|
ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ТОКСИКОЛОГИЯ УДК 616-056.71-053.2/.3:612.014.481 ОСОБЛИВОСТІ ПЕРИНАТАЛЬНОГО АНАМНЕЗУ І РАННІХ ЕТАПІВ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ВІД БАТЬКІВ-ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС О.В. Арямнова, Т.В. Евдокимова Український науково-дослідний інститут охорони здоров'я дітей та підлітків, м. Харків Одна з актуальних проблем токсикології та радіобіології — генетичні наслідки опромінення надбала особливої гостроти в Україні після Чорнобильської аварії. За даними сучасної літератури, погляди на наслідки опромінення людини малими дозами різні — від традиційно негативних (безпорогова концепція) до адаптивних і навіть позитивних (теорія ефектів малих доз, радіаційний гормезис) [1, 2]. Враховуючи, що радіочутливість яйцекліток і сперматозоїдів різна [3], а також те, що третина усього дитячого населення, що проживає на радіаційно забруднених територіях, народжена від батьків-ліквідаторів аварії, представляється важливим вивчення особливостей цього контингенту дітей. Семенники характеризуються виразною радіочутливістю і можуть розглядатися як мішень радіаційного впливу з ураженням генома статевих кліток. При цьому з великою імовірністю можливе виникнення дефектів розвитку потомства [4]. Порушення стану здоров'я ліквідаторів аварії, які характеризуються змінами імунітету, гормональним дисбалансом, метаболічними зсувами, функціональними відхиленнями в основних життєвозабезпечуючих системах, значними пошкодженнями хромосомного апарату, не можуть не відбитися на стані здоров'я їх дітей. На розвиток плоду і дитини впливає не тільки генетична інформація сперматозоїдів і яйцекліток, але і комплекс медико-соціальних чинників (репродуктивный вік, захворюваність, професійна шкідливість і шкідливі звички батьків, матеріальні і житлово-побутові умови життя сім'ї). Різноманітність цих чинників істотно ускладнює визначення їх ролі у виникненні того або іншого відхилення [5]. Передбачувані особливості прогенезу і початкових етапів онтогенезу підтверджуються одними авторами [6-9] , які пишуть про збільшення частоти випадків ускладненої течії вагітності у матерів, патології пуповини і плаценти, про народження дітей з ознаками затримки внутрішньоутробного розвитку, з великою масою при народженні в сім'ях батьків-ліквідаторів і спростовуються іншими [10], які не знаходять різниці по частоті ускладнень вагітності і пологів у вищеназваних сім'ях в порівнянні з популяцією загалом.Також є дані, що свідчать про відсутність відмінностей по показниках фізичного, психомоторного розвитку і захворюваності дітей, батьки яких зазнали опромінення до зачаття [2, 5]. Метою нашого дослідження було проведення аналізу особливостей перинатального анамнезу і ранніх етапів розвитку 166 дітей у віці 5–9 років (основна група), батьки яких брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986–1987 рр., і 108 однолітків (група порівняння), батьки яких не мали контакту з іонізуючим випромінюванням. Матеріали та методи дослідження Вивчали особливості онтогенетичного розвитку, професійні особливості, вік і стан здоров'я батьків на момент зачаття дитини методом опиту і аналізу індивідуальних карт розвитку дітей, паспортів новонароджених. Всі дані, отримані внаслідок анкетування батьків, підтверджені аналізом відповідної документації (амбулаторні медичні карти, виписні епікризи, посвідчення). Результати оброблені методами варіаційної статистики. Результати та їх обговорення Аналіз показав, що вік батьків при зачатті варіював від 18 до 42 років в основній і від 21 до 35 років в групі порівняння, вік матерів при зачатті від 17 до 37 і від 18 до 40 років відповідно. Середній вік при зачатті не мав достовірних відмінностей і склав для матерів 27,74±0,52 і 25,84±0,52 років, для батьків 28,82±0,51 і 28,32±0,57 років відповідно в основній і групі порівняння. Виявлені відмінності в стані здоров'я батьків торкалися тільки батьків (табл. 1), 4 з 166 батьків-ліквідаторів перенесли гостру променеву хворобу, з приводу якої проходили лікування в ХНДІ МР. До зачаття характер патології (згідно з поставленими діагнозами) у батьків основної і групи порівняння не мав достовірних відмінностей, але у 20,17 % батьків-ліквідаторів відмічалися астенізація, головні і суглобові болі, нудота. Як показало анкетування, у 78,83 % чоловіків-ліквідаторів розвиток хронічної патології реєструвався через 1–2 роки після ліквідаційних робіт. До цього часу достовірна більшість їх (90,23 %) мали хронічну патологію внутрішніх органів (р < 0,01). Ведуча роль в структурі патології вказаної групи ліквідаторів належить психоневрологічним порушенням. Дисціркуляторна енцефалопатія діагностована в 92,86 випадках на 100 обстежених, в 69,05 випадках вона супроводжувалася ликворно-гіпертензійним синдромом, в 52,38 — вестібулоатаксичним, в 57,14 — астено-невротичним і астено-депресивним станом, в 4,76 — епілептиформним і судомними явищами , в 2,38 — тривожно — фобичними станами. У 42,86 випадках на 100 обстежених спостерігалася вегетосудинна дистонія. Друге ранговое місце серед хронічної патології займає патологія шлунково-кишкового тракту — 90,48 випадків на 100 обстежених (хронічний гастродуоденіт, хронічний холецистіт, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, панкреатопатія). Досить часто зустрічалися зміни з боку щитовидної залози (гиперплазія 1 і 2 ст., аутоіммунний тиреоідит) — 33,33 випадки і хронічні захворювання носоглотки (риніти, фарингити, синусити) — 30,95 випадків на 100 обстежених . У групу захворювань ССС увійшли ГХ і ІХС (відповідно 21,43 та 7,14 випадки на 100). Патологія бронхолегеневої системи (в основному хронічні бронхіти) зустрічалася в 14,29 випадках на 100. Судинна патологія представлена атеросклерозом (11,9 випадки), ендартериїтами, тромбофлебітами, варикозними розширеннями вен (від 2,38 до 4,76 випадків на 100) . У поодиноких випадках зустрічалися неврит слухового нерву, злоякісні новоутворення (рак легенів), патологія сечовидільної системи. Отримані результати не суперечать багатьом літературним даним про розвиток пострадіаційної соматичної патології у ліквідаторів у віддалені терміни після аварії на ЧАЕС. Захворюваність матерів в обох групах не мала достовірних відмінностей (табл. 1). Порівняльний аналіз професійної шкідливості для батьків показав відмінність тільки по радіаційному чиннику для ліквідаторів. Більшість чоловіків-ліквідаторів зазнали впливу радіації в діапазоні від 6 до 73 БЭР, яке згодом могло збільшитися за рахунок інкорпорованого цезію — 137. З інших потенційно мутагенных чинників, які могли негативно позначитися на течії ранніх етапів онтогенезу (важкий фізичний труд і робота в нічну зміну матері, матеріальний і житлово-побутовий рівні життя, шкідливі звички батьків), достовірно частіше зустрічалося куріння батьків в основній групі (табл. 1). Діти в сім'ях ліквідаторів народилися через 10–55 міс після ліквідаційних робіт, в середньому через 30,77 міс, тобто основна маса сімей побоювалася планувати дітородіння відразу після опромінення батька. Плануванням вагітності займалися 79,17±4,14 % і 78,21±4,67 % сімей основної і груп порівняння відповідно, преконцепційна профілактика в сім'ях ліквідаторів проводилася у поодиноких випадках. Знали про можливі наслідки опромінення батька для майбутньої дитини 44,79±5,07 % сімей з групи радіаційного ризику. З сімей, що не планували вагітність, 45 % побоювалися наслідків радіаційного впливу, і згодом будуть достовірно частіше відмічатися негармонійні процеси нервово-психічного розвитку дитини у вигляді афективних станів, невропатій. Від першої вагітності народилося 37,93 % і 59,57 % дітей відповідно групам спостереження, від перших пологів народилося 40,52 % і 74,47 % дітей, від повторних — 59,48 % і 25,53 % дітей відповідно. Однак, групи, що досліджуються, не мали достовірних відмінностей по числу патологічної вагітності і пологів (табл. 2). У контрольній групі був більш високий відсоток передчасних пологів в терміні 35-37 тижнів гестации (10,38 % і 2,4 %, р <0,05) і оперативних родоразрішень шляхом кесарева перетину (21,3 % і 6,63 %, р< 0,05). Гострими респіраторними захворюваннями під час першого триместру вагітності боліли 3,61 % — 5,85 % жінок, без достовірних відмінностей в основній і контрольній групах. Встановлено, що частота ускладнень вагітності матерів в групі радіаційного ризику відрізнялася від показників в групі порівняння тільки по кількості нефропатий (9,04 % і 2,7 % в контролі, р< 0,05). У структурі ускладнень вагітності матерів групи, що порівнюються, перше рангове місце займав токсикоз 1 триместру (31,94 %), а в сім'ях ліквідаторів- таке більш грізне ускладнення, як загроза викидня (22,96 %). Пологи частіше ускладнювалися утворенням кефалогематом (14,3 % проти 5,7 % в контролі, р<0,05). Патологія провизорних органів (пуповини, плаценти, оболонок плоду ) не мала достовірних відмінностей (табл. 2). Середня маса дітей при народженні становила 3310,13±66,89 г і 3359,41±43,33 г в основній і групі порівняння відповідно, без значних статевих відмінностей. Серед контингенту усіх народжених переважали хлопчики (113 до 100 в основній і 114 до 100 в контролі, 106 до 100 за статистичними даними), що не підтверджує даних літератури про значне переважання синів у опромінених чоловіків внаслідок домінантно-летальних мутацій, які торкаються в основному Х-хромосоми [11]. Стан дитини при народженні відображає особливості анте- і перинатального періодів розвитку і багато в чому визначає здоров'я в більш старшому віці. З оцінкою 8–9 балів по шкалі Апгар народилися 56,76 % дітей основної і 35,29 % групи порівняння, інші мали від 5 до 7 балів. Асфіксія відмічалася у 10,24 % і 12,96 % новонароджених відповідно. З особливостей розвитку дітей раннього віку звертає увагу підвищена частота діагностованої невропатологами перинатальної енцефалопатії (31,33 % і 7,55 % в групі, що порівнюється, р<0,05). При цьому у 50 % дітей основної групи з даною патологією, незважаючи на розгорнені клінічні ознаки (підвищена нервово-рефлекторна збудливість у вигляді здригання рук і підборіддя, спонтанного рефлексу Моро, зригання, блювання, вегетативної лабільності, афективно респіраторних пароксизмів), немає вказівок на ускладнення вагітності і пологів. В цьому випадку необхідно враховувати можливі генетично детерміновані анатомо-фізіологічні і біохімічні особливості плоду, що створюють передумови до травматизації центральної нервової системи в пологах. Загалом психомоторний розвиток дітей з сімей ліквідаторів і групи, що порівнюється, не мав відмінностей по середнім традиційним показникам (табл. 3), однак частіше (34,34 і 6,6 %, р < 0,05) у них зустрічалося більш пізнє формування фразової мови (після 2–2,5 років). Висновки Внутрішньоутробний розвиток дітей, народжених в сім'ях батьків ліквідаторів аварії на ЧАЕС, достовірно частіше відбувався на фоні ускладнення вагітності — нефропатії, що необхідно враховувати як чинник ризику для їх стану здоров'я надалі. Пологи частіше ускладнювалися розвитком кефалогематом. Особливостями ранніх етапів онтогенезу дітей із сімей радіаційного ризику є підвищена частота зустрічаємості резидуальних енцефалопатій і більш пізні терміни формування фразової мови, що потребує медико-генетичного консультування. Література |