ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

УДК: 613.2-036.22 (-202)

АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАКТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ НЕОРГАНІЗОВАНОЇ ПОПУЛЯЦІЇ СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

Н.В. Давиденко, кандидат мед. наук

ННЦ "Інститут кардиології ім. М.Д. Стражеска


РЕЗЮМЕ. Проведено строго стандартизованное эпидемиологическое обследование неорганизованной популяции сельского населения Полтавской, Ивано-Франковской и Черкасской областей (n=879 чел.) в возрасте от 18 до 64 лет с изучением особенностей структуры фактического питания, отклонения от норм физиологической потребности, выявлением отличительных особенностей рационов мужчин и женщин села и сравнительной оценкой структуры питания популяции села и города.

SUMMARY. The standardized epidemiological examination of unorganized population of Poltava, Ivano-Francivsk and Cherkassy regions (n=879 persons) between the ages of 18–64 years old with the study of features of actual nutrition structure, deviations from the norms of physiological necessity, exposure of distinctive features of rations of men and women living in rural areas and implementation of comparative estimation of nutrition structure between the population of rural and urban areas, has been carried out.


Необхідність поліпшення та активізації профілактичної допомоги населенню, корекція факторів ризику (ФР), пов'язаних зі способом життя, важливі по відношенню до серцево-судинних захворювань (ССЗ), особливо артеріальної гіпертонії (АГ)[1]. За даними епідеміологічних обстежень поширеність АГ в нашій країні складає 29,3% серед міського та 36,3% серед сільського населення, а якість профілактичного лікування поки недостатня [2, 4].

Одним з суттєвих ФР розвитку та прогресування АГ є нераціональне харчування [3, 5]. Визначення ролі окремих компонентів немедикаментозного втручання на ризик розвитку інфаркту міокарду та мозкового інсульту показали, що дієтологічна корекція ФР має вирішальне значення в профілактиці АГ [7]. Значення аліментарного фактора у формуванні профілю ризику АГ вивчалося фрагментарно, здебільшого серед міського населення або в сільських популяціях, які значною мірою відрізняються від української за етнічними, національними і соціальними характеристиками [8]. В країнах, де проблема харчування населення піднесена на державний рівень і знаходиться під постійною увагою уряду, вдається досягти зниження захворюваності та смертності від ССЗ на 30–40 % [16, 20].

Мета даної роботи — вивчення особливостей фактичного харчування сільського населення.

Задачами дослідження були: вивчення структури харчування та виявлення відхилень від норм фізіологічної потреби серед неорганізованого населення сільської місцевості; виявлення відмінних особливостей у раціонах харчування жінок та чоловіків села; проведення порівняльної оцінки структури харчування неорганізованої популяції села та міста.

Матеріали та методи дослідження

В роботі аналізували особливості харчування 20% підвибірки випадкової репрезентативної вибірки населення віком 18–64 роки, що проживають в сільській місцевості Полтавської, Івано-Франківської та Черкаської областей (п=879 осіб). Проведений аналіз аліментарних відмінностей у раціонах жіночої (п=466 осіб) та чоловічої (413 осіб) когорти, а також у харчуванні сільської та міської популяцій (п=913 осіб).

Харчування вивчалося за допомогою стандартизованої методики "добового відтворення", модифікованої до національних звичок [9]. Використання муляжів продуктів і готових страв дозволяє уникнути суб'єктивної оцінки з боку пацієнта про кількість споживаної їжі. Енергетична цінність раціону вираховувалася за допомогою калорійних коефіцієнтів в ккал на 1 грам : 4 — для білків та вуглеводів, 7 — для алкоголю, 9 — для жирів. В добових раціонах вираховували вміст та співвідношення поживних речовин: загальних білків, жирів, насичених жирних кислот (НЖК), поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), загальних вуглеводів, цукру рафінованого, крохмалю, холестерину (ХС), алкоголю, вітамінів, мінералів та енергетичну цінність раціонів. Для вивчення масштабів аліментарних порушень використовували аналіз поширеності споживання окремих компонентів їжі (вищі та нижні межі фізіологічних норм).

Особливості фактичного харчування населення села та відхилення від фізіологічих норм потреби

Середньодобове споживання харчових речовин характеризується порушенням балансу основних компонентів раціонів і невідповідністю нормам споживання (табл. 1).

Калорійність харчування сільського населення на 6,0% перевищує середні норми за рахунок надмірного споживання жирів та цукру (відповідно в 1,7 та 1,5 рази вище фізіологічних норм потреби).

Загальний вміст білків дещо нижче рекомендованого показника, а співвідношення рослинних і тваринних білків у харчуванні мешканців села переважають білки рослинного походження (табл. 1). Разом з тим відомо, що білки та амінокислоти, які входять до складу тваринних білків — це будівельний матеріал для формування та відновлення клітин тканин і органів. За участю білків регулюється і підтримується нормальний водяний баланс організму, зберігається нормальний рН середовища. Білки крові створюють осмотичний тиск, котрий утримує рідину в судинах: при недостатній їх кількості в крові порушується рівновага осмотичного тиску і рідина виходить із судин, що призводить до розвитку набряків ("голодні набряки").

Відсоток жирів у загальній калорійності раціонів обстеженої популяції населення перевищує нормативи в 1,5 рази. Кількість загального жиру, також насичених жирних кислот (НЖК) в раціонах населення села перевищує рекомендовані норми в 1,7 рази. Серед жирів переважна більшість тваринного походження, за рахунок яких в організм поступає у півтора рази більше калорій, ніж за рахунок рослинних. Співвідношення поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) до НЖК складає 0,7 замість 1,0. Рівень ХС в харчуванні сільських жителів на 30% перевищує нормативні показники. Збільшення рівня споживання жирів в популяції сприяє підвищенню частоти виникнення АГ [3, 12, 18].

Отримані дані свідчать про недостатню загальну кількість вуглеводів в раціонах харчування сільського населення (49,0% при рекомендованих 58,0%) при надмірному споживанні сахарози (11,5% від загальної калорійності) і недостатньому — крохмалю та харчових волокон (відповідно в 1,4 та 2 рази нижче рекомендованих величин).

Низька частота атеросклерозу серед народностей, які вживають переважно рослину їжу, в значній мірі пояснюється високим вмістом в раціонах харчових волокон. Харчові волокна адсорбують холестерин (ХС) їжі і жирні кислоти та сприяють швидкому виведенню їх із організму, тобто стимулюють метаболізм ХС і нормалізують ліпідний обмін [10, 14]. Загальна кількість вуглеводів в раціонах селян менша середніх фізіологічних норм на 16%, при цьому цукру споживається на 40% більше рекомендованої величини.

Відомо, що надмірна кількість в раціонах простих вуглеводів сприяє виникненню тригліцеридемії, надмірної ваги тіла, цукрового діабету та атеросклерозу [11, 13, 15]. Протилежний ефект створюють полісахариди (рослинні — крохмаль, тваринні — глікоген), особливо харчові волокна, клітковина (рекомендована величина не менше 20–25 г/добу), які є лікувально-профілактичним засобом при атеросклерозі [14].

Середньодобове споживання переважної більшості вітамінів та мінеральних речовин сільським населенням достатнє по відношенню до норм. Однак, вміст в раціонах ретинолу, b-каротину і кальцію в 2 рази, а цинку — в 1,3 рази нижче необхідної нормативної кількості.

Навпаки, рівень таких вітамінів, як токоферол в раціонах харчування сільських жителів в 1,7 рази вищий за середні фізіологічні норми. Переважна кількість середньодобових рівнів споживання деяких вітамінів та мінеральних речовин у обстежених чоловіків відповідає нормам. Однак, вміст в раціонах ретинолу в 1,5 рази, рибофлавіну в 1,4 рази, а кальцію в 2 рази нижчий від необхідної нормативної кількості (табл. 1). В раціонах харчування тільки одного чоловіка з десяти була достатня кількість таких вітамінів, мікроелементів, ентеросорбентів і антиоксидантів, пов'язаних з виникненням ССЗ, як ретинол, b-каротин, кальцій та харчові волокна (децільний аналіз).

Раціони харчування сільських жінок відрізняються від фізіологічних (середніх) норм знижиною калорійністю за рахунок недостатньої кількості білків, особливо тваринного походження, загальних вуглеводів, в тому числі харчових волокон (табл. 2). При цьому харчування жіночого населення характеризується підвищеним споживанням жирів (37,9% від загальної калорійності, при нормі — 25,0%), особливо НЖК — 14,7% (норма 8,3%), цукру та холестерину. В раціонах харчування жінок села в 2,5 рази менше фізіологічної норми міститься вітамінів А (ретинол), b-каротину, макроелементу кальцію. Аналогічна закономірність цих інгредієнтів спостерігається в харчувані чоловічої популяції села, але менше виражена.

Калорійність харчування сільських чоловіків на 9,5% перевищує рекомендовані середні фізіологічі норми за рахунок надмірної кількості в харчуванні жирів — 42,6% від загальної калорійності, замість 25,0%, особливо НЖК, ХС (в 2 рази перевищують норми).

Відмінні особливості у харчуванні чоловіків та жінок села

Показники аліментарнозалежних факторів ризику ССЗ: надлишкової ваги тіла, дисліпопротеідемії, артеріальної гіпертензії, резистентності до інсуліну — відрізняються в популяціях чоловіків і жінок. Різні статі мають свої особливості харчування, які потрібно вивчати для виявлення його недоліків і подолання дефіциту нутрієнтів з метою профілактики ССЗ.

Співвідношення харчових компонентів відрізняється в раціонах жінок села від харчування чоловіків меншим вмістом тваринних білків (4,6 % та 5,3% загальної калорійності відповідно). Відсоток загальних жирів, а також НЖК у харчуванні чоловіків сільської місцевості значно вищий, ніж у жінок (42,6%, 15,3% у чоловіків та 37,9%, 14,7% у жінок) (табл. 2).

Споживання алкоголю в 2 рази, а холестерину в 1,4 рази більше в популяції сільських чоловіків, ніж у жінок. Таким чином, незамінних амінокислот, які містяться переважно в тваринних білках, у харчуванні жінок села недостатньо, проте раціони чоловіків села більш атерогенні за рахунок високого вмісту жирів, НЖК та ХС.

Навпаки, споживання загальних та простих вуглеводів в чоловічій популяції нижче, ніж в жіночій (46,7% і 9,6% та 52,1% і 14,3% відповідно). Кількість крохмалю та харчових волокон у цих двох групах вірогідно не відрізняється. Співвідношення білків, жирів, вуглеводів розбалансовано в популяціях сільських чоловіків (1,0:1,8:4,4) та жінок (1,0:1,7:5,2), при нормі 1,0:1,0:4,0, за рахунок надмірного споживання жирів.

Харчування жінок вірогідно відрізняється меншою кількістю вітамінів та мікроелементів від раціонів чоловіків села і не відповідає нормам фізіологічної потреби по ретинолу, b-каротину, тіаміну, піридоксину, ніацину, а також кальцію, магнію, фосфору,міді та заліза (табл. 2)

Відмінні особливості харчування населення міста та села

Різниця у харчуванні мешканців міста і села складається з різних співвідношень основних компонентів у раціонах цих популяцій, а саме: при надмірному як у місті, так і у селі споживанні жирів та НЖК (41,6% та 14,3% — у місті і 40,6% та 13,4% — у селі), кількість білків у харчуванні жителів села менша і нижча норми (10,4% загальної калорійності), а відсоток вуглеводів, навпаки, вищий ніж у городян (49,0% та 46,4% загальної калорійності відповідно). Співвідношення жирних кислот в раціонах міських жителів більш негативне, ніж у сільських, а саме: вищий відсоток НЖК та МНЖК і нижчий ПНЖК (рис. 1).

Калорійність раціонів харчування населення села на 11,0% вища, ніж у жителів міста (р>0,05). Абсолютні середні величини загального білка в раціонах цих популяцій не відрізняються, при цьому кількість тваринного білка в харчуванні мешканців села вірогідно нижча на 19,8%, ніж у городян. Середньодобове споживання загальних жирів, НЖК, ПНЖК та ХС у мешканців села та міста вірогідно не відрізняється. Однак рівень загальних вуглеводів, особливо крохмалю, в харчуванні селян вищий, порівняно з раціонами жителів міста (15,3% та 20,0% відповідно). Алкоголю сільські жителі вживають в 5 разів більше, ніж мешканці міста. При цьому цукру городяни споживають вірогідно більше, ніж селяни (р>0,05) (табл. 3).

Співвідношення білків, жирів і вуглеводів відрізняється у селі більшою часткою жирів та вуглеводів — 1,0:1,7:4,7, відповідно у місті — 1,0:1,5:3,9.

Середньодобовий вміст ретинолу на 20,0%, кальцію на 7,5% нижчий, а аскорбінової кислоти на 29,0%, магнію на 13,2% та заліза на 10,1% вищий в харчуванні мешканців села порівняно з популяцією міста (р<0,05).

Таким чином, вагомим порушенням харчування сільського населення є дисбаланс основних компонентів раціонів в бік надмірного споживання жирів та недостатності білків. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів ставновить 1,0:1,7:4,7 і значно відрізняється від рекомендованого — 1,0:1,0:4,0. Серед жирів переважають НЖК; співвідношення ПНЖК до НЖК складає 0,6 замість 1,0. Кількість у раціонах ретинолу, b-каротину та кальцію в 2,0 рази, а цинку — в 1,5 рази нижче рекомендованих норм.

Висновки:

1. Фактичне харчування населення сільської місцевості розбалансоване за основними харчовими речовинами (білками, жирами, вуглеводами), а також вітамінами та мікроелементами.

2. Характерними порушеннями в харчуванні сільського населення являються: недостатність в раціонах білків, переважно тваринного походження; надмірне споживання жирів, особливо НЖК; недостатня кількість в раціонах загальних вуглеводів, харчових волокон, при цьому надмірне споживання простих вуглеводів - цукрів; недостатнє споживання вітамінів (ретинолу, b-каротину) і макро- та мікроелементів (кальцію та цинку).

3. Виявлені відмінності в харчуванні чоловічої та жіночої популяції села, які характеризуються: меншим вмістом тваринних білків, загальних жирів, НЖК, холестерину та алкоголю в харчуванні жінок, ніж в раціонах чоловіків (р>0,05); вірогідно більшим споживанням загальних вуглеводів, цукру та цукровміщуючих продуктів жінками села, ніж чоловіками; меншим (не відповідають нормам фізіологічної потреби) вмістом в раціонах жінок села ретинолу, b-каротину, тіаміну, ніацину, кальцію, магнію, фосфору, міді та цинку, ніж в харчуванні чоловіків.

4. Виявлені відмінності в харчувані населення сільської та міської популяції: в раціонах жителів села менша та нижча норми кількість загального та тваринного білка; споживання загальних жирів, вуглеводів (особливо крохмалю та алкоголю) вірогідно вище, а цукровміщуючих продуктів нижче, ніж в харчуванні міських жителів; середньодобове споживання ретинолу, кальцію нижче, а аскорбінової кислоти, магнію та заліза в харчуванні мешканців села вище у порівнянні з популяцією міста.

5. Виявлені порушення харчування дають змогу пояснити поширеність аліментарнозалежних факторів ризику ССЗ, а також є основою для розробки конкретних регіональних дієтрекомендацій населенню в цілях профілактики і лікування ССЗ, в тому числі АГ.

Література
1. Бритов А.Н. Оценка сердечно-сосудистого риска у больных с артериальной гипертензией // Кардиоваскулярная терапия и профілактика. —2003. —№2. —С. 9–15.
2. Горбась І.М., Смирнова І.П., Грицай Н.Н. та ін. Епідеміологічні аспекти артеральної гіпертензії в сільській популяції в Україні // Український кардіологічний журнал. —2006. —№2. —С. 9–12.
3. Давиденко Н.В. Особливості споживання жирів особами з підвищеним артеріальним тиском (за даними популяційних досліджень) // Проблеми харчування. —2005. —№ 3(8). —С. 25–30.
4. Коваленко В.Н., Корнацький В.М., Манойленко Т.С. Стан здоров'я населення України та забезпечення надання медичної допомоги: Аналітично-статистичний посібник. —К., 2005. —С. 3.
5. Коваленко В.Н., Давиденко Н.В., Корнацький В.М. Профілактично-лікувальне харчування при хворобах системи кровообігу: Посібник для медичних працівників. —К., 2006. —93 с.
6. Питание и здоровье в Европе: Новая основа для действий. —Копенгаген: ВОЗ. Европейское региональное бюро, 2003.
7. Свіщенко Є.П., Багрій А.Е., Єна Л.М. Рекомендації української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. —К., 2004. —83 с.
8. Смирнова И.П., Кваша Е.А., Горбась И.М. и др. Динамика эпидемиологических условий формирования сердечно-сосудистых заболеваний в Украине (20-летние наблюдения) // Укр. кардиолог. журнал. —2002. —№4. —С. 97–102.
9. Халтаев Н.Г., Денис Б. Количественная оценка потребления пищевых веществ в эпидемиологическом исследовании сердечно-сосудистых заболеваний. // Кардиология. —1976. —№9. —С. 112–118.
10. Bazzano L.A., He J., Ogden L.G. et al. Fruit and vegetable intake and risk of cardiovascular diseases in health and nutrition examination servey epidemiologie follow-up study // Am. J. Clin. Nutr. —2002. —Vol. 76, №1. —P. 93–99.
11. Cianazza E., Eberini I., Arnoldi A. Et al. A proteomic investigation of isolated soy proteins variable effects in experimental and clinical studies // J. Nutr. —2003. —№133. —P. 9–14.
12. Din J.N. Omega 3 fatty acids and cardiovascular disease — fishing for natural treatment // BMJ. —2004. —№328. —P. 30–35.
13. Erdaman J.W. Soy protein and cardiovascular disease. A statement for healthcare professionals from the nutrition committee of the AHA // Circulation. —2000. —№102. —P. 2555–2559.
14. Jenkins D.J.A. A dietary portfolio approach to cholesterol reduction: combined effects of plant sterols, vegetable proteins, and viscous fibers in hypercholesterolemia // Metabolism. —2002. —№51(12). —P. 1596–1604.
15. Kris-Etherton P.M. Monounsaturated fatty acids and risk of coronary heart disease // Circulation. —1999. —№100. —P. 1253–1258.
16. Liu S., Lee I .M., Ajani U. et al. Intake of vegetable risk in cаrotenoids and risk of coronary heart disease in men: The Physicians Health Study // Int. J. Epidemiol. —2001. —Vol. 30, №1. —P. 130–135.
17. Madigan C., Ryan M., Owens D. Dietary unsaturated fatty acids in type 2 diabetes. Higher levels of postprandial lipoproteine on linoleic acid-rich sunflower oil diet compared with an oleic acid-rich olive ail diet // Diabetes care. —2000. —Vol. 23, №10. —P. 1472–1477.
18. Oomen C.M., Ocke M.C. Association between trans fatty acid intake and 10-year of coronary heart disease in the Zutphen Erderly Study: a prospective population — based study // Lancet. —2001. —№357. —P. 746–751.
19. Stamler J., Liu K., Ruth K.J. et al. Eight — year blood pessure change in middle — aged med. Relationship to multiple nutrients // Hypertension. —2002. —№39. —P. 1000–1006.
20. World population ageing 1950–2050. —New York: United Nations, 2002. —484 p.


| Зміст |