ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

УДК 612.392.7:616.379-008.64-08

СОЄВІ ПРОДУКТИ В ПРОФІЛАКТИЦІ І ЛІКУВАННІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

Ю.М. Анісімова, кандидат мед. наук, В.Р. Боровський, доктор техн. наук, А.С. Єфімов, академік НАН і АМН України, професор, доктор мед. наук, Т.С. Остапенко, Н.А. Скробонська, кандидат мед. наук, Л.К.Соколова, кандидат мед. наук

Інститут харчової хімії і технології НАН України, м. Київ,
Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, м. Київ


РЕЗЮМЕ. В работе представлены обзор литературы и собственные данные об использовании соевых продуктов при сахарном диабете. Обследовано 52 больных сахарным диабетом типа 1 (19 чел.) и типа 2 (33 чел.). Пациенты получали соевые продукты, изготовленные в Институте пищевой химии и технологии НАН Украины. Период наблюдения — 2 недели. Не влияя существенно на уровень гликемии, соевые продукты способствовали уменьшению дислипидемии, гипернатриемии, гипокальциемии. Отмечено некоторое снижение уровня креатинина сыворотки крови у больных с диабетической нефропатией, однако при выраженной протеинурие наблюдалось ее незначительное увеличение. Соевые продукты хорошо переносились больными. Полученные результаты позволяют положительно оценить включение соевых продуктов в диету больных сахарным диабетом. Для более аргументированных рекомендаций целесообразны длительные наблюдения (не менее 1—1,5 месяцев).

SUMMARY. The review of literature and own data about using of soy bean products in diabetic patients are presented in this article. 52 patients with diabetes mellitus have been examined: 19 patients with the first type of diabetes and 33 patients with the second type of diabetes. The patients receiving soybean products manufactured in the Institute of Food Chemistry and Technology National Academy of Science of Ukraine. The observation had been continuing for 2 weeks. Without substantially influencing on glycemia they contributed to the decrease of level of dislipidemia, hypernatremia, hypocalcemia, has been noted some decrease of the serum creatinine level in patients with diabetic nephropathy, but in cases with marked proteinuria has been noted minor increase of its level. Soy bean products were well tolerated by patients. The obtained results permit to evaluate positively introduction of soy bean products to the diet of the patients with diabetes mellitus. Longer term of follow up of the patients is needed to provide more founded recommendations.


Останніми десятиліттями спостерігається значне зростання захворюваності на цукровий діабет (ЦД). Серед європейських країн поширеність діабету складає 4–6% у загальній популяції і до 20–30% у групах осіб високого ризику, що дало підстави розцінювати його як "глобальну епідемію неінфекційного характеру" [1]. В Україні нині налічується 1 млн. хворих, але справжня захворюваність значно більша, оскільки в кожного другого-третього мешканця цукровий діабет своєчасно не діагностується. Сьогодні ЦД перестає бути лише медичною проблемою, бо зачіпає і соціальні, і економічні, і навіть політичні устої.

Боротьба з ЦД віднесена до медико-соціальних проблем. ЦД є важким тягарем для охорони здоров'я, при цьому 80% усіх витрат на обстеження і лікування ЦД припадає на хворих з ускладненнями. Це визначає профілактику і лікування хворих на ЦД як пріоритет національних систем охорони здоров'я всіх без виключення країн світу. Зростання захворюваності, тяжкі, інвалідизуючі наслідки та висока летальність, особливо серед працездатного населення, призвели до того, що ЦД увійшов до тріади хвороб, які є найчастішою причиною інвалідизації й смертності (атеросклероз, рак, ЦД). ВООЗ констатує, що ЦД зумовлює підвищення смертності в 2–3 рази і скорочує тривалість життя на 10–30%.

Тому в багатьох країнах світу розроблені спеціальні національні програми стосовно ЦД. В Україні у травні 1999 року була прийнята до виконання Комплексна програма "Цукровий діабет". Ця програма спрямована на здійснення профілактичних, психо-соціальних, санітарно-освітніх заходів щодо захворюваності населення України на ЦД, удосконалення організації служб охорони здоров'я, проведення фундаментальних, епідеміологічних і клінічних досліджень у цій сфері. Одним із напрямків виконання програми є оптимізація дієтичного харчування хворих на ЦД.

Основними завданнями щодо лікування хворих на ЦД є максимальна компенсація обмінних процесів та забезпечення енергетичного балансу. Це здійснюється за допомогою комплексної терапії, яка включає: дієту, застосування цукрознижувальних засобів (інсулін або пероральні препарати), дозовані фізичні навантаження, навчання хворого самоконтролю.

Дієтотерапія відіграє важливу, а на окремих етапах перебігу ЦД — домінуючу роль у комплексі лікувальних заходів, особливо при інсуліннезалежному (типу 2) ЦД. Нині рекомендації стосовно дієтичного харчування хворих на ЦД істотно модифіковані [2]. Дієтологи і діабетологи відмовились від різкого обмеження вуглеводів, скоротили загальну кількість жиру при збереженні помірно підвищеного, порівняно з фізіологічною потребою здорових осіб, вмісту білка [3]. У випадку контрольованої енергетичної цінності дієти патогенетично обґрунтоване співвідношення основних харчових речовин (білок, жири, вуглеводи) складає 14:30:56% від загальної енергетичної цінності раціону [2].

Порушення вуглеводного та жирового обмінів є сприятливим фоном для дегенеративних змін судинної системи людини. Патологія жирового обміну найбільш демонстративно проявляється надлишковою масою тіла, підвищенням рівня холестерину крові або їх поєднанням.

Високий рівень холестерину в складі ліпопротеїдів, триглицеридів при таких захворюваннях, як ЦД, гіпертонічна хвороба, сприяє прискореному атеросклерозу судин і розвитку патологічних явищ у вигляді ішемічної хвороби серця, хронічної недостатності мозкового кровообігу, облітерації артерій кінцівок та ін. з фатальними ускладненнями [4]. При цьому всі види обміну речовин тісно взаємопов'язані та взаємозалежні. Так, при ЦД порушення вуглеводного обміну неодмінно спричиняє порушення жирового, білкового, вітамінно-мінерального обмінів; зсуває кислотно-лужний баланс; порушує проникність судинних стінок; прискорює тромбоутворення в судинному руслі і т.п. Все це у сукупності зумовлює ранній та більш тяжкий перебіг атеросклерозу у хворих на ЦД [5, 6]. Тому дієтичне харчування повинно бути невід'ємною частиною комплексу профілактичних та лікувальних заходів при цьому захворюванні.

Одним із головних елементів компенсації ЦД, особливо ЦД типу 2, є підтримання нормальної маси тіла. Головним способом нормалізації маси тіла при її перевищенні, незалежно від типу цукрознижувальної терапії, є субкалорійна дієта з метою досягнення "ідеальної маси тіла", тобто маси, яку хворий певного росту, віку і статі повинен мати в нормі. Добовий калораж таких хворих — 1200–2000 ккал з низьким вмістом вуглеводів (150–200 г) і жирів (50–60 г), але з достатнім вмістом білків. Зазначений раціон дає змогу втрачати 0,5–1 кг маси тіла за тиждень і може бути тривалою підтримуючою терапією.

Правильно підібрана дієта впливає на декілька факторів ризику розвитку судинних ускладнень при ЦД — гіперхолестеринемію, гіпертригліцеридемію, артеріальну гіпертензію, ожиріння, гіперглікемію. При корекції цих факторів значна роль приділяється модифікації білкової частини харчового раціону. Відомо, що кількість білка в харчуванні впливає на клінічний перебіг ЦД. З одного боку, хворим на ЦД з судинними ускладненнями рекомендують зменшувати квоту білка в дієті, оскільки це уповільнює розвиток і прогресування діабетичних судинних ускладнень. З іншого боку, встановлено, що бідна на білок дієта, знижуючи стійкість до різних патологічних станів, може ускладнювати перебіг цукрового діабету [7].

В теперішній час особливу увагу привертає використання соєвого білка для харчових цілей. Це викликано, по-перше, тим, що соєвий білок легко отримати в достатній кількості і це може бути суттєвим додатковим джерелом білка, по-друге, його високими біологічними властивостями, що в сукупності дозволяє вирішити не тільки біологічні, економічні, а й соціальні питання.

В багатьох індустріально розвинених країнах соєві продукти займають значне місце в харчуванні населення. Так, у США соєю замінюють до 30% м'яса, в Англії — до 25%, у Швеції до — 12,5%. Статистичні дослідження свідчать про те, що в східних країнах, де соєві продукти традиційно використовують протягом тисячоліть, встановлено їхній помітний благотворний вплив на здоров'я людини [8]. Вживання таких продуктів дозволяє зробити харчування збалансованим відносно білка та інших важливих харчових компонентів — вуглеводів, жирів, вітамінів, макро- і мікроелементів. Соя сприяє виведенню із організму баластних і токсичних речовин, в результаті чого зменшується ризик виникнення багатьох захворювань, а при наявності хронічних патологій з'являється можливість покращення їх перебігу. Таким чином, соєві продукти допомагають вирішувати одночасно дві проблеми — харчування та лікування.

В останні роки в Україні значно зросла зацікавленість у виробництві та використанні продуктів із сої через те, що вони мають унікальні дієтичні властивості, а собівартість їх нижча порівняно з продуктами на тваринницькій основі. Необхідно зазначити, що попит населення України на соєві продукти стримується багатовіковим стереотипом харчування, обмеженим асортиментом виробів та відсутністю рекламних заходів з боку виробників. Соєва індустрія в нашій країні на сьогодні знаходиться на початковій стадії розвитку, однак таке становище треба вважати тимчасовим, бо продуктами із сої користуються люди із середнім достатком, для яких це буде можливістю дешевого і повноцінного харчування. Споживачами стане і та частина населення, яка веде здоровий спосіб життя, вегетаріанці, а також люди, що страждають на деякі хронічні захворювання, в тому числі і на ЦД.

Численні дослідження щодо оцінки соєвих продуктів свідчать не тільки про їхні високі харчові якості, а і про ряд специфічних властивостей, які мають лікувально-профілактичну направленість, зокрема ефективність в корекції метаболічних порушень ліпідного, вуглеводного, мінерального обміну, імунного статусу та ін. [9].

Опубліковані в 30-х роках минулого століття перші результати дослідження соєвого харчування стосувались використання сої у хворих на анемію та ЦД. В подальшому було показано, що соєві продукти можуть здійснювати захисну дію при ЦД завдяки комплексу біологічно активних речовин, які містяться в соєвих бобах. Насамперед, це стосується високоцінного, збалансованого за амінокислотним складом, гіпоалергенного білка. Зокрема показано, що дієтичне харчування, яке доповнювалось споживанням соєвого білка (60 г на добу), призводило до зменшення базального рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет 2-го типу, а також до покращення результатів тесту толерантності до глюкози (ТТГ) [10]. Експериментальні та клінічні дослідження показали, що заміна білків тваринного походження соєвим білком знижує рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та триглицеридів при атерогенних дисліпідеміях [11–13]. В механізмах гіпохолестеринемічної та гіпоглікемічної дії соєвих продуктів значну роль відіграють також ізофлавони, інгібітори трипсину, фітинова кислота, лецитин, сапоніни, харчові волокна.

Ізофлавони сої (геністеїн, дайдзеїн, глицетеїн) відносяться до групи флавоноїдів — біологічно активних сполук класу фітоестрогенів, які позитивно впливають на ліпідний обмін, деякі ланки обміну вуглеводів, на фактори згортання крові та вазомоторний тонус [14–16]. Ізофлавони є натуральними антиоксидантами, які поряд з аскорбіновою кислотою, токоферолами, бета-каротином знижують накопичення в тканинах перекисних основ високотоксичних продуктів. Антиатерогенну дію ізофлавонів пов'язують з пригніченням процесів перекисного окислення ліпідів [17]. Слід відмітити, що ефект від вживання пацієнтами з гіперхолестеринемією традиційних соєвих продуктів кращий, ніж від вживання концентратів соєвого білка через те, що останні містять в 2–3 рази менше ізофлавонів [14]. Соєві ізофлавони підвищують в сироватці крові вміст церулоплазміну і активність антиоксидантних ферментів (каталази і глютатіонпероксидази), рівень яких знижений у хворих на ЦД [18–20]. Є дані, що флавоноїди сої мають також гіпоглікемізуючу активність завдяки хромоновому кільцю. Середній відсоток зниження рівня глікемії за добу найбільш виражений для геністеїну [20–23].

Невеликий вміст в соєвих продуктах легкозасвоюваних вуглеводів дозволяє, на фоні відміни або зниження дози звичайних антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін, забезпечити виражений гіпоглікемічний ефект у хворих на ЦД 1 та 2 типів [9].

У літніх хворих з порушеною толерантністю до глюкози вживання соєвих продуктів протягом 4-х тижнів сприяло нормалізації глюкозотолерантного тесту [24]. При експериментальному алоксановому діабеті показана захисна дія соєвого "молока", вживання якого протягом 31 доби майже вдвічі знижувало рівень глюкози в крові щурів [25].

Соєві продукти містять у високих концентраціях незамінні поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК), які приймають участь в регуляції обміну речовин, зокрема обміну холестерину, фосфоліпідів, ряду вітамінів.

У зв'язку з тим, що при ЦД в метаболізмі ессенційних жирних кислот спостерігаються виражені розлади, які сприяють розвитку судинних ускладнень, комплексний системний вплив ПНЖК на атерогенні ліпідні фракції крові, функції клітинних мембран (плинність, проникність, інсулінові рецептори та ін.), синтез простагландинів, лейкотриєнів і тромбоксанів відкриває перспективи в профілактиці та лікуванні діабетичних мікроангіопатій — основної причини смертності і непрацездатності хворих на ЦД. Включення в дієту цих хворих лінолевої і ліноленової кислот попереджало розвиток ретинопатії і позитивно впливало на перебіг нефропатії, які є тяжкими проявами судинних ускладнень [26]. Отже, збільшення кількості цих кислот у раціоні хворих на ЦД за рахунок соєвих продуктів можна розцінювати як корисне, патогенетичне, ангіопротекторне втручання в комплексну терапію захворювання. Дієта, збагачена фосфоліпідами, високий вміст яких також є в соєвих продуктах, виявляє множинні позитивні ефекти, перш за все, антиатеросклеротичний та спрямований на захист печінки.

Особлива увага в дієтичному харчуванні хворих на ЦД повинна приділятися вітамінно-мінеральному комплексу. Соя багата на вітаміни групи В, К, токофероли, бета-каротин, кальциферол, біотин, холін, а також на мінерали — калій, кальцій, фосфор, магній, манган, на біодоступні залізо, мідь та цинк.

Наявність холіну, різноманітних вітамінів виявляє додатковий нормалізуючий вплив на жировий обмін, а високий вміст мінералів, особливо калію, магнію, цинку та заліза, є сприятливим для лікування серцевої недостатності. Низький вміст натрію при достатній кількості калію в соєвих продуктах дозволяє добиватися стійкого діуретичного ефекту без додаткового прийому сечогінних препаратів [16]. Особливо актуальним є вживання соєвих продуктів на стадії розвитку діабетичної нефропатії та ретинопатії.

Соєві продукти містять цінні для хворих на діабет харчові волокна (особливо розчинні, гелеутворюючі), які прискорюють нормалізацію вуглеводного обміну, регулюють рівень вмісту глюкози в крові та зменшують потребу в цукрознижуючих препаратах [27]. Харчові волокна сої (розчинні та нерозчинні) з низьким вмістом жиру і натрію та високими сорбційними властивостями мають самостійну лікувально-профілактичну функцію стосовно впливу на моторику кишечника, його мікрофлору у хворих з порушеним обміном речовин, при прогресуючому атеросклерозі, патології кишечника та ін.

Слід відмітити, що існуючий синергізм між біологічно активними речовинами соєвих бобів сприяє максимальним лікувально-профілактичним властивостям на відміну від дії окремих їхніх компонентів.

Не дивлячись на велику кількість досліджень щодо оцінки профілактичної та лікувальної ефективності соєвих продуктів, доцільність і безпечність використання їх в дієтотерапії хворих на ЦД потребує подальшого вивчення. Це стосується, насамперед, доцільності вживання соєвих продуктів хворими на ЦД, обтяжений діабетичною нефропатією, дисліпопротеінемією, їхнього вплив на рівень глікемії, що і було метою нашого дослідження.

Матеріали і методи

Дослідження проводили простим відкритим методом. Обстежено 52 хворих віком від 29 до 73 років (середній вік 51,7±3,2 роки, індекс маси тіла 28,7±5,9 кг/м2), з них 33 хворих страждали на ЦД 2 типу, а 19 — ЦД 1 типу.

До дослідження не залучали хворих, які перенесли інфаркт міокарда, інсульт протягом попередніх трьох місяців, пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, з вираженою серцевою недостатністю, хворих в стані декомпенсації діабету, пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <20 мл/хв.). У 25 хворих була діагностована діабетична нефропатія. Всі хворі одержували цукрознижуючу терапію: 19 хворих — інсулінотерапію, 13 — пероральні цукрознижуючі препарати і 20 хворих знаходились на комбінованій терапії.

Пацієнти досліджуваної групи в складі добових раціонів харчування отримували соєві продукти, виготовлені в Інституті харчової хімії і технології НАН України. Соєві продукти призначалися в стаціонарі в розрахунку на вміст в них білка (соєва суспензія — 3,3 0,72%, соєвий пастоподібний продукт — 15,3 1,0%). Особливо ретельно визначалась добова доза соєвих продуктів у хворих з діабетичною нефропатією. Цим пацієнтам пропонувалася дієта з обмеженням білка до 0,6—0,7 г/кг маси тіла, що еквівалентно приблизно 40 г білка на добу. Період спостереження становив два тижні (термін госпіталізації).

Висновок про доцільність використання соєвих продуктів в дієтотерапії хворих на ЦД, їхню безпечність і переносимість робили на підставі оцінки їхнього впливу на основні лабораторні параметри і під час опитування хворих.

Отримані результати та їх обговорення

Як видно з таблиць 1 і 2, соєві продукти не викликали негативного впливу на показники, що вивчалися. Відзначено вірогідне зниження рівня креатиніну і відмічена тенденція до зниження рівня холестерину та натрію, підвищення рівня кальцію в сироватці крові хворих після вживання соєвих продуктів протягом періоду спостереження.

В дослідженні приймали участь троє хворих на ЦД з початковими стадіями хронічної ниркової недостатності (креатинін плазми крові 0,204±0,09 ммоль/л). Протягом терміну проведення дослідження негативного впливу соєвих продуктів на показники ниркової функції у цих хворих зафіксовано не було, відмічено навіть зниження рівня креатиніну, що, можливо, пов'язане з сорбуючою дією харчових волокон сої. Однак треба відмітити, що у хворих з діабетичною нефропатією на стадії протеїнурії відмічено її незначне зростання протягом періоду спостереження (0,1±0,04 г/л на початку дослідження і 0,2±0,1 г/л в кінці терміну спостереження), в зв'язку з чим вживання соєвих продуктів цією категорією хворих повинно обмежуватись.

Згідно даних зарубіжних авторів, вживання соєвого протеїну, навпаки, позитивно впливає на екскрецію альбуміну з сечею та покращує ліпідний профіль у хворих на ЦД 2 типу [28]. Можливо ми не отримали вираженого позитивного впливу соєвих продуктів на екскрецію альбуміну, оскільки в нашому дослідженні приймали участь хворі з діабетичною нефропатією IV ступеня за класифікацією G. Mogensen, яка характеризується вираженою протеїнурією. Це, в деякій мірі, збігається з даними інших робіт, де показано, що позитивна дія соєвого білка проявляє себе тільки на ранніх стадіях діабетичної нефропатії, знижуючи гіперфільтрацію і гломерулярну гіпертензію [29, 30]. Виходячи з цього, можна рекомендувати вживання соєвих продуктів хворим з початковими стадіями діабетичної нефропатії з метою профілактики її прогресування.

Слід відмітити, що соєва суспензія та соєвий пастоподібний продукт добре переносились хворими. Лише у однієї пацієнтки був припинений прийом продуктів в зв'язку з виникненням болю в епігастрії і нудотою, п'ять хворих відмічали діарею, що, можливо, пов'язане з активізацією моторно-евакуаторної функції кишкового тракту.

Висновки

Результати дослідження показали, що соєві продукти доцільно використовувати у хворих на ЦД 1 і 2 типів з рівнем креатиніну до 250 мкмоль/кг, однак вживання їх повинно обмежуватись у хворих з діабетичною нефропатією з вираженою протеїнурією.

Беручи до уваги тенденцію до зниження холестерину та натрію, а також підвищення рівня кальцію в сироватці крові пацієнтів, які вживали соєві продукти, можна рекомендувати їх у дієту хворих на ЦД з дисліпідемією, гіпернатріємією і гіпокальціємією для профілактики ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії. Відсутність зниження рівня глюкози в крові хворих на ЦД натще та постпрандіальної глікемії в нашому дослідженні можна пов'язати з коротким терміном вживання соєвих продуктів (2 тижні — строк перебування хворих у стаціонарі).

Отже, для забезпечення ефективності соєвих дієт необхідно довготривале їх застосування, тому що позитивний ефект настає не раніше, ніж через місяць і збільшується пропорційно тривалості вживання соєвих продуктів, вміст білка в яких повинен бути не менш, ніж 25 г на добу.

Таким чином, включення в дієту хворих на ЦД соєвих продуктів з вмістом повноцінного легкозасвоюваного білка, відсутністю холестерину, наявністю лецитину, який є натуральним антагоністом холестерину, та інших біологічно цінних речовин є ефективним і економічним, може нормалізувати або значно знизити рівень холестерину крові (що суттєво зменшує ризик прогресування атеросклерозу та його ускладнень), сприяти компенсації ЦД і зменшувати дозу цукрознижуючих препаратів.

Слід зазначити, що дієтичні продукти, які можуть бути використані в дієтотерапії і профілактиці ЦД, випускаються вітчизняною промисловістю в незначному об'ємі і малому асортименті. Для оптимізації дієтотерапії хворих на ЦД необхідні:
- організація виробництва вже розроблених спеціалізованих дієтичних соєвих продуктів;
- розробка нових соєвих продуктів, пристосованих за смаком до національних традицій харчування;
- організаційні заходи щодо забезпечення хворих на ЦД необхідним асортиментом доступних дієтичних соєвих продуктів.

Література
1. Zimmet P., Alberti KGGM, Shaw J. Global and social implications of the diabetic epidemic // Nature. —2001. —Vol.414. —P. 782–787.
2. Diabetes and Nutrition Study Group of the European Association for the Study of Diabetes. Nutrition recommendations for individuals with diabetes // Diab. Nutr. Metab. —1988. —Vol.1. —P. 145–149.
3. Nutritional Recommendations and Principles for Individuals with Diabetes Mellitus // Diabetes Care. —1993. —Vol.16, Suppl.2. —P. 22–29.
4. Krauss R.M., Deckelbaum R.J., Ernst N. et al. Dietary guidelines for healthy American adults // Circulation. —1996. —Vol.94. —P. 1795–1800.
5. Ефимов А.С. Диабетические ангиопатии.: —2-е изд., перераб. и доп. —М.: Медицина, 1989. —288 с.
6. Балаболкин М.И. Эндокринология: Учеб. пособие. —М.: Медицина, 1989. —416 с.
7. Поздняков А.Л., Древаль А.В., Садыкова Р.Е., Скалецкий Н.Н. Особенности поражения островков Лангерганса поджелудочной железы у крыс с аллоксановым диабетом на рационах с разной квотой белка // Вопр. питания. —1992. —№5–6. —С. 48–52.
8. Kontessis P., Jones S.L., Dodds R., et al. Renal, metabolic and hormonal responses to ingestion of animal and vegetable proteins // Kidney Int. —1990. —Vol.38. —P. 136–144.
9. Барановский А.Ю., Назаренко Л.И., Райхельсон К.Л., Мендельсон Т.И. Применение соевых продуктов в клинической диетологии. —М., 1999. —38 с.
10. Мещерякова В.А., Плотникова О.А., Шарафетдинов Х.Х., Яцышина Т.А. Использование комбинированных продуктов с включением соевого белка в диетотерапии больных сахарным диабетом 2 типа // Вопр. питания. —2002. —№5. —С. 19–24.
11. Каламкарова О.М., Яцышина Т.А., Мещерякова В.А., Поздняков А.Л. Влияние белков рациона на уровень холестерина крови // Вопр. питания. —1991. —№3. —С. 9–16.
12. Anderson J.W., Johnstone B.M., Cook-Newell M.E. Meta-analysis of the effects of soy protein intake on serum lipids // N. Engl. J. Med. —1995. —Vol.333. —P. 276–282.
13. Wong W.W., Smith E.O., Stuff J.E. et al. Cholesterol — lowering effect of soy protein in normocholesterolemic and hypercholesterolеmic men // Am. J. Clin. Nutr. —1998. —Vol.68. —P. 1385S–1389S.
14. Liv K. Soybeans: Chemistry, Technology and Utilization. —Gaithersburg: Sci. Press, 1999. —408 p.
15. Левицкий А.П., Макаренко О.А., Сукманский О.И. Фитоэстрогены (биохимия, фармакология, применение в медицине) // Одесса. —2002. —95 с.
16. Тутельян В.А., Павлючкова М.С., Погожаева А.В., Дербенева С.А. Применение фитоэстрогенов в медицине // Вопр. питания. —2003. —№2. —С. 48–54.
17. Kapiotis S., Hermann M., Held I. et al. Genistein, the dietary — derived angiogenesis inhibitor, prevents LDL oxidation and protects endothelial cells from damage by atherogenic LDL // Arterioscler. Thromb. Vasc. Biol. —1997. —Vol.17. —P. 2868–2874.
18. Левицкий А.П., Макаренко О.А., Россаханова Л.Н., Лерфина Н.Ю. Влияние препаратов соевых изофлавонов на антиоксидантные свойства сыворотки крови крыс // Вісник фармації. —№3. —С. 167.
19. Кравченко Л.В., Морозов С.В., Дерягина В.Т., Авреньева Л.И., Гусева Г.В. Влияние изофлавонов сои на антиоксидантный статус крыс, получавших рацион с окисленным льняным маслом // Вопр. питания. —2002. —№4. —С. 3–5.
20. Wei H., Bowen R., Cai Q., Barnes S., Wang Y. Antioxidant and antipromotional effects of soybean isoflavone genistein // Proc. Soc. Exp. Biol. Med. —1995. —Vol.208, №1. —P. 124–130.
21. Ковалев В.Н., Комиссаренко Н.Ф., Хиля В.П. Изучение гипогликемической активности флавоноидов // Основные направления развития фармации: Тез. докл. —Рига. —1984. —С. 303–304.
22. Valsa A.K., Sudheesh S., Vijayalakshmi N.R. Effect of catechin on carbohydrate metabolism // Indian J. Biochem. and Biophys. —1997. —Vol.34, №4. —P. 406–408.
23. Nogowski L., Mackowiak P., Nowak K.W. Isoflavone- genistein changes tissues glycogen and blood glucose concentration in ovariectomized rats: Possible ways of action //J. Anim. Physiol. and Anim Nutr. —1998. —Vol.80, №1. —P. 1–9.
24. Шатило В.Б., Коркушко О.В., Боровський В.Р., Анісімова Ю.М., Тарасенко О.Б., Іванова А.О. Ефективність лікувально-профілактичних дієт з включенням соєвих продуктів у хворих літнього віку з атерогенною дисліпідемією і порушенням толерантності до глюкози // Лікар. справа. Врач. дело. —2007. —№6.
25. Левицький А.П., Селіванська І.О., Цісельський Ю.В. Захисна дія соєвого молока при експериментальному цукровому діабеті // Одес. мед. журнал. —2004. —№6. —С. 9–11.
26. Древаль А.В., Покровский В.Б. Эссенциальные жирные кислоты в профилактике и лечении сосудистых осложнений сахарного диабета // Вопр. питания. —1992. —№4. —С. 6–14.
27. Холт Ст. Соевая революция: Пер. с англ. ООН "Агентство переводов Атлас". —1998. —214 с.
28. Anderson J.W., Blake J.E., Turner J., Smith B. Effects of soy protein on renal function and proteinuria in patients with Type 2 diabetes // Am. J. Clin. Nutr. —1998. —№6. —P. 1347–1353.
29. Erdman J.W. Soy protein consumption reduces urinary albumin excretion and improves lipid profile in men with type 2 diabetes // J. Nutr. —2004. —Vol.134. —P. 1874–1880.
30. Teixeira S.R. Effects of Soy Protein on Renal Function and Proteinuria in Patients with Type 2 Diabetes // Am. J. Clin. Nutr. —1998. —Vol.68 (6 Suppl). —P. 1347–1353.


| Зміст |