ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

УДК: 616.1+613.2]"45=20"

ДИНАМІКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ХАРЧУВАННЯ ТА СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ
(15-річне дослідження)

Н.В. Давиденко, кандидат мед. наук

Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, м. Київ, Україна


РЕЗЮМЕ. С целью изучения связи фактического питания с распространенностью сердечно-сосудистых заболеваний (ишемической болезни сердца, артериальной гипертонии) проведены срезовые эпидемиологические обследования неорганизованного населения на протяжении 15 лет.
Выявлены неблагоприятные сдвиги баланса основных пищевых веществ, снижение калорийности за счет белка (незаменимых аминокислот), сложных углеводов, клетчатки, увеличение в рационах животных жиров и холестерина. Распространенность ишемической болезни сердца и артериальной гипертонии были в 2–3 раза выше в группах с различными нарушениями питания. Изучение особенностей питания необходимо для целенаправленного проведения профилактических мероприятий.

SUMMARY. Incidence studies of random samples of unorganized population has been conducted during 15 years.
The aim was to study the connection between nutritional disorders and prevalence of cardio-vascular diseases.
The unfavorable changes of balance of basic food matters are exposed, by the decline of calorie content due to an albumen (irreplaceable amino acids), carbohydrates, cellulose, increase in the rations of adipose and cholesterol. Prevalence of ischemic heart and arterial blood pressure high trouble was in twice or three times higher in groups with similar violations of nutrition.
Nutrition features studies are indispensable for conduction of prophylactic measures.


Серцева-судинна патологія поширена серед трьох чвертей населення України, а у двох третин є причиною смерті, в той час як у більшості країн вона не перевищує 50% (табл. 1). В структурі смертності від хвороб системи кровообігу (ХСК) провідні місця займають ішемічна хвороба серця (ІХС) (66,6%) та цереброваскулярна патологія (21,5%) [1, 6, 10].

Міжнародний досвід із зниження захворюваності і смертності від ХСК свідчить про реальну можливість зменшення названих показників на популяційному рівні, за умови вирішення комплексної Національної програми з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії (АГ), а також затвердження і впровадження Національної програми з попередження серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань [6, 8]. Розрахунки показують, що зменшення на 50% смертності від ХСК привело б до збільшення середньої тривалості життя населення на 10 років. За останні десятиліття вдалося досягти значних успіхів у боротьбі з цими захворюваннями шляхом оздоровлення способу життя населення і, в першу чергу, завдяки великій увазі до здорового харчування.

Активна пропаганда здорового способу життя в США протягом останніх 30 років, в тому числі принципів збалансованого харчування, дозволила знизити смертність від серцево-судинних захворювань (ССЗ) на 40%, при цьому 2/3 всього ефекту зумовлене оптимізацією структури харчування [5, 7]. Доведено, що зміни способу життя, правильне харчування дають істотний лікувально-профілактичний ефект. На рівні організму такий ефект проявляється через 1–2 роки, а на рівні популяції (збільшення середньої тривалості життя, зниження смертності) — через 10 років [8, 9].

З метою проведення обґрунтованих профілактично-дієтологічних заходів необхідно вивчати та аналізувати особливості фактичного харчування населення різних груп та окремих регіонів.

Матеріали та методи

На протязі 15 років періодично проводили стандартизовані епідеміологічні обстеження неорганізованої популяції населення у віці від 20 до 64 років. Особливості харчування вивчали стандартизованим методом "добового відтворення", який застосовують в усіх країнах під час проведення подібних епідеміологічних обстежень населення. Метод адаптований до місцевих особливостей харчування і проводиться за допомогою муляжів продуктів і страв, заповнення та кодування спеціальних анкет, які обчислюються на комп'ютері з визначенням фактичного вмісту в раціонах білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мікроелементів за спеціально складеною програмою [3, 11].

Одним із методів спостереження за харчуванням населення країни є аналіз національних листів балансу харчових продуктів, які свідчать про середню кількість продуктів (на душу населення в рік), що виробляються, імпортуються та експортуються [10]. Нами проведений аналіз листів національного балансу харчових продуктів України з 1990 року.

Результати та їх обговорення.

Аналіз особливостей харчування населення України за листами національного балансу показав, що основну кількість калорій жителі отримують від споживання хліба та круп — 43,0%, цукру — 13,0%, молока та молочних продуктів — 12,2%, фруктів та ягід — 10,0%, олії — 9,3%, м'яса — 6,3% і тільки 4,2% — від споживання риби та рибних продуктів.

Протягом 1990–2005 років майже наполовину зменшилося споживання м'яса та молокопродуктів, на третину — фруктів та рибних продуктів, а це саме ті джерела незамінних амінокислот, вітамінів, мікроелементів та антиоксидантних речовин, які необхідні в профілактиці ХСК (рис. 1).

На зміни в структурі та рівнях споживання основних продуктів харчування населення України вплинули такі фактори: скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та надходжень сировини для харчової промисловості; порушення організаційних, економічних та технологічних зв'язків в системі виробництва і переробки; скорочення реальних доходів населення. Так, проти 1990 року на 38,7% скоротилося споживання ретинолу, на 25,3% — еквівалента b-каротину, на 17,1% — аскорбінової кислоти, на 32,9% — кальцію, на 25,4% — протеїну за рахунок зменшення споживання м'яса, молочних продуктів та риби. За останні 10 років у раціоні населення України кількість риби та рибних продуктів — основних джерел поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) — зменшилася у 2,2 рази, за перші п'ять років — у 5 разів, і зараз їх споживання є недостатнім (рис. 1).

Проведені нами епідеміологічні дослідження показали, що за останні 15 років в українській популяції віком 20–64 роки відмічається зниження енергоцінності раціонів на 10,5%. Негативною рисою є те, що зниження калорійності відбувається за рахунок зменшення в раціонах білкового компоненту на 24,0% (табл. 2, рис. 2). Кількість таких незамінних амінокислот, як валін, ізолейцин, метіонин в раціонах населення в 1,5–2 рази нижче рекомендованих норм (табл. 4). Разом з тим відомо, що білки та амінокислоти, які входять в їх склад — це будівельний матеріал для формування та відновлення клітин тканин органів, в т.ч. серця і судин.

В нашому обстеженні кількість загального білка в раціонах населення майже відповідає нормам і дорівнює 12,0% загальної калорійності (II обстеження) та має тенденцію до їх зменшення — 14,1% (I обстеження). Для забезпечення оптимального співвідношення всіх амінокислот в їжі важливо, щоб квота тваринних білків складала не менше 50%, бажано за рахунок молочних продуктів та риби. Нераціонально повністю переходити на рослинну їжу, але не можна і обмежувати її вживання. Відсоток тваринного білка протягом 20-річного спостереження зменшився на 10%.

Кількість калорій, які поступають в організм обстежених з вуглеводистою їжею, зросло (за рахунок збільшення в раціонах цукру та цукровміщуючих продуктів, а також хлібобулочних виробів) в середньому на 12,0%. Відомо, що надмірна кількість в раціонах простих вуглеводів спричиняє виникнення тригліцеридемії, надмірної ваги тіла, цукрового діабету та атеросклерозу [14]. Протилежний ефект спричиняють полісахариди (рослинні — крохмаль, тваринні — глікоген), особливо харчові волокна, клітковина (рекомендована величина не менше 20–25 г/добу), які є лікувально-профілактичним засобом при атеросклерозі [3, 9]. В нашому обстеженні на протязі 15 років харчування населення характеризується тенденцією до збільшення в раціонах рівня загальних вуглеводів (39,4% від калорійності раціонів у I обстеженні та 44,3% — у ІІ обстеженні), при цьому збільшилась кількість простих вуглеводів, яка перевищила рекомендовані норми на 5–7%. Низька частота атеросклерозу серед народностей, які вживають переважно рослинну їжу, в значній мірі, пояснюється високим вмістом в раціонах харчових волокон. Харчові волокна адсорбують ХС їжі і жирні кислоти та сприяють швидкому виведенню їх із організму, тобто стимулюють метаболізм ХС і нормалізують ліпідний обмін [14]. Рекомендована величина вмісту харчових волокон в їжі для населення України 20–25 г на добу. Кількість харчових волокон в раціонах обстежених зменшилась в 2 рази і є в 4 рази меншою від потрібного (табл. 2).

Рівень вживаних загальних жирів в харчуванні населення, в тому числі насичених жирних кислот (НЖК), за останній час дещо знизився, проте залишається значно вищим (41,1% і 17,9% відповідно) від рекомендованих величин (менше 30,0% і 10,0% відповідно) (рис. 2). Навпаки, калорійність за рахунок ПНЖК в раціонах населення зросла з 5,9% до 7,9%, але є нижчою за рекомендовані норми — 10%. Велике значення має співвідношення жирних кислот в складі їжі (ПНЖК до НЖК повинно бути в межах 1:1), друге обстеження виявило покращення та наближення до норми ПНЖК/НЖК, але відносно рекомендованих величин це співвідношення низьке (0,4 і 1,0 відповідно). Кількість вживаного ХС популяцією залишається високою (в середньому 372,8 мг за добу), що пояснюється значною кількістю в раціонах жирів тваринного походження та багатих на ХС субпродуктів. Споживання ХС з їжею необхідно обмежувати до 250–300 мг/добу.

Співвідношення білків до жирів і до вуглеводів у популяції населення, що вивчається, змінилося з 1:1,4:2,8 до 1:1,5:3,9, що значно відрізняється від загальноприйнятих рекомендацій — 1:1:4, а саме надмірним споживанням жирів (рис. 2). Крім надлишкової кількості в раціонах харчування населення жирів, ХС та простих вуглеводів (цукор), відмічається недостатня кількість харчових волокон (4,8 мг на добу), вітамінів (ретинолу, тіаміну) та деяких макроелементів (Ca і Mg). За період моніторингу в харчуванні не було порушень у співвідношенні ca до mg (1:0,5); fe до cu (1:0,1). В той же час спостерігаються зміни у співвідношенні ca до p від 1:2,0 до 1:2,6; cu до zn від 1:6,0 до 1:5,0. Всі вказані порушення мають атерогенний характер, відмічаються в усіх вікових і статевих підгрупах, проте в чоловічій популяції більш несприятлива аліментарна ситуація, ніж в жіночій.

Під час вивчення джерел харчових речовин привернуло увагу те, що у добовому раціоні половина НЖК (50,1%) і третина ХС (35,2%) поступає з молоком та продуктами його переробки, стільки ж — з субпродуктами (45,5% та 44,6% відповідно). Популяція населення дуже мало вживає риби та рибних продуктів: з ними поступає лише 3,5% білка та 1,2% жиру. Відомо, що саме ці продукти є одним із джерел ПНЖК, а саме — кислот сімейства w-3, які відіграють істотну роль в лікуванні та профілактиці атеросклерозу, онкологічної патології, підвищенні імунного статусу організму. Ці компоненти включені в число нормових нутрієнтів і їх вміст в їжі повинен бути не менше 1,5–2 г/добу. За нашими розрахунками, вміст w-3 ПНЖК в харчуванні обстеженої популяції дорівнює 0,2–0,4 г/добу, тобто вірогідно менше рекомендованих норм (p<0,01). Вуглеводи раціонів на 40,5% забезпечуються за рахунок зернових, на 23,8% — цукром та солодощами і на 28,1% — картоплею та овочами. Таким чином, більша частина білків і жирів поступає з продуктів тваринного походження, а вуглеводів — із зернових та картоплі.

Однотипні порушення, але більш виражені відносно загальнопопуляційних показників харчування, виявлені серед осіб з ІХС та АГ (табл. 5, рис. 3, 5).

Відзначається розбалансованість фактичного харчування серед обстежених з АГ за основними компонентами (відношення білків до жирів і до вуглеводів дорівнює 1,0:1,6:3,3 при нормі 1,0:1,0:4,0), переважне вживання тваринних жирів (19,5% від загальної калорійності), цукру (17,1%) та недостатнє споживання рослинних жирів (ПНЖК — 5,2% від загальної калорійності), харчових волокон, ретинолу, кальцію та магнію.

Для виявлення аліментарних факторів, які найбільше впливають на поширеність ІХС та АГ, використовували децильний аналіз (10%, 90% відрізки щодо вживання окремих харчових речовин).

Результати виконаних досліджень показали, що поширеність ІХС та АГ була в 2–3 рази вища в групах з максимальним вмістом в раціонах загального жиру, НЖК, ХС, цукру та при мінімальній кількості в харчуванні ПНЖК (w-3, w-6), вітамінів (ретинолу, ніацину, аскорбінової кислоти), а також мінеральних речовин (кальцію, фосфору та магнію) (рис. 3, 5) [3, 4, 9].

Проведено низку досліджень, які вказують на перспективне застосування ПНЖК ряду w-3 у профілактиці і лікуванні ХСК за рахунок збільшення вживання риби та добавок ПНЖК ряду w-3 у вигляді лікарських препаратів [12, 13].

Існують численні складові харчування, пов'язані з ризиком для здоров'я, але останнім часом більше уваги приділяється відносній пропорції компонентів в раціонах. Проведений аналіз розповсюдженості АГ в групах з різним співвідношенням білків до жирів і до вуглеводів показав (рис. 4), що при балансі, найбільш наближеному до норми (1,0:1,1:4,0), поширеність АГ в 2 рази нижча, ніж в когортах обстежених з відношенням кількості білків до жирів і до вуглеводів, як 1,0:1,5:4,0, і в 3 рази нижча, ніж при 1,0:1,5:3,0 (при надмірній кількості жиру і нестачі вуглеводів). Тільки 20,4 % обстежених не мали порушень балансу основних компонентів раціонів (білки: жири: вуглеводи — 1:1:4).

Порівняння стану харчування з частотою ІХС показало, що у групі з високим рівнем споживання загальних жирів, НЖК та ХС поширеність ІХС складала 14,7–18,9%, а групі з їх низьким вмістом в раціонах — 2–7,3 % (рис. 5).

Висновки

1. Динаміка харчування населення України залишається розбалансованою за основними компонентами і має низку нових порушень атеросклеротичного спрямування.

2. Однотипність порушень в харчуванні неорганізованої популяції та осіб з ІХС та АГ доводить необхідність проведення загальнонаціональних заходів з оздоровлення харчування в Україні.

3. Під час планування, здійснення профілактики і лікування найбільш поширених хвороб необхідно зважати на особливості харчування населення. Без вивчення, наукового обґрунтування та потрібної організації харчування неможливо вирішити проблему здоров'я і довголіття нашого народу.

4. Обов'язковим і постійним пунктом державної політики в галузі харчування є соціально-гігієнічний моніторинг особливостей фактичного харчування населення для виявлення недоліків та обґрунтування заходів щодо подолання дефіциту нутрієнтів та їх дисбалансу, проведення профілактики алементарнозалежних захворювань.

Література
1. Возіанов О.Ф. Харчування та здоров'я населення України (концептуальні основи раціонального харчування) // Журнал Академії медичних наук України. —2002. —Т.8, № 4. —С. 647–657.
2. Григоров Ю.Г. Состояние питания людей старших возрастов. —2002. —Журнал Академії медичних наук України. —2002. —Т.8, №4. —С. 703–715.
3. Давиденко Н.В. Аліментарна корекція основних факторів ризику ішемічної хвороби серця та деяких інших хронічних неінфекційних захворювань. —К., 1998. —24 с.
4. Давиденко Н.В. та співавтори. Харчування та артеріальна гіпертензія // Український кардіологічний журнал. —2004. —№5. —С. 82–86.
5. Дієтичні рекомендації, розроблені Європейським товариством кардіологів спільно з Європейським товариством атеросклерозу // Новости медицины и фармацеи в Украине. Всеукраинское специализированное медико-фармацевтическое издание. —2004. —№9 (149). —С. 15.
6. Динаміка показників стану здоров'я населення України за 1995–2005 рр. // Аналітично-статистичний посібник для лікарів-кардіологів, ревматологів, терапевтів загальної практики. —К., 2005. —71 с.
7. Коваленко В.М., Давиденко Н.В., Карнацький В.М. Харчування в профілактиці та лікуванні хвороб системи кровообігу. —К., 2003. —52 с.
8. Карнацький В.М. Проблеми здоров'я суспільства та продовження життя // К.: ТОВ "Ферзь-ТА", 2006. —136 с.
9. Профілактично-лікувальне харчування при хворобах системи кровообігу // Посібник для медичних працівників. —К., 2006. —93 с.
10. Споживання основних продуктів споживання населенням України: Статистичний збірник. —К.: Держ.комітет статистики України, 2000. —57 с.
11. Халтаев Н.Г., Денис Б. Количественная оценка потребления пищевых веществ в эпидемиологическом исследовании сердечно-сосудистых заболеваний // Кардіологія. —1976. —№9. —С. 112–118.
12. Boucher B.J. Calcium and vitamin D intake and blood pressure // Am. J. Clin. Nutr. —2001. —V.73, №3. —P. 659.
13. Klag M.J., Whelton P.K., Randall D.L. et al. Blood pressure and end-stage renal disease in men // N. Engl. J. Med. —1996. —334. —Р. 13–18.
14. Liu S., Lee I .M., Ajani U. et al. Intake of vegetables risk in carotenoids and risk of coronary heart disease in men: Hte Physicians Health Study // Int. J. Epidemiol. —2001. —V.30, №1. —P. 130–135.


| Зміст |