ВІД РЕДАКЦІЇ

ХРОНІКА

2—3 грудня 2004 року у Парижі (Франція) відбулася 3-тя міжнародна нарада з пробіотиків.

На 1-му пленарному засіданні виступили професор Ф. Марто (Париж, 5 Університет) з доповіддю "Клінічне використання пробіотиків"), професори М. Блаут та Дж. Доре з Інституту харчування (м. Потсдам, ФРН з доповіддю "Виживання мікробів: нова техніка та біологічна продукція"), М. Леквіт та Дж. Зенненбург ("Перехресна розмова: аплікації пробіотиків"), професор Т.Т. Макдональд та проф. С.Н. Майдані (Бостон, США з доповіддю "Пробіотичні взаємодії з імунною системою").

На 2-му пленарному засіданні виступили проф. Ф. Марто та В.А. Уокер (Бостон, США) з доповіддю "Культурні види пробіотиків: Європа та США". На нараді відбулися 4 секційні засідання.

Професор Ф. Марто у своїй доповіді "Клінічне використання пробіотиків" наголосив на клінічній ефективності пробіотиків при лактазній недостатності, гастроентеритах та при діареї, зв'язаної з лікуванням антибіотиками.

В лікуванні використовуються різні пробіотики, серед них VSL#3, E. Coli Nissle 1917, L. rhanosus GG, S. boulardii, інші лактобацили або біфідобактерії, зокрема у хворих з виразковим колітом, хворобою Крона, а також після накладення ілеоцекального анастомозу. Проведена демонстрація ефективності лікування пробіотиками при синдромі подразнення кишок. Окремі пробіотики виявилися ефективними в лікуванні гастритів, виразки 12-палої кишки та шлунка. При цьому зменшувалися кількість Helicobacter pylori та прояви запалення.

Професор Ф. Марто звернув увагу на те, що після хірургічних втручань інфекційний стан інколи можуть спричиняти мікроорганізми, присутні в шлунку та кишковому тракті. В цих клінічних випадках показано призначення пробіотиків.

Професор Ю. Ямашіто (Токіо, Японія) сповістив, що для попередження розвитку некротичного ентероколіту у новонароджених дітей з малою масою тіла були проведені тривалі (протягом 5 років) спостереження на 208 новонароджених дітях з недостатньою масою тіла (дослідна група одержувала біфідобактерії, інша група була контрольною). Некротичний ентероколіт виник у 23,1% дітей, які одержували біфідобактерії (в контролі — у 37%).

Доведено, що біфідобактерії продуктують коротколанцюгові жирні кислоти у дітей з недостатньою масою тіла, а утворення бутирату, який є важливим чинником у розвитку некротичного ентероколіту, у дослідній групі не було виявлено. Цими відкриттями можна пояснити можливу роль біфідобактерій у попередженні виникнення інфекцій і некротичного ентероколіту у дітей з недостатньою масою тіла.

Професор М. Блаут з ФРН повідомив, що харчування — найважливіший екзогенний фактор, який впливає на кишкову мікрофлору. Автором здійснений моніторинг культур кишкової мікрофлори людини, щоб з'ясувати їхні антагоністичні і синергічні взаємовідношення та встановити зв'язок між кишковими дисфункціями і кишковою мікрофлорою. Для кращого розуміння взаємодії у мікробній екосистемі і впливу про- та пребіотиків може бути дослідження експресії генів на клітинному рівні. Автор не мав можливості дослідити вміст мРНК в бактеріях in situ, а тому застосував визначення флюорогенних субстратів для того, щоб визначити бактеріальну активність, яка за цих умов може бути лімітованою. Останнім часом значно збільшилося визначення нуклеотидної послідовності у пробіотичних мікроорганізмах та молочнокислих бактеріях. Ця інформація може бути використана для кращого розуміння метаболічного потенціалу і функції цих бактерій у кишковому каналі людини. У поєднанні з класичною мікробіологічною та культуральною технікою результати таких досліджень можна використати з метою одержання уявлень про те, як пробіотики можуть впливати на стан кишечника.

Професор Дж. Доре (Франція) вважає, що за останні десять років наші знання про склад кишкової мікрофлори людини істотно збільшились. Тепер добре відомі домінантні групи мікроорганізмів у кишковому вмісті, встановлені значні їхні коливання. Дуже мало видів мікроорганізмів є загальними, але консорціум домінантних видів є специфічним і стабільним для кожного індивідууму протягом багатьох днів, місяців і навіть років. Це нове розуміння стосовно стабільності фекальної мікрофлори спричинило сильний вплив на вибір функціональних продуктів, який ґрунтувався на превентивній харчовій стратегії. Автор вважає, що значна увага повинна бути приділена дослідженню адаптації пробіотиків in vivo. Геномні послідовності пробіотичних мікроорганізмів недавно були встановлені функціональною геномікою кишкових екосистем. Наше розуміння структурної і функціональної динаміки кишкової екосистеми протягом останніх років інтенсивно поглиблюється. Важливо, щоб ці дослідження дали можливість з'ясувати механізми, якими пробіотики здійснюють свою дію на екосистему.

Дж. Л. Зеннербург та Дж. І. Гордон (Сан-Луїс, США) у своїй доповіді наголосили, що мікрофлора травного каналу містить від 10 до 100 трильйонів мікробів 500—1000 видів. Цей мікробний "орган" викликає різні метаболічні зрушення у нашому геномі, включаючи здатність засвоєння нутрієнтів з харчового раціону. У разі патології гармонічне взаємовідношення між організмом і мікрофлорою порушується. Для того, щоб оцінити вплив пробіотиків на кишкову екосистему, авторами використане моделювання на мишах. Невагітні тварини були колонізовані Bact. thetaiotaomicron (Bt). З сліпої кишки мишей після 10-ї колонізації були одержані послідовність ДНК в геномі, транскрипційні профілі. Результати досліджень показали, що геном Bt викликає:
- експресію глікозилгідролаз, які сприяють появі великої кількості цукрів в порожнині кишечника;
- переважання в кишковому вмісті моносахаридів, які можуть бути метаболізовані з найбільшою ефективністю.

Ці дослідження свідчать про те, що Bt впливає на засвоєння вуглеводів.

Професор Т.Т. Макдональд (Саутгемптон, Велика Британія) у своїй доповіді зупинився на взаємовідношеннях пробіотиків з імунною системою. Відомо, що пробіотичні бактерії індукують продукцію цитокіна макрофагами та дендритними клітинами з високим вмістом IL-12, IL-10 та TGF-b. Висловлена думка, що здатність пробіотичних бактерій змінювати порядок Т-клітинної активності є результатом їхнього впливу на антигенвмісні клітини. Автор використав культуру слизової оболонки кишечника для вивчення впливу пробіотичних бактерій на нормальну та запалену слизову оболонку кишки (хвороба Крона). Результати досліджень показали, що суміш пробіотиків була ефективною у лікуванні запальних захворювань кишечника.

Професор С.Н. Майдані (Бостон, США) в своїй доповіді зупинився на лікуванні запальних захворювань молочнокислими бактеріями та вивченні імунної відповіді. На його думку при вивченні імунної відповіді на введення пробіотиків потрібно звертати увагу на вік, гормональний, генетичний фактори та нервову систему організму тощо.

Проф. В.І. Смоляр


| Зміст |