ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

УДК 616.36-002-056.52

ДІЄТОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЕРИТРОЦИТІВ У ХВОРИХ НА МЕТАБОЛІЧНИЙ СИНДРОМ

С.В. Анохіна

Кафедра гастроентерології та дієтології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика


РЕЗЮМЕ. В работе приведены данные о структурно-функциональных особенностях эритроцитов у 136 больных метаболическим синдромом. Установлено, что применение диеты со сниженным содержанием углеводов, обогащенной незаменимыми аминокислотами, лецитином, витаминами, антиоксидантами способствует снижению массы тела и нормализации структурно-функционального состояния эритроцитов.

SUMMARY. In this article the datae about structural and functional peculiarities of erytrocytes of 136 patients with metabolic syndrome are represented. Determined that use of the diet wich contains reduced level of carbo-hydrate and enriched with aminoacids, lecithin, vitamins, and antioxidants make for lowering of weight promote and standardization of structural and functional state erytrocytes.


Лікування хворих на метаболічний синдром становить важливу медико-соціальну проблему, що пояснюється значним поширенням станів, які обумовлюють вказаний синдром. Це абдомінально-вісцеральне ожиріння, інсулінорезистентність та гіперінсулінемія, дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, порушення толерантності до глюкози та цукровий діабет 2 типу, ішемічна хвороба серця та інші. Особливе місце в розвитку метаболічного синдрому займає інсулінорезистентність. При інсулінорезистентності розвивається дисфункція ендотелію судин, уражується мікроциркуляторне русло, що призводить до змін транскапілярного обміну, поглиблення метаболічних порушень та утруднення лікування. В реалізації транскапілярного обміну важливе місце займає еритроцит. Еритроцити здійснюють транспорт кисню та біологічно активних речовин до клітин, що забезпечує необхідний тканинний гомеостаз. Проходження еритроцитів по капілярах, діаметр яких менший за діаметр самих еритроцитів, залежить від здатності еритроцитів змінювати свою форму в залежності від розміру та форми судин.

Метою нашого дослідження було вивчення впливу дієти, збагаченої мікронутрієнтами, на структурно-функціональний стан еритроцитів у хворих на метаболічний синдром.

Обстежено 136 хворих абдомінально-вісцеральним ожирінням у віці від 23 до 65 років. У всіх хворих діагностовано підвищення маси тіла, середні показники індексу маси тіла складали 36,8±2,7 кг на м2. Серед форм ожиріння переважало абдомінально-вісцеральне ожиріння — у 106 випадках, у 12 хворих діагностовано абдомінальне ожиріння.

Методи дослідження: антропометричні, оцінка стану харчування, загальноклінічні, лабораторні, біохімічні та інструментальні дослідження. Структурно-функціональні особливості еритроцитів оцінювали шляхом визначення індексу деформації еритроцитів (ІДЕ), відносної в'язкості еритроцитарної суспензії (ВВЕС), ступеня спонтанного агрегатоутворення еритроцитів in vivo, який виражали коефіцієнтом агрегації еритроцитів (КАЕ), резистентності еритроцитів до пероксидного впливу (ПРЕ), відносного контактного гемолізу та відносної АТФ-азної активності (ВА АТФ-аз). Для характеристики енергетичного обміну еритроцитів визначали інтенсивність вживання еритроцитами крові глюкози за одну годину інкубації при 37®С.

В залежності від лікування, хворі були поділені на дві групи. Поділ на групи залежав від бажання хворих дотримуватись розробленої нами дієти. Нами вираховувався показник комплаєнтності хворих по 5-бальній шкалі оцінки. При цьому враховувались знання пацієнта щодо особливостей свого захворювання, про роль компонентів їжі в розвитку метаболічного синдрому, бажання дотримуватись дієти та впевненість в її ефективності. Серед 136 хворих метаболічним синдромом 76 пацієнтів виявили високий показник комплаєнтності — 4,48±0,36, вказані пацієнти склали основну групу хворих. 60 пацієнтів метаболічним синдромом допускали дотримання традиційної дієти, проте не були впевнені, що зможуть чітко дотримуватись всіх рекомендацій, — показник комплаєнтності у них складав 2,14±0,23 (р<0,05). Вивчення характеру харчування методом інтерв'ю про триденний раціон показав, що хворі протягом тривалого часу вживали надмірну кількість енергії за рахунок вуглеводів та жирів.

Лікування хворих основної групи включало дієту з підвищеним вмістом білка (1,6–1,8 г на 1 кг ідеальної маси тіла), із обмеженням вуглеводів — не більше 40–50 г на один прийом, з глікемічним індексом страв не вище 50, квота жиру складала 70–80 г на добу. Для корекції обміну речовин хворі основної групи додатково приймали гептрал по 400 мг 2 рази на день на протязі 4 тижнів, лецитин по 1200 мг 3 рази на день, комплекс вітамінів групи В (Віта-В-плас), вітамін С по 200 мг 2 рази на день 4 тижні і по 200 мг щоденно (естерифікована форма з біофлавоноїдами), вітамін Є по 200 мг 2 тижні щоденно, 4 тижні через день, в подальшому 1 раз на три дні; магне В6 по 1 таблетці щодня на протязі першого місяця, потім через день. Для поповнення раціону незамінними факторами харчування призначали також спеціальні харчові суміші — Клінутрен діабетік або Кембріджське харчування. Курс лікування тривав 6 місяців. Відомо, що призначені нутрієнти сприяють нормалізації обміну речовин, підсилюють антиоксидантну систему захисту, мають мембранотропні властивості. Гептрал (S-аденілметіонін) покращує функціональний стан печінки — органу, який відіграє основну роль в метаболізмі глюкози. S-аденілметіонін в організмі служить джерелом холіну, таурину, цистеїну, глутатіону, аденілу, приймає участь в утворенні АТФ.

Контрольна група — 76 пацієнтів контрольної групи отримували традиційну дієту, цукорзнижуючі препарати за показаннями, періодичні курси вітамінів у профілактичних дозах.

З таблиці 1 видно, що розроблена нами дієта сприяла поступовому зниженню ІМТ у хворих основної групи, в той час як у пацієнтів контрольної групи, у яких була низька комплаєнтність щодо дієтотерапії, особливих змін ІМТ не спостерігається. Поступова втрата маси тіла значно покращила загальний стан хворих — зменшилась слабкість, денна сонливість, з'явилося почуття бадьорості, що дозволило збільшити фізичну активність та підвищити комплаєнтність лікування. Дані про структурно-функціональний стан еритроцитів у обстежених хворих наведені в таблиці 2.

Дані про показники індексу маси тіла у обстежених хворих приведені в таблиці 1.

З наведених в таблиці 2 даних видно, що у обстежених нами хворих мали місце зміни структурно-функціональних показників еритроциту. Індекс деформації еритроцитів був знижений в 3,4 рази у пацієнтів основної та в 3 рази у хворих контрольної групи (Р<0,001). Показник в'язкості еритроцитарної суспензії підвищений в 1,9 рази у хворих основної та в 1,7 рази у хворих контрольної групи (Р<0,001). Коефіцієнт агрегації еритроцитів знижений в 1,9 рази у хворих основної і в 1,8 рази у хворих контрольної групи (Р<0,001). Спостерігалось зниження показника відносного контактного гемолізу еритроцита в 2 рази в обох групах хворих (Р<0,001).

Зниження КАЕ пояснюється збільшенням в крові хворих кількості циркулюючих еритроцитарних агрегатів, так як коефіцієнт агрегації визначається співвідношенням швидкості зсідання еритроцитів у двох пробах крові, в одній з яких агрегати фіксовані формаліном, а в іншій зруйновані розведенням із дезагрегантом. Отримані дані свідчать про наявність синдрому гіперв'язкості.

Зниження індексу деформації еритроцитів є відображенням підвищення ригідності їх мембрани, що при порушеннях толерантності тканин до глюкози може поглиблювати їхню резистентність до глюкози. Підтвердженням цього є дані вивчення утилізації глюкози еритроцитами. Виявлено, що показник утилізації глюкози еритроцитами знижений у хворих основної групи в 1,5 рази і в 1,6 рази у хворих контрольної групи (Р<0,001).

Зменшення утилізації глюкози еритроцитами, яка є основним джерелом енергії для цих клітин, призвело до зниження показника АТФ-азної активності в 2 рази у хворих основної та в 1,9 рази у хворих контрольної групи (Р<0,001).

Важливе місце в пошкодженні клітинних мембран займає підсилення процесів вільнорадикального окислення. Особливе значення даний процес має для еритроцита — клітини багатої киснем та залізом. Визначення пероксидантної резистентності еритроцитів у хворих на метаболічний синдром показало, що вона знижена порівняно із здоровими в 1,9 рази у хворих основної та в 1,8 рази у хворих контрольної групи (Р<0,001).

Таким чином, у хворих метаболічним синдромом поверхневі структури еритроцитів зазнають морфофункціональних змін, що поглиблює мікроциркуляторні порушення. Зміни еритроцитів у хворих метаболічним синдромом зумовлені виснаженням енергетично-пластичних ресурсів еритроциту та зниженням стійкості до пероксидантних впливів. Застосування розробленої нами дієти, збагаченої незамінними факторами харчування, має позитивний вплив на показники глюкози та ліпідів крові, структурно-функціональний стан еритроцитів.

Література
1. Благосклонная Я.В., Шляхто Е.В., Красильникова Е.И. Метаболический сердечно-сосудистый синдром. // РМЖ. —2001. —№2. —С. 67–71.
2. Бутрова С.А. Метаболический синдром: патогенез, клиника, диагностика, подходы к лечению. // РМЖ. —2001 —№2. —С. 56–60.
3. Зимин Ю.В. Происхождение, диагностическая концепция и клиническое значение синдрома инсулинорезистентности или метаболического синдрома Х // Кардиология. —1998. —Т. 38. —№6. —С. 71–81.
4. Карпенко П.О. Особливості харчування та здоров"я // Журнал практичного лікаря. —№5–6. —2004. —С. 12–14.
5. Коломоєць М.Ю., Шаплавський М.В., Мардар Г.І., Чурсіна Т.Я. Еритроцит при захворюваннях внутрішних органів. —Чернівці, 1998. —220 с.
6. Лисовский В.А., Кидалов В.Н., Гущ В.В. Трансформация эритроцитов как диагностический тест в клинической практике // Лаб. дело. —1986. —№10. —С. 594–598.
7. Лосева М.И. Структура и функции эритроцитов в норме и патологии. —Новосибирск: НГМИ, 1988. —102 с.
8. Boden G. Role of fatty acid in the pathogenesis of insulin resistance and NIDDM // Diabetes. —1997. —№46. —Р. 3–10.
9. Bonora T. Kiechl S., Willeit J. et al. Prevalence of insulin resistance in metabolic disorders. The Bruneck study // Diabetes. —1998. —№47. —Р. 1643–1649.


| Зміст |