УДК 613.6:616-057.2-084:66

ОСОБЛИВОСТІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ РОБІТНИКІВ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ЗАЙНЯТИХ У ВИРОБНИЦТВІ АНІОННИХ БАРВНИКІВ

О.П. Яворовський, В.В. Дерпак, Т.С. Грузєва

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця,
Івано-Франківська обласна санепідстанція,
Український інститут громадського здоров'я МОЗ України

Одним із завдань європейської політики ВООЗ по досягненню здоров'я для всіх на ХХІ століття є забезпечення здорових умов життя та трудового середовища. Реалізація цього завдання передбачає збільшення на 20 % рівня здоров'я працюючих, скорочення на 20 % поширеності хвороб, викликаних в результаті нещасних випадків, хімічних шкідливостей і шуму на робочому місці. Проблеми охорони здоров'я на виробництві потребують для свого вирішення вдосконалення законодавства, стандартів і нормативів, а також механізмів, які забезпечать їх виконання. При цьому повинна ставитися мета попередження або зменшення негативного впливу виробничих шкідливостей на організм.

Враховуючи значення хімічної промисловості для розвитку економіки держави, значну чисельність робітників, зайнятих у галузі, наявність виробничих шкідливостей і їх негативний вплив на здоров'я, проблема збереження і зміцнення здоров'я працюючих є особливо актуальною. Загальновідомо, що вирішальну роль у формуванні здоров'я відіграє профілактика. Ефективність профілактичних заходів в значній мірі залежить від ступеню їх наукової обгрунтованості, що передбачає дослідження як умов праці, виробничих шкідливостей, так і їх впливу на показники здоров'я.

Вивчення особливостей захворюваності робітників хімічної промисловості, зайнятих у виробництві аніонних азобарвників, встановлення кореляційних зв'язків між захворюваністю і тривалістю контакту з шкідливими факторами виробництва стало метою дослідження.

Матеріали та методи дослідження

Базою проведення дослідження був завод ВАТ "Барва" у місті Івано-Франківську. Об'єктом дослідження стали працівники, зайняті в шкідливих, важких і небезпечних умовах. Контрольну групу складали працівники допоміжних цехів, які не зазнають впливу шкідливих небезпечних факторів.

Програмою дослідження передбачалося вивчення захворюваності працівників цього підприємства за даними медичних оглядів, а також умов їх праці, встановлення кореляційних зв'язків між захворюваністю і впливом виробничих шкідливостей. Матеріали про захворюваність робітників аналізувалися у розрізі професійних, статево-вікових груп в залежності від тривалості дії шкідливих професійних факторів.

Результати та їх обговорення

Серед працівників, зайнятих у виробництві аніонних азобарвників, в найбільшій мірі зазнають впливу виробничих шкідливостей апаратники. Вони контактують з шкідливими факторами протягом 85 % робочого часу. Дані дослідження свідчать, що частка осіб серед апаратників, у яких відсутні захворювання, складала у віці 25–34 р — 43,5±10,3 % і знижувалася до 0 % у віці 45–54 р. Серед окремих видів патології найчастіше зустрічалися хвороби органів травлення, крові та кровотворних органів, нервової та сечостатевої системи, органів дихання.

Серед хвороб органів травлення провідними були захворювання печінки та жовчогінних шляхів. Хронічний холецистит виявлявся у апаратників в 17,4±7,9 випадків на 100 працюючих у віці 25–34 р, 28,3±6,6 у віці 35–44 р і 44,2±7,5 у віці 45–54 р. Наведені дані свідчать про зростання хронічного холециститу із збільшенням віку. Хронічний гепатит не виявлявся у віці 25–34 р, а у віковій групі 35–44 р становив 17,4±5,5 випадків на 100 працюючих і мав місце інтенсивний приріст частоти даного захворювання у половини працівників старше 45 р — до 44,2±7,5 (р<0,05).

Серед хвороб крові та кровотворних органів найчастіше зустрічалися анемії. Найбільшою була частка хворих у віці 35–44 р. Зі збільшенням віку зростала частота захворювань на серцево-судинну патологію (з 15,2 випадків на 100 працюючих у 35–44 р до 20,9 — у 45–54 р).

Віковий фактор виявляє патогномічну дію відносно приросту захворюваності за гінекологічною патологією: серед апаратниць — рівень даної патології зростає з 8,7 до 48,8±7,6 (р<0,05). Провідними захворюваннями при цьому є аднексити та ерозії шийки матки.

В цілому рівень захворюваності апаратників збільшувався відповідно до віку з 91,3 випадків на 100 працюючих у віці 25–34 р, до 158,7 — у віці 35–44 р і 214,0 — у віці 45–54 р.

Слюсарі-ремонтники контактували з виробничими шкідливостями протягом 65 % робочого часу. У віковій групі 25–34 р частка здорових осіб становила 66,1 %. Із збільшенням віку робітників вона зменшувалася до 31,3 % у 35–44 р до 6,1 % — у старших 45 р. Захворюваність на хронічний холецистит складала у робітників до 35 р — 30,8±12,8 випадків на 100 працюючих, а на хронічний бронхіт — 15,4±10 відповідно. У віковій групі 35–44 р також частота захворювань на хронічний холецистит складала 18,7±6,8 на 100 робітників і хронічний бронхіт 15,6±6,4. Частота інших захворювань у цій віковій групі наступна: хронічного гепатиту — 6,2±4,2, хронічного панкреатиту 6,2±4,2, анемії — 9,4±5,1, хвороб нервової системи — 6,2±4,2, хвороб серцево-судинної системи — 6,2±4,2 на 100 робітників. Частка здорових осіб у цій віковій групі зменшилась до 31,2±8,1 %.

У віковій групі 45–54 р здорових осіб не виявлено. Частота хронічного бронхіту і анемій приблизно така, як в попередній віковій групі. В той же час у осіб 45–54 р вищою є захворюваність на хронічний гепатит (18,2±6,7 проти 6,2±4,1 випадків на 100 працюючих), хронічний холецистит (27,3±7,7 проти 18,7±6,8), хронічний панкреатит (9,4±5,0 проти 6,2±4,2), хвороби нервової системи (9,1±5 проти 6,3±4,2), хвороби серцево-судинної системи (18,2±6,7 проти 6,23±4,2). Отримані дані свідчать про залежність захворюваності слюсарів-ремонтників на деякі хвороби від віку. Слюсарями працюють тільки чоловіки. Загальний рівень захворюваності слюсарів-ремонтників у віці 25–34 р складав 69,2 випадків на 100 працюючих, у наступній віковій групі 35–44 р — 68,8, а у найстаршій групі 45–54 р — 115,2.

В групі лаборантів хімічного аналізу, яку складають виключно жінки, частка здорових осіб у віці 25–34 р складала 40,7 % і знижувалася в наступній віковій групі 35–44 р до 26,6 %. У віковій групі жінок 25–34 р виявлено найбільше випадків гінекологічної патології — 38,1±10,5 випадку на 100 працюючих і хронічного холециститу 28,6±9,8. За ними слідували хронічний бронхіт — 14,3±7,6 і хвороби нервової системи 9,5±6,4 випадків. Закономірності захворюваності у віковій групі 35–44 р такі, як і в попередній. Найчастіше у жінок цього віку виявляються гінекологічні захворювання, хронічний холецистит, хронічний бронхіт. В цілому захворюваність лаборантів хімічного аналізу складала 111,0 випадків у віці 25–34 р та 125,9 — у віці 35–44 р.

Контрольну групу складали інженерно-технічні працівники, які практично не мали контакту з виробничими шкідливостями протягом дня. Захворюваність в цій групі складала 57,0 %.

Представники контрольної групи найчастіше хворіли на хвороби органів травлення, зокрема на хронічний холецистит (14,0 випадків на 100 працюючих), органів дихання, зокрема хронічний бронхіт (14,0 випадків на 100 працюючих), гінекологічні хвороби (9,6 випадків на 100 працюючих).

Відзначалося зростання захворюваності на хронічний бронхіт із збільшенням віку працюючих (з 11,5 у віці 25–34 р до 15,4 у віці 45–54 р випадків на 100 працюючих), хронічний холецистит (з 3,8 до 17,9), хронічний панкреатит (з 3,8 до 5,1), анемії (з 4,1 до 7,7 випадків відповідно). Частка здорових осіб у контрольній групі серед 25–34 р складала 53,8 %, серед 35–44 р — 42,9 %, 45–54 р — 25,6 %.

Порівняно з працівниками, які зазнають впливу шкідливих факторів виробництва, питома вага здорових серед контрольної групи була найбільшою.

Зпівставлення матеріалів про захворюваність апаратників та слюсарів-ремонтників засвідчило про більшу частку хворих на хронічний гепатит та анемії серед апаратників в усіх вікових групах. Частка осіб, які були здоровими, серед слюсарів-ремонтників була вищою, ніж серед апаратників у віковій групах 25–34 р (46,1 % проти 43,5 %) та 35–44 р (31,2 % проти 8,7 %). Серед лаборантів хімічного аналізу рівні захворюваності з більшості хвороб були нижчими, ніж у апаратників і слюсарів-ремонтників. Винятком були лише високі рівні захворюваності на анемії (нижчий, ніж у апаратників, але вищий, ніж у слюсарів-ремонтників) та на гінекологічні хвороби, що обумовлено жіночим контингентом працюючих у цьому цеху. Частка практично здорових осіб серед лаборантів була значно вищою, ніж серед апаратників та слюсарів-ремонтників.

В цілому практично здорові робітники складали серед апаратників 11,6 %, серед слюсарів-ремонтників — 23,1 %, серед лаборантів хімічного аналізу — 35,2 %.

Захворюваність апаратників на анемії була в 3,0 рази вищою, ніж слюсарів-ремонтників (23,2 та 7,7 випадку на 100 працюючих), на хронічний гепатит в 2,4 рази (24,1 проти 10,2 випадку на 100 працюючих), на хвороби серцево-судинної системи — на 39,2 % (14,2 та 10,2 випадку на 100 працюючих), на хронічний холецистит — на 31,6 % (32,1 та 24,4 випадку на 100 працюючих), на хронічний бронхіт на 27,2 % (19,6 проти 15,4 на 100 працюючих).

Таким чином, із збільшенням віку робітників зростає рівень загальної захворюваності (у апаратників із 130,3 до 196,2 випадків, слюсарів-ремонтників — з 69,2 до 115,2 випадків, лаборантів хімічного аналізу із 111,0 до 125,9 випадків, контрольної групи — із 38,5 до 87,2 випадків на 100 працюючих). При цьому найвищі рівні захворюваності в усіх вікових групах мають апаратники, найменші — працівники контрольної групи. З віком зменшується частка здорових осіб серед усіх професійних груп. При цьому найменше здорових осіб в усіх вікових групах виявлено серед апаратників, найбільше — серед робітників контрольної групи.

Вивчення особливостей захворюваності апаратників за стажем роботи дозволило виявити наступне. Протягом першого року роботи у працюючих практично не виявляється захворювань. Із збільшенням стажу роботи зменшувалася частка здорових осіб. Так, серед працюючих до 5 р здорові особи складали 24,2±7,4 %, до 6–10 р — 16±7,3 %, більше 10 р — відсутні. У осіб зі стажем від 1 до 5 р захворювання на анемію зустрічалися у 24,2±7,4 випадків, на гінекологічні хвороби у 21,2±7,1, хронічний гепатит, холецистит, серцево-судинні захворювання у 18,2 випадків на 100 працюючих. У апаратників зі стажем роботи 6–10 р частота захворювань зросла на хронічний холецистит з 18,2±6,0 до 44±9,9; хронічний бронхіт з 15,2±6,2 до 28,1±8,9; хвороби нервової системи з 32,9 до 9,4±4; гінекологічні захворювання з 21,2±7,1 до 28,0±8,9. У апаратників зі стажем роботи більше 10 р вищими, ніж при стажі роботи 1–5 р, були рівні захворюваності на хронічний гепатит (31,1±6,4 проти 18,2±6,0), хронічний холецистит (35,8±6,5 проти 18,6±6), хвороби нервової системи (9,4±4,0 проти 3,0±2,9), гінекологічні захворювання (47,2±6,8 проти 21,2±7,1 захворювань на 100 працюючих).

Таким чином, із збільшенням стажу роботи у апаратників з 1–5 р до 10 і більше зростав рівень загальної захворюваності на 50,6 %, захворюваності на хронічний гепатит — на 76,4 %, хронічний холецистит — удвічі; хвороби нервової системи — в 3,1 рази, гінекологічні хвороби — в 2,2 рази. Апаратники з більшим стажем роботи мають вищі рівні захворюваності з більшості груп хвороб. Частка здорових осіб серед апаратників зменшувалася пропорційно збільшенню стажу зі 100 % у робітників, які працюють на підприємстві до 1 року, до 24,2 % — при стажі 1–5 р, 16,0 % — при стажі 6–10 р. Серед апаратників, які мали стаж більше 10 р, здорових осіб не виявлено.

Було проаналізовано також ступінь виявлення патології в залежності від стажу роботи у слюсарів-ремонтників. У них, як і в апаратників, зі збільшенням стажу роботи частка здорових осіб зменшувалася з 36,8±11 % при стажі роботи 1–5 р до 28,6±17,0 %, при стажі роботи 6–10 р і до 15,7 % при стажі роботи більше 10 р. У осіб зі стажем 1–5 р найбільш часто виявляються хронічний бронхіт, хронічний холецистит, хвороби нервової системи. Захворюваність на ці хвороби становила відповідно 21±9,3; 21±9,3; 15,8±8,3 випадків на 100 працюючих. Зі збільшенням стажу роботи у цієї категорії працюючих зменшувалася частота захворювань на хронічний бронхіт з 21±9,3 до 14,3±13,2 (стаж 6–10 р) і до 13,7±4,8 (стаж більше 10 р), на хвороби нервової системи з 11,8±8,3 до 3,9±2,7 (стаж більше 10 р). В той же час збільшується частка хронічного гепатиту з 5,3±5,1 до 13,7±4,8 (стаж роботи більше 10 р). хронічного холециститу з 21±9,3 до 42,8±18,7 (стаж роботи 6–10 р). У працюючих 6–10 р і більше 10 р виявлялися хвороби, яких не було при стажі роботи 1–5 р. Це — хронічний панкреатит і хвороби серцево-судинної системи.

Частка здорових осіб в усіх групах апаратників була меншою, ніж у слюсарів ремонтників: при стажі роботи 1–5 р — на 12,6 %; 6–10 р — на 12,6 %. У слюсарів-ремонтників зі стажем роботи більше 10 р частка здорових становила 15,7±5,1 %, в той час як серед апаратників практично здорових осіб не було.

Встановлені особливості захворюваності робітників на окремі нозологічні форми. При стажі роботи 1–5 р у апаратників частіше, ніж у слюсарів-ремонтників виявляються такі хвороби, як хронічний гепатит 18,2±6 проти 5,3±5,1; анемії 24,2±7,4 проти 5,3. При стажі роботи 6–10 р у апаратників порівняно зі слюсарями-ремонтниками більшою була частота хронічного бронхіту 28±8,9 проти 14±13,2. При стажі роботи більше 10 р у апаратників майже всі хвороби реєструються частіше. Так, частота хронічного бронхіту становила 19,9±5,3 проти 13,7±4,8, анемії — 28,3±6,1 проти 9,8, нервової системи 9,4±4,0 проти 3,9±2,7 випадків на 100 працюючих. У слюсарів-ремонтників більшою була частка хронічного панкреатиту: 9,8±4 проти 5,7±3,1 випадків на 100 працюючих. В цілому захворюваність апаратників була більшою ніж слюсарів-ремонтників в 1,9 разу.

Рівень захворюваності лаборантів хімічного аналізу у групі зі стажем 1–5 р складав 57,1 випадків на 100 працюючих. У групі робітників зі стажем від 6 до 10 р захворюваність була найвищою і складала 137,5 випадків на 100 працюючих, а у групі робітників, які працюють більше 10 р, рівень захворюваності дорівнював 100,0 випадкам. Із збільшенням стажу роботи з 6–10 р до 10 і більше зростала захворюваність лаборантів на хронічний бронхіт на 14,4 %, хронічний панкреатит, серцево-судинні захворювання — в 1,9 разів. Частка здорових осіб зменшувалася з 57,1 % у робітників зі стажем до 5 років до 37,5 % — у працюючих від 6 до 10 р.

Працівники заводу, що складали контрольну групу, мали найнижчий рівень загальної захворюваності порівняно з робітниками інших професій, як в цілому, так і в окремих групах за стажем. Із збільшенням стажу роботи на підприємстві захворюваність робітників контрольної групи зростала з 55,2 випадків на 100 працюючих у робітників зі стажем до 5 р, до 74,1 випадків у робітників, які працюють більше 10 р. Частка ж здорових осіб зменшувалася відповідно з 51,7 % до 37,2 %.

Порівняння даних про захворюваність в окремих професійних групах працюючих з різною тривалістю дії шкідливих факторів протягом робочого часу дозволило виявити суттєві відмінності в рівнях захворюваності. Захворюваність на хронічний гепатит у апаратників, які зазнають дії шкідливого фактору протягом 85 % робочого часу, була у 2,4 рази частіше, ніж у слюсарів-ремонтників, та у 3,3 рази більшою, ніж у лаборантів хімічного аналізу, які зазнають впливу шкідливих факторів протягом 65 % та 20 % робочого часу, відповідно. Порівняно з контрольною групою це перевищення досягало 6,9 разів. Тобто, при більшій тривалості дії шкідливого фактору зростає рівень захворюваності працюючих. Така ж тенденція спостерігається щодо захворюваності на хронічний холецистит, анемії, серцево-судинні хвороби, гінекологічні захворювання, де рівні захворюваності апаратників перевищують показники контрольної групи в 2,3; 3,5; 2,7 та 3,6 рази, відповідно.

Високі рівні захворюваності на анемію були виявлені серед апаратників та лаборантів (23,4 та 22,2 захворювань на 100 працюючих), порівно з контрольною групою, що підтверджує негативний вплив аніонних азобарвників на кровотворну систему. Серед осіб контрольної групи захворюваність була найнижчою. Разом з тим, показники захворюваності на хвороби нервової системи серед різних професійних груп працюючих не мали суттєвих відмінностей.

Здійснена оцінка взаємозв'язку між тривалістю контакту з шкідливими факторами виробництва в окремих групах працівників та рівнями захворюваності на певні види патології.

Був виявлений сильний кореляційний зв'язок між тривалістю контакту з шкідливими факторами і захворюваністю на хронічний гепатит, хронічний холецистит та серцево-судинні захворювання, коефіцієнт кореляції становив відповідно 0,96; 0,97 та 0,92. Найбільш чутливими можна визначити хронічний гепатит та хронічний холецистит.

Меншу пряму залежність виявляли частота анемій та патології нервової системи, де коефіцієнт кореляції становив 0,59 і 0,64, що свідчить про середню силу зв'язку. Найменш чутливими до тривалості дії шкідливого фактору є гінекологічні захворювання (r=0,35). Аналіз частоти захворювань осіб контрольної групи свідчить про мінімальні рівні захворювань за основними видами патології, які досліджували.

Таким чином, між захворюваністю на анемії, хвороби нервової системи, гінекологічні хвороби і тривалістю дії шкідливого фактору виявляється прямий середній кореляційний зв'язок (r=0,64; 0,59 та 0,35 відповідно). Це свідчить про меншу чутливість нервової системи та статевої сфери до дії шкідливих факторів виробництва аніонних азобарвників, порівняно з чутливістю травної системи та системи кровотворення та кровообігу.

Таким чином, шкідливі факторі виробництва аніонних азобарвників негативно впливають на стан здоров'я працюючих, обумовлюючи високі рівні захворюваності і малу частку практично здорових робітників.

Частота захворювань робітників певних професій корелює з тривалістю контакту протягом дня з виробничими шкідливостями. Найвищий рівень захворюваності мають апаратники (166,1 випадків на 100 працюючих), які протягом 85 % робочого часу зазнають впливу шкідливих факторів виробництва; найнижчий (64,9 випадків на 100 працюючих) — робітники контрольної групи.

У робітників, зайнятих у виробництві аніонних азобарвників, провідними захворюваннями є хвороби органів травлення (хронічний гепатит, хронічний холецистит), хвороби крові та кровотворних органів (анемія), органів дихання (хронічний бронхіт), системи кровообігу.

Стаж роботи на підприємстві і вік робітників корелюють з рівнями захворюваності працюючих. Виявлено стійку тенденцію до зростання захворюваності із збільшенням віку працюючих з 25–34 р до 45 р і старше: у апаратників — в 2,3 рази, слюсарів ремонтників — 66,5 %, лаборантів хімічного аналізу — на 13,0 %. Із збільшенням стажу роботи з 1–5 р до 10 р і більше рівні захворюваності апаратників зростали зі 130,3 до 196,2, слюсарів-ремонтників — з 73,7 до 94,1, лаборантів хімічного аналізу з 57,1 до 100,0 випадків на 100 працюючих. Захворюваність робітників з контрольної групи збільшувалась відповідно з 55,2 до 64,9 випадків.

Між тривалістю дії шкідливих факторів виробництва та захворюваністю на хвороби органів травлення і системи кровообігу існує суттєвий кореляційний зв'язок, на анемії, хвороби нервової системи — середній, що обумовлює поширеність патології у працівників окремих професій і вимагає врахування при розробці заходів з профілактики захворюваності та диспансерного нагляду.