ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

ГІГІЄНІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПИТНОГО РЕЖИМУ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ І ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ ВИРІШЕННЯ

А.Є. Подрушняк1, кандидат мед. наук, В.В. Шкуро2, В.П. Кульчицька1, кандидат мед. наук, Н.О. Стаднічук1, Є.В. Гончарук1, Н.І. Турта1

1Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України 2Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України


РЕЗЮМЕ. Питьевая вода, хотя и не относится к продуктам питания, поскольку не имеет питательной и энергетической ценности, тем не менее она — самое важное вещество, которое обеспечивает процессы жизнедеятельности организма.
В большинстве общеобразовательных школ обеспечению питьевого режима почти не уделяют внимание — отсутствуют условия для питья воды (нет питьевых фонтанчиков), в классах нет посуды для хранения питьевой воды, дети могут пить воду только в столовой или в буфете.
Для изучения употребления питьевой воды школьниками младших классов провели исследования анкетно-опросным методом среди 57 родителей и 84 детей в возрасте от 6 до 10 лет в общеобразовательных учебных заведений г. Киева. Анализ опроса показал, что только 36,8% родителей, среди всех опрошенных, волнует вопрос обеспечения питьевой водой их ребенка и наличия в учебном заведении питьевой воды.
Необходимо разработать такие нормы организации окружающей среды, в частности режима употребления питьевой воды в учебных заведениях, которые обеспечили бы наилучшую жизнедеятельность организма ребенка, его здоровье и самочувствие. Детей необходимо обучать правильному питьевому режиму — отвлекать от плохой привычки пить без нужды или пить во время еды.

SUMMARY. Although drinking water is not among the foodstuffs, because it doesn't have food value, it is the most important substances that supplies vital process in the organism.
Securing the drinking conditions in the most schools of general education is very poor. Conditions for drinking water are absent (there are no drinking fountains), there are no things for storing the drinking water. Children can drink water only in the dining room or in the lunchroom.
With the purpose of study the drinking water use by pupils of primary school there were carried out investigations by questionnaire method. During the research work 57 parents and 84 children in age from 6 till 10 years old from Kyiv schools of general education were questioned. The analysis of the interrogation had showed that only 36,8% of parents from all the questioned people are worried about the securing drinking water for their child and drinking water availability at the educational institution.
It is necessary to develop such standards of organizing the surroundings, especially conditions of drinking water use at the educational institutions, which would provide the best vital activity of a child's organism, his/her state of health. It is necessary to teach children how to observe the right drinking conditions — to distract them from a bad habit to drink without a need of it or to drink during the meal.


Питна вода хоч і не відноситься до харчових продуктів через те, що вона не має харчової та енергетичної цінності, але вона є найважливішою речовиною, що забезпечує здійснення процесів життєдіяльності організму. Всі процеси обміну речовин можуть протікати лише при достатній кількості води у клітинах; фізико-хімічні зміни субстратів у них також потребують певної наявності води. Безперервний зв'язок між усіма клітинами, тканинами, органами, що забезпечує єдність і цілісність організму, здійснюється через водяне середовище організму — кров, лімфу, спинномозкову рідину та ін. В живому організмі, навіть при повному голодуванні, не зупиняються процеси обміну речовин — при цьому у клітинах утворюються кінцеві продукти обміну, більшість з яких отруйні для організму і у нормальних умовах виводяться з сечею. При недостатньому надходженні води в організм вказані продукти починають циркулювати у крові; концентрація їх у крові може досягнути критичної величини, несумісної для життя організму і, в першу чергу, внаслідок смертельного ураження нервової системи. Таким чином, щоденне введення води є необхідною умовою збереження життєдіяльності організму.

Загальна кількість води в організмі людини є відносно постійною, якщо не змінюється її кількість, яка надходить в організм, чи не підвищується температура зовнішнього середовища. При збільшенні надходження води як з питвом, так і з їжею, збільшується її виведення як із сечею, так і через органи дихання і шкіру, у т.ч. з потом; потовиділення особливо посилюється в разі підвищення температури зовнішнього середовища.

Відомо, що потреба людини у воді відчувається як нестерпне бажання випити води, що визначається терміном "спрага". Але спрага і дійсна потреба організму у воді не завжди співпадають. Часто відчуття жаги перевищує потребу організму у воді, що призводить до надмірного її вживання. Надмірне вживання рідини (води) веде до обтяження роботи серцево-судинної системи, нирок, потових залоз, до зниження здатності клітин та крові затримувати воду, надлишкового виведення із організму мінеральних речовин.

Чим інтенсивніше відчувається жага, тим більше прагнення ввести в організм воду. Так як вода, що поступає в організм, починає всмоктуватися тільки через 8–10 хвилин, то жага за цей час не зменшується. При інтенсивному споживанні води посилюється потіння, а з потом виводяться і мінеральні солі. Це знижує здатність клітин та крові утримувати воду, тому що ця здатність залежить від ступеня вмісту в них мінеральних елементів.

Введення в організм під час сильного потовиділення великої кількості води не може задовольнити спрагу — це призводить тільки до посиленого потіння. При сильному потінні воду треба вводити невеликими порціями (по 2–3 ковтки) через невеликі проміжки часу. Рекомендують вводити в таких випадках мінеральну (чи підсолену) воду. Це не тільки задовольнить потребу організму у воді, але сприятиме відкладанню у клітинах мінеральних солей і затриманню у крові та клітинах нормальної кількості води.

Таке явище спостерігають і в разі виникнення спраги після прийому великої кількості солоних продуктів. Велика частина солі, що потрапляє в організм, затримується клітинами, що підвищує їх здатність утримувати велику кількість води. Вода ця відбирається у крові, яка трохи згущується, викликаючи відчуття спраги.

У разі нормального водного балансу, коли кількість води, яка надходить до організму, відповідає тій, що виводиться з організму, людина повинна отримувати в нормальних умовах 2–2,5 л води на добу, яку слід вживати рівномірними порціями 3–4 рази на день, з урахуванням води, що входить до складу страв [1].

І діти, і дорослі часто п'ють невиправдано багато води через несправжнє відчуття спраги, що викликається не зневодненням тканин організму, як при істинній втраті води (рідини), а підсиханням слизових оболонок ротової порожнини чи лише психологічним бажанням. Така "обманлива спрага", зазвичай, ліквідується полосканням рота чи вживанням невеликої кількості води чи соку, чаю чи яблука тощо.

Діти повинні отримувати воду за потребою. Під час організації питного режиму у навчальних закладах слід виходити з того, що добова потреба дитини у воді тим більша, чим менше її вік. Для дітей віком 6 місяців на один кілограм маси тіла необхідно 120–130 мл води, дитині у 2 роки — приблизно 95 мл, у 10–12 років — 35–40 мл. Виходячи з цього, добова потреба у воді для дітей в 1 рік становить 800 мл, у 2–4 роки — 950 мл, у 5–6 років — 1200 мл, 7–10 років — 1350 мл, 11–14 років — 1500 мл. Ця потреба нормально задовольняється в основному водою, що міститься у їжі, а також додатковими напоями: молоком, соками, компотами, чаєм тощо [2].

У дошкільних навчальних закладах дають кип'ячену воду, охолоджену до кімнатної температури. Воду зберігають у добре вимитому посуді і міняють не рідше як один раз на добу. У більшості загальноосвітніх шкіл забезпеченню питного режиму майже не приділяють уваги — відсутні умови для пиття води (немає питних фонтанчиків), у класах немає посуду для зберігання питної води; діти можуть пити воду лише у їдальні або у буфеті.

Необхідна розробка таких норм організації оточуючого середовища, у тому числі питного режиму, котрі забезпечували б якнайкраще життєдіяльність організму дитини, її здоров'я і самопочуття. Дітей необхідно навчати правильному питному режиму — відволікати від поганої звички пити без потреби чи пити під час їжі.

Кількість питної води, що представляється на експертизу, помітно зростає з кожним роком. Це пов'язано з наявністю інформації про забрудненість поверхневих вод, про погіршення якості води централізованого водопостачання.

Вдосконалення технологічних процесів очистки води, наявність відносно недорогих установок для очистки невеликої кількості води привело до значного збільшення виробників бутильованої води. Так, у 2003 році нами досліджено один зразок питної бутильованої вітчизняного виробництва, в 2005 році — 6 зразків питної бутильованої води. В якості сировини для фасованої води використовують воду централізованого водопостачання, артезіанську воду. Ступінь очистки води різна і залежить від процесів очистки та досконалості використаних установок.

Санітарно-епідеміологічна експертиза води питної проводиться у відповідності з діючими НД, в Україні це: ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигигенические требования и контроль за качеством.", ДСанПіН №383 від 23.12.1996 р. "Державні санітарні правила і норми "Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання". Ці документи стосуються води централізованого водопостачання, відрізняються між собою за показниками, що регламентуються, і, крім того, повною мірою не враховують сучасний рівень забрудненості води.

На наш погляд, необхідно впровадження НД на воду питну фасовану, який би враховував її походження, особливості складу, вплив технологічних процесів очистки на якість та безпеку води питної фасованої, якість упаковки, умови зберігання. У зв'язку з тим, що виробники бутильованої води часто бажають відносити її за призначенням до "води для дитячого харчування" з метою розширення сфери використання, виникає потреба у розробці національного нормативного документа, який би регламентував показники якості та безпеки для окремих вікових груп дитячого населення, у т.ч. щодо застосування води в організованому харчуванні дітей у навчальних та оздоровчих закладах.

З метою вивчення вживання питної води було проведено дослідження анкетно-опитувальним методом серед 57 батьків і 84 дітей віком від 6 до 10 років із загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва.

Аналіз опитування показав, що лише 36,8% батьків, з усіх опитаних, турбує питання про забезпечення питною водою їхньої дитини і наявність у навчальному закладі питної води; тільки 27,5% батьків ставили це питання на батьківських зборах у навчальному закладі, і усього 5,3% батьків запропонували свою допомогу у вирішенні цього питання — доставляють питну воду в класи, де навчаються їх діти.

Більшість батьків (57,9%) вдома використовує водопровідну воду з крана для пиття і приготування їжі. При цьому сиру воду з крана п'ють самі батьки і дають її дітям 36,8% з опитаних батьків, в той час як кип'ячену водопровідну воду для пиття дають дітям 59,7% з усіх опитаних батьків.

У залежності від віку дітей, також спостерігається певна закономірність у вживанні питної води (таблиця).

Під час опитування 30 дітей віком 7 років було встановлено, що більше половини з них (60%) п'ють воду лише кип'ячену, 16,7% дітей п'ють сиру воду з крана, 50% дітей — бутильовану газовану воду, і лише 6,67% — воду бутильовану негазовану. В цій віковій групі ніхто з дітей не п'є мінеральну воду — ці діти не бажають її пити через те, що вона "не дуже смачна". Приблизно такий же розподіл щодо вживання різної води спостерігається і у групі восьмирічних дітей, в той час як у групі дітей 9—10 років зменшується число дітей, які вживають сиру воду з крана — з 12,5% до 11%, і збільшується число дітей, які вживають бутильовану воду газовану і негазовану, солодку газовану. В той же час є діти (11% дітей), яким через проблеми із здоров'ям призначається мінеральна вода; цільове її призначення і дотримання рекомендацій щодо її вживання дають позитивні результати, що підтверджується і даними літератури [3].

З метою вирішення питання щодо можливості використання забезпечення питного режиму у навчальному закладі нами була проведена медико-біологічна оцінка бутильованої води питної "Лібра" негазованої для безпосереднього вживання, а також для приготування страв, у тому числі напоїв — чаю, компотів тощо. Дослідження були проведені у школі-садку "Ольвія" (м. Київ) серед дітей віком від 2 до 10 років. Усі діти вживали воду "Лібра" щодня у кількості 100–300 мл протягом 30 днів — пили воду як у вільному режимі пиття, так і з напоями — чай, компот, вітамінний напій "Цевіта", для приготування яких використовувалася ця вода. Всі діти пили воду і напої з неї із великим задоволенням, сприймання води у всіх дітей було позитивним, диспепсичних проявів не було. Кухарі також дали позитивну оцінку "Воді питній "Лібра" під час використання її для приготування страв, відмічаючи гарний смак і колір страв, відсутність в них осаду, присмаків. "Вода питна "Лібра" отримала позитивну оцінку дітей та дорослих і була рекомендована для використання (забезпечення питного режиму та приготування страв, зокрема напоїв) дітьми у навчальних та оздоровчих закладах.

Виходячи з вище викладеного, необхідна розробка таких норм організації оточуючого середовища, а наразі — режиму вживання питної води у навчальних закладах, котрі забезпечували б найкращу життєдіяльність організму дитини, її здоров'я і самопочуття. Дітей необхідно навчати правильному питному режиму — відволікати від поганої звички пити без потреби чи пити під час їжі.

Таким чином, на сьогодні нагальною потребою постала проблема розробки і впровадження нормативної документації на воду питну фасовану, яка б враховувала її походження, особливості складу, вплив технологічних процесів очистки на якість та безпеку води питної фасованої, якість упаковки, умови зберігання.

Література
1. Справочник по диетологии / Под ред. А.А. Покровского, М.А. Самсонова. —М.: Медицина, 1981. —С. 56–60.
2. Основы рационального питания детей / Под ред. К.С. Ладодо, В.Д. Отт, Е.М. Фатеевой. —К.: Здоров'я, 1987. —С. 15–16.
3. Степанова Є.І., Колпаков І.Є., Вдовенко В.Ю. Ефективність оздоровлення дітей — мешканців радіоактивно забруднених територій в питних бальнеологічних санаторіях з використанням джерел води "Нафтуся" (Трускавець) // Матеріали наук.-практ. конф. "Вода і здоров'я". —К., 2006. —С. 333–335.


| Зміст |