ЛЕЧЕНИЕ ИНТОКСИКАЦИЙ

УДК 612.014+614.876

СОРБЦІЙНА АКТИВНІСТЬ І ЛІКУВАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СОРБЕНТІВ СКН, КАУ І ПОЛІМЕТИЛСИЛОКСАНУ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО РАДІОАКТИВНОГО ЦЕЗІЮ-137 І ДЕЯКИХ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ

І.К. Деденко, д.м.н., В.В. Жирнов, д.м.н., В.А. Засуха, д.ф.-м.н., І.М. Самодумов

Науково-виробничий центр "Сорбція",
Інститут біоорганічної хімії і нафтохімії НАН України, м. Київ

Радіоактивний цезій, кадмій, свинець і ртуть відносяться до токсичних елементів широко поширеним в навколишньому середовищі внаслідок її техногенного забруднення [1, 2]. Найважливішим заходом для профілактики і лікування патологій, які викликаються цими речовинами в організмі людини і тварин є зниження всмоктування і прискорення їх виведення. У останні роки з цією метою все більше застосування знаходять різні сорбенти. Однак для адекватного використання цих сорбентів в практичній медицині і сільському господарстві потрібне детальне вивчення їх сорбційної селективності по відношенню до конкретних елементів.

У роботі вивчена сорбційна активність ентеросорбентів СКН, КАУ і поліметилсилоксану (ПМС) по відношенню до радіоактивного цезію-137, а також кадмію, свинцю і ртуті. Для дослідження брали наважки сорбентів по 1 г. В усі проби вводили по 1 мг кожних елементів. Експеримент проводили в статичних умовах при температурі 20–24 °С протягом 10 год. Сорбційну активність визначали по кількості речовини, поглиненої сорбентом.

Отримані дані представлені в табл. 1, з якої видно, що радіоактивний цезій найбільш ефективно зв'язується при лужних значеннях рН середовища. Причому ефективність сорбентів убуває в ряду: СКН > КАУ > ПМС.

В кислому середовищі (рН=3,0) сорбційна активність по відношенню до кадмію і ртуті розташовується в ряду СКН > КАУ > ПМС, а до свинцю — СКН > КАУ > ПМС.

У нейтральному середовищі (рН=7,4) активність адсорбції кадмію знижується в ряду КАУ > СКН > ПМС. Для ртуті спостерігається аналогічна картина за винятком того, що СКН трохи ефективніший за ПМС. Ефективність адсорбції свинцю в нейтральному і лужному середовищах для всіх вивчених сорбентів практично однакова.

У лужному середовищі (рН=8,5) сорбційна активність по відношенню до кадмію знижується в ряду СКН > КАУ > ПМС, а для ртуті відмічається така ж послідовність за винятком того, що ефективність СКН еквівалентна КАУ.

Таким чином, кадмій і свинець краще зв'язуються в лужному або нейтральному середовищі всіма вивченими сорбентами. Ртуть ефективніше зв'язується в кислому середовищі СКН і КАУ, але не ПМС, здатність якого адсорбувати цей метал максимальна при нейтральному значенні рН.

Лікувальну ефективність цих сорбентів вивчали на 325 мешканцях різних районів Київської, Чернігівської і Рівненської областей, у яких при обстеженні виявлений підвищений вміст в крові цезію-137, кадмію, ртуті і свинцю. Ентеросорбенти СКН і КАУ застосовували по 5–7 г на прийом 3 рази на добу за 1–1,5 год до приймання їжі протягом 2-х тижнів. ПМС призначали по такій же схемі, але по 20–25 г на прийом. При призначенні сорбентів досліджували вміст кадмію, свинцю і ртуті у крові до лікування, а також на 7 і 14 день лікування.

Отримані результати приведені в табл. 2. В процесі лікування із застосуванням сорбенту СКН на 7 добу рівень свинцю в крові знизився у 2,1 рази, а в кінці лікування — у 4,1 рази, тоді як концентрація ртуті зменшилась у 1,5 і 2,4 рази, а цезія-137 — у 2,1 і 3,4 рази, відповідно. Рівень кадмію знизився в 1,8 рази тільки на 14 добу лікування. У пацієнтів, що приймали ентеросорбент КАУ, на 7 добу концентрація свинцю в крові знизилась на 57,6 %, у кінці лікування — в 3,3 рази, а кадмію і ртуті — в 1,2 і 1,7 рази, відповідно. У осіб, що приймали ПМС, істотне зниження рівнів свинцю, ртуті і кадмію відмічено тільки на 14 добу лікування в 1,4; 1,3 і 1,2 рази, відповідно.

Для вивчення шляхів декорпорації у 27 пацієнтів досліджували динаміку рівня цезію-137, свинцю, кадмію і ртуті в сечі і калі при проведенні ентеросорбції. Із табл. 3 видно, що в процесі ентеросорбції на 5–7 і 12–14 добу концентрація радіонуклідів і важких металів в калі і сечі достовірно підвищувалася і їх добова екскреція збільшувалась в 2–3 рази.

Висновки
1. Радіоактивний цезій-137 найбільш ефективно зв'язується при лужних значеннях рН середовища. Причому ефективність сорбентів убуває в ряду СКН > КАУ > ПМС.
2. Энтеросорбенты СКН і КАУ мають добру сорбційну активність по відношенню до свинцю, кадмію і ртуті як в слабокислому, так і в слаболужному середовищах, а ПМС ефективний у нейтральному і слаболужному середовищах переважно до свинцю.
3. Використання ентеросорбентів СКН, КАУ і ПМС приводить до достовірного зниження рівня цезію-137 і важких металів в крові.
4. Механізми збільшення виведення цезію-137, свинцю, кадмію і ртуті при застосуванні СКН включають як пряму сорбцію цих елементів в кишечнику, так і, мабуть, процеси, зумовлені поліпшенням функціонального стану видільних органів.

Література
1. Мащенко Н.П., Мурашко В.А. Радиационное воздействие и радиационная защита населения при авариях на атомных электростанциях. —Киев: Вища школа, 1992. —111 с.
2. Авцын А.П., Жаворонков А.А., Риш М.А., Строчкова Л.С. Микроэлементозы человека. —М.: Медицина, 1991. —495 с.


| Содержание |