ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ТОКСИКОЛОГИЯ УДК 616-053.2/5:616.248-07:577.4 ВПЛИВ ТОКСИЧНИХ ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЧАСТОТУ ФОРМУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ М.П. Ковальчук Київське медичне училище №3 Останнє десятиріччя характеризується погіршенням економічної та демографічної ситуації в Україні. Екологічна обстановка, що склалася в результаті аварії на ЧАЕС, в тому числі міста Києва та Київської області, обумовлює можливість комбінованої, комплексної та сполученої дії на дитяче населення іонізуючого випромінювання з іншими, переважно хімічними, факторами ризику оточуючого середовища [1, 4, 10, 12]. За останні роки відмічається маніфестація нозологій, в основі яких лежить імунний дисбаланс, поява екологічно-детермінованих хвороб, різке збільшення розповсюдженості соціально-обумовленої патології, екогенної сенсибілізації, імунної недостатності [5, 11, 15]. Розповсюдженість, зростання частоти алергічних захворювань є одним з важливих біологічних показників ризику для здоров'я в несприятливих екологічних умовах [3, 8, 10, 14]. Близько 10–15% дітей в Україні мають різні по локалізації та клінічним проявам алергічні захворювання [11]. Згідно з даними вітчизняних та зарубіжних досліджень [1, 6, 13, 15] виникнення, перебіг і наслідки патології органів дихання у дітей значною мірою залежать від прямої й опосередкованої дії компонентів навколишнього середовища і, в першу чергу, антропогенних факторів — фізичного та хімічного забруднення довкілля. При вивченні загальної захворюваності дитячого населення в Україні виявлено, що в структурі захворюваності перші чотири місця займають хвороби органів дихання, нервової системи і органів чуттів, органів травлення, опорно-рухової системи [2]. Особливу стурбованість викликає зростання розповсюдженості такого важкого інвалідизуючого захворювання як бронхіальна астма [2]. За даними центру медичної статистики МОЗ України за 1996 р., поширеність захворювань бронхіальною астмою у дітей до 14 років в Україні становила в 1990 р. 2,6, а в 1996 р. — 3,19 на 1000 дитячого населення, а в м. Києві в 1996 р. — 6,06 на 1000 дитячого населення. На сьогодні в м. Києві зареєстровано 320 дітей, які мають статус інваліда з дитинства по бронхіальній астмі, що становить 10,7% від кількості дітей, які страждають цією хворобою [11]. Метою нашої роботи було досліджежння впливу антропогенних факторів навколишнього середовища на частоту формування бронхіальної астми у дітей м. Києва і обгрунтування факторів ризику розвитку цієї хвороби. Нами використано описовий і аналітичний методи епідеміологічного дослідження дитячого населення трьох районів міста Києва — Ленінградського, Московського, Радянського [7]. Для аналізу нами використано слідуючі показники, які відображають характер забруднення повітряного басейну в різних районах міста Києва: Основні антропогенні фактори, які нами залучені до математичної обробки та аналізу, були включені з метою виявлення максимального відображення "чистого" впливу найвпливовіших і небезпечних чинників. Результативними факторами були середньорічні рівні захворюваності та поширеності бронхіальної астми (БА) серед дитячого населення відповідних районів м. Києва (табл. 1) [13]. Враховуючи, що окремі показники забрудненості територій дуже тісно між собою пов'язані (критерій мультиколінеарності Феррара-Глаубера вище табличного значення), характеризувати взаємозв'язок між окремими факторами і рівнями патології за допомогою парних коефіцієтів кореляції неможливо. У зв'язку з цим нами проведено багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз, в результаті якого визначено множинний та парціальні коефіцієнти кореляції, які дозволили оцінити вплив окремих факторів на патологію органів дихання у дітей. Результати даного аналізу наведено в табл. 2. Як видно з представлених даних, існує достатньо висока залежність між рівнями екзогенних чинників та частотою формування бронхіальної астми серед дитячого населення. Встановлено, що в цілому існує сильний зв'язок між рівнем бронхіальної астми і досліджуваними факторами довкілля. Множинний коефіцієнт кореляції становить відповідно для рівнів захворюваності та поширеності патології 0,66±0,2 та 0,88±0,09 (p< 0,05). Рівень поширеності бронхіальної астми більшою мірою залежить від комплексу факторів довкілля, які в цілому обумовлють 78,1% негативного впливу проти обумовленості рівня захворюваності, який складає 43,3%. За рівнем значимості для формування показника поширеності бронхіальної астми серед наведеної групи факторів провідне місце займає рівень викидів у атмосферу вуглеводню (КПК=0,81, Д=65,5%), сірчаної кислоти (КПК=0,63, Д=40,3%), оксиду азоту (КПК=0,56, Д=31,3%) та iнтегральний показник — доля викидів району (КПК=0,49, Д=24,3%). Дещо менше значення мають інші чинники. Майже аналогічні показники є пріоритетними для формування рівня захворюваності дітей на бронхіальну астму — рівень викидів у атмосферу вуглеводню (КПК=0,46, Д=20,9%), доля викидів району (КПК=0,38, Д=14,5%), сумарна кількість викидів у атмосферу (КПК=0,32, Д=10,1%). Дещо нижча детермінованість рівня захворюваності проти поширеності бронхіальної астми обумовлена, на нашу думку, накопичувальними та потенціюючими властивостями забруднюючих екзогенних чинників, що в значній мірі сприяє не тільки виникненню нових захворювань, а й частим загостренням патології. Отже, вивчені нами антропогенні фактори довкілля суттєво впливають як на частоту формування, так і поширеність бронхіальної астми у дітей м. Києва. ЛІТЕРАТУРА |