Науково-практична конференція
"Методологія прискореного гігієнічного регламентування небезпечних хімічних речовин"

7—8 червня 2000 р. у м. Львові на базі Львівського державного медичного університету (ЛДМУ) ім. Данила Галицького відбулася науково-практична конференція та спільне засідання науковців медичних установ м. Львова і фахівців Комітету з питань гігієнічного регламентування МОЗ України з проблеми "Методологія прискореного гігієнічного регламентування небезпечних хімічних речовин". У конференції брали участь представники Міністерства охорони здоров'я, провідні токсикологи і гігієністи України, науковці гігієнічних кафедр вищих медичних навчальних закладів і профільних дослідних інститутів Києва, Львова, Одеси, Харкова, фахівці санітарно-епідеміологічної служби Львівської області та Львівської залізниці.

Від імені ректорату ЛДМУ ім. Данила Галицького конференцію привітав проректор з навчальної роботи професор М.Р. Гжегоцький, який відзначив високу актуальність і своєчасність винесених на обговорення методологічних проблем токсикології ксенобіотиків і їх регламентування.

У вступному слові голови Комітету з питань гігієнічного регламентування МОЗ України Л.М. Горбаня та виступі керівника сектора гігієни праці МОЗ Д.П. Тімошиної були висвітлені сучасний стан та перспективи гігієнічного регламентування шкідливих хімічних речовин в Україні. За останнє десятиріччя в Україні офіційно затверджено близько 800 гігієнічних нормативів шкідливих хімічних речовин. Разом с цим існує необхідність подальшого удосконалення методичних підходів до регламентування ксенобіотиків, зокрема, визначення порогів їх гострої і хронічної дії, а також допустимих добових доз речовин, диференціація явищ первинної та вторинної адаптації в токсикологічному експерименті, опрацювання референтних доз в епідеміологічних дослідженнях. Наголошено потребу у регіональному нормуванні, вивченні комбінованої дії ксенобіотиків, зокрема фіброгенних і канцерогенних речовин.

Принципово нові підходи до гігієнічного регламентування ксенобіотиків було викладено у доповіді проф. М.Р. Гжегоцького і проф. Б.М. Штабського. Авторами запропоновано теорію системного регламентування речовин у різних середовищах за звичайних та експериментальних умов. Теорія ґрунтується на результатах аналізу чинної нормативної бази 90-х років та виявлених закономірностях, які адекватно відображають весь досвід регламентування речовин у різних середовищах.

Принципи і методи системного регламентування ксенобіотиків розповсюджуються на нормативи, які встановлюються безпосередньо за токсикологічними критеріями. Усі нормативи конкретної речовини розглядаються як єдина система взаємопов'язаних величин із методологічно заданими кількісними співвідношеннями між ними. В основу системи покладено ГДК у повітрі робочої зони як нормативи, що орієнтовані на рівень нешкідливості. Якщо ці ГДК відповідають вимогам системності, всі нормативи для населення за звичайних умов можуть бути визначені прискореними методами. Так само прискореними методами можуть бути визначені нормативи хімічної безпеки працюючих і населення в аварійних ситуаціях. Поряд з цим виникають певні проблеми, пов'язані із необхідністю упорядкування чинного санітарного законодавства щодо речовин, які істотно відхиляються від виявлених кількісних закономірностей.

У доповіді д.м.н. В.І. Федоренка "Роль гострого досліду у гігієнічному регламентуванні ксенобіотиків прискореними і традиційними методами" було наголошено на необхідності ширшого використання усіх можливостей гострого досліду при обґрунтуванні нормативів ксенобіотиків у різних середовищах за звичайних умов та за умов хімічних катастроф. Проведення добре спланованого гострого досліду дозволяє визначити не лише традиційні параметри токсикометрії, але й оцінити кумулятивні властивості речовини за індексом кумуляції і середнім часом загибелі тварин, причому значенням індексу кумуляції потрібно скористатися також для стандартизації коефіцієнтів кумуляції, що визначаються у підгострих дослідах за схемами Ю.С. Кагана або Ліма. Особливої уваги потребує дослідження кінетики лімітуючих ефектів із визначенням констант швидкості зростання і падіння ефекту та часу досягнення його максимуму, що дозволяє уникнути похибок при оцінці порогів гострої дії речовини. Особливо важливою уявляється роль гострого досліду при обґрунтуванні нормативів речовин для умов хімічних аварій, а також при аналізі та регламентуванні комбінованої дії речовин.

Доповідь проф. А.К. Маненка була присвячена методології обґрунтування санітарних стандартів пахучих хімічних речовин у атмосферному повітрі. На прикладі диметилсульфоксиду та метилмеркаптану, які трансформуються з утворенням диметилсульфону, розглянуто методичні особливості регламентування споріднених пахучих речовин. Зокрема, виходячи з поєднаних хіміко-електричної та імунологічної теорій, запропоновано імунохімічне визначення в крові імуноглобуліну G, як специфічного показника ольфакторної реакції та холінестеразної активності тканини головного мозку у зв'язку з оцінкою запаху шкідливих пахучих речовин у балах. Остаточні оцінки передбачається визначати на основі залежності концентрація-інтенсивність запаху в епідеміологічних дослідженнях.

У доповіді проф. М.Г. Проданчука, проф. Є.А. Баглія, к.б.н. Н.М. Недопитанської та к.м.н. О.П. Кравчука йшлося про обґрунтування методичних підходів щодо прискореного нормування хімічних речовин з використанням коротко- та середньострокових тестів вивчення їх канцерогенних властивостей. Автори запропонували оригінальний алгоритм тестування канцерогенної дії ксенобіотиків, який дозволяє виявити канцерогенні речовини і врахувати результати відповідних досліджень при вирішенні питання про можливість прискореного регламентування нових речовин.

Заступник голови Комітету з питань гігієнічного регламентування к.м.н. М.М. Коршун доповів основні положення проекту методичного документу про гігієнічні критерії для обґрунтування необхідності та визначення черговості розробки гігієнічних нормативів вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони, атмосферному повітрі населених місць та у воді водних об'єктів. В основу документу покладено етапний і диференційований щодо різних середовищ підхід до визначення необхідності у встановленні гігієнічних нормативів. Наведено критерії вибору речовин, котрі не потребують обґрунтування нормативів у зазначених середовищах, та критерії обґрунтування гігієнічних нормативів прискореними методами або за повними методичними схемами регламентування речовин.

Особливу увагу присутніх привернула доповідь проф. Л. М. Шафрана на тему "Сучасні проблеми гігієнічного регламентування полімерів". У доповіді чітко розмежовані поняття і зміст гігієнічного нормування хімічних речовин і регламентування полімерних матеріалів. Перше пов'язане з безпосередньою розробкою гігієнічних стандартів окремих речовин, друге — із комплексною оцінкою полімерів за специфічними адекватними для них критеріями. Детально розглянуто основні принципи та особливості методичних підходів до регламентування полімерів. У запропонованій методичній схемі наголошуються, зокрема, особливості санітарно-хімічних досліджень і контролю, необхідність оцінки комбінованої токсичності компонентів або мігруючих речовин, незвідність характеристик токсичності ведучої або переважаючої речовини у складі полімеру і токсичності мігруючих речовин, необхідність урахування структури і призначення полімерних матеріалів, тощо. Цілком специфічною ознакою, яку потрібно враховувати при регламентуванні полімерів, є їх біообростання, що може призвести до виникнення легіонельозу.

В обговоренні доповідей взяли участь акад. І.М. Трахтенберг, проф. Л.М. Шафран, Д.П. Тімошина, Л.М. Горбань, М.М. Коршун, Б.П. Кузьмінов, Б.М. Штабський.

Підсумком конференції стали рішення про підготовку методичних документів з системного регламентування ксенобіотиків і кінцевої редакції проекту "Гігієнічні критерії для обґрунтування необхідності та визначення черговості розробки гігієнічних нормативів вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони, атмосферному повітрі населених місць, воді водних об'єктів".

Проф. В. Федоренко,
к.м.н. Б. Кузьмінов (м. Львів)