих форм — паличкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів (з 32,3 % до 17,4 %), що призводить до майже дворазового збільшення індексу достигання нейтрофілів. Одночасно в 6 разів збільшувалась кількість плазматичних клітин і в 1,7 разів зменшувалась кількість клітин еритроїдного ряду. Особливо виразно ембіхін впливає на вміст у кістковому мозку еозинофілів і базофілів: перші не ідентифікувались взагалі, а кількість базофілів молодих і зрілих форм значно зростала. Індекс дозрівання елементів еритроцитарного ряду та лейкоеритроїдне співвідношення мали лише тенденцію до збільшення, що може бути свідченням одночасного зменшення кількості клітин лейко- та еритроцитопоеза [11, 12]. Картина різкого збільшення кількості базофільних клітин, зникнення еозинофілів, падіння вмісту клітин еритроїдного ряду та молодих форм мієлоїдного ряду, збільшення кількості лімфоцитів і зниження зрілих форм мієлоцитів в кістковому мозку тварин контрольної групи, порівняно з інтактною, є виразним проявом небажаних побічних ефектів ембіхіну внаслідок його цитостатичного впливу. Спостереження за динамікою всіх показників вказують на дисбаланс мієлограми під впливом ембіхіну, який зберігається і на 15 добу: при загальній тенденції наближення більшості показників морфологічного складу кісткового мозку до норми, деякі з них залишаються достовірно зміненими (кількість лімфоцитів, базофілів залишається підвищеною, а кількість зрілих форм нейтрофілів — зниженою). Завдяки введенню Вітаму наслідки токсичного впливу ембіхіну мало виражені і певним чином спостерігаються лише на висоті інтоксикації. Так, на 3-ю добу спостереження кількість молодих клітин мієлоїдного ряду практично не відрізнялась від норми, а кількість зрілих форм знижувалась менше (з 32,3 до 20,5 %). У лікованих тварин, порівняно з контролем, кількість лімфоцитів і плазматичних клітин в 1,5 рази зменшувалась, а кількість клітин еритроїдного ряду відповідала нормі. На 3-ю добу спостереження достовірно ідентифікуються еозинофіли і суттєво зменшується вміст молодих і зрілих форм базофілів (з 16,0 до 7,1 %), хоча кількість цих типів клітин, в цілому, не нормалізується. На 15 добу у тварин, яким вводили ембіхін разом із досліджуваним препаратом, всі показники мієлограми не відрізнялись від нормальних фізіологічних значень. Звертає на себе увагу нормалізуючий вплив Вітаму на баланс лімфоїдних клітин в сполученні периферічна кров — кістковий мозок. Виражена лімфопенія в периферічній крові та одночасне 1,5-3-кратне підвищення вмісту лімфоцитів в кістковому мозку під впливом ембіхіну є наслідком підсиленої міграції цих клітин з лімфоїдних тканин і відповідає класичним проявам стрес-реакції в системі крові [4]. Попередження кістковомозкового лімфоїдного піку при збереженні фізіологічного балансу стрес-компетентних лімфоїдних клітин між периферічною кров'ю та кістковим мозком можна трактувати як важливий фактор антистресорних властивостей Вітаму. Таким чином, лікувально-профілактичне застосування вітамінно-мікроелементної композиції проявлялось у прискореній нормалізації показників периферічної крові та зменшенні пригнічення кістковомозкового кровотворення на тлі дії ембіхіну. Позитивний ефект Вітаму щодо системи крові, як однієї з найбільш чутливих до стресорних уражень, свідчить про його "гематокомпетентну" роль в процесах підвищення резистентності організму. Література |