ПРОБЛЕМНІ СТАТТІ

ДО ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Проданчук М.Г., доктор мед. наук, член-кор. АМН України, професор,Корецький В.Л., доктор мед. наук,
Орлова Н.М., кандидат мед. наук,

Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя
Київська медична академія післядипломної освіти


РЕЗЮМЕ. В статье исследована динамика потребления населением жизненноважных пищевых ингредиентов и научно обоснованы приоритетные мероприятия по обеспечению безопасности питания, требующие предупредительных мер на государственном уровне.

SUMMARY. Information about problems of nutrition of population in Ukraine during last ten years was summarized in this article. The major measures of the national policy directed to promotion of nutrition's safety have been proposed.


Харчування суттєво впливає на стан здоров'я, працездатність та тривалість життя людини. Здорове харчування — один з головних факторів, які визначають здоров'я нації, забезпечують нормальний розвиток дітей, профілактику захворювань.

Метою даного дослідження було науково обґрунтувати пріоритетні заходи щодо забезпечення безпеки харчування в Україні на підставі аналізу динаміки споживання життєвоважливих харчових інгредієнтів та поширеності аліментарно-залежних захворювань серед населення.

В Україні протягом останніх 10—15-ти років відбулося різке зниження подушного споживання життєво важливих харчових продуктів та інгредієнтів (табл. 1, 2). Так, споживання м'яса і м'ясопродуктів скоротилося з 68 кг у 1990 р. до 35 кг у 2003 році.

Середній українець став споживати менше не тільки м'яса, а й молока, фруктів, риби. У наборі продуктів переважають і значно перевищують раціональну норму: олія (176,6%), картопля (148,1%), хліб і хлібопродукти (123,3%), цукор (130,4%).

Зниження споживання енергії і білка з їжею нижче розрахункових величин варто розглядати як несприятливий фактор, що створює умови для формування груп населення з ознаками білково-калорійної недостатності.

Сьогодні в Україні так харчується близько 50—60% усього населення. Слід відмітити, що середнє споживання деяких видів продуктів (м'ясо, яйця, риба і рибопродукти, фрукти, ягоди) у багатодітних родинах у 2 рази нижче за середній рівень. Розбіжності в харчуванні в домогосподарствах з різним рівнем забезпеченості ще більші.

Зростання цін не дозволяє населенню отримувати продукти з врахуванням їх біологічної цінності, що призводить до ще більшого дефіциту білків, вітамінів, мікроелементів, енергії. Так, через низьку платоспроможність значної частини населення, при прожитковому мінімумі для працездатного населення в 457 гр., можливість придбання місячного необхідного набору продуктів становить менше половини. У даних груп населення основними продуктами в раціоні є хліб, крупи, макаронні вироби, олія.

Таким чином, населення має значний дефіцит споживання основних груп продуктів харчування в порівнянні з фізіологічними нормами.

Не дивно, що протягом останніх років відмічається стійке погіршення показників здоров'я населення України у всіх регіонах. Очікувана тривалість життя в середньому в Україні майже на 10 років нижча, ніж в економічно розвинених країнах Європи (у середньому 67 років: у чоловіків — 63 роки, у жінок — 74 роки). Рівень смертності населення зріс з 12,1 у 1990 р. до 16,2 випадки смерті на 1000 населення у 2004 р. [3, 4].

Серед причин смерті провідне місце в Україні посідають хвороби системи кровообігу. Стандартизовані за віком рівні смертності від хвороб даного класу в Україні в 1,7 рази перевищують середній рівень у Європі і більш ніж у 3 рази — середній рівень у країнах Євросоюзу, і мають чітку тенденцію до зростання у динаміці. Розвиток хвороб системи кровообігу значною мірою пов'язаний з порушенням харчування. Так, відповідно до "Доповіді про стан охорони здоров'я у світі, 2002 р. Зменшення ризику, сприяння здоровому способу життя" [2], підготовленому експертами ВООЗ, найбільший вплив на смертність від основних неінфекційних хвороб, і насамперед хвороб системи кровообігу, у Європейському регіоні мають 7 факторів ризику, чотири з яких безпосередньо пов'язані з харчуванням населення (гіперхолестеринемія, надлишкова маса тіла, зловживання алкоголем, недостатнє споживання фруктів і овочів). Усі ці фактори ризику надзвичайно актуальні і для населення України. Крім того, в нашій країні мають величезне значення такі фактори, як зниження подушного споживання життєвоважливих харчових інгредієнтів, зниження якості і безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів.

Одноманітний набір продуктів харчування в добовому раціоні сімей, дефіцит свіжих овочів та фруктів призводить до дефіциту вітамінів. У зимовий період тільки 9% родин регулярно, 4—5 разів на тиждень. включають до раціону салати зі свіжих овочів, ще рідше вживають у їжу свіжі фрукти. Фактично має місце переважно вуглеводна модель харчування при дефіциті білків тваринного походження. Такі фактори ризику, як нераціональне і збіднене біологічно активними компонентами харчування, у тому числі надлишкове споживання жирів тваринного походження, кухонної солі, алкоголю, нестача вітамінів і мікроелементів, призводять до виникнення аліментарно-залежних захворювань, які викликані дефіцитом заліза, вітамінів, інших незамінних мікронутрієнтів.

Неповноцінне харчування є також вагомим фактором ризику розвитку хвороб органів травлення. З 1990 року поширеність хвороб органів травлення серед дорослого населення України зросла на 55% (табл. 3). Найбільш високими темпами зростала поширеність хвороб підшлункової залози (у 4 рази) та жовчнокам'яної хвороби (у 2,5 рази).

У ході поглибленого вивчення стану здоров'я населення, приуроченого до Всеукраїнського перепису 2001 р., встановлено, що хронічні хвороби органів травлення вірогідно частіше виявлялися при профілактичних оглядах серед населення з низьким соціально-економічним статусом. Так, виразкова хвороба шлунку та 12-типалої кишки реєструвалася серед найменш матеріально забезпеченої групи у 2,4 рази частіше, ніж серед найбільш заможної, а хронічний гастрит, відповідно, у 3,3 рази [1].

Збільшується значимість хвороб органів травлення як причини смертності населення. Особливо негативні тенденції реєструються серед населення працездатного віку, рівень смертності якого від хвороб органів травлення виріс у 2003 році, у порівнянні з 1990 роком, у 2,5 рази (49,0 і 19,4 випадки на 100 тис. населення працездатного віку відповідно). Серед усього населення смертність від хвороб органів травлення зросла за цей період у 1,7 рази (з 31,2 у 1990 р. до 52,1 випадки на 100 тис. усього населення в 2003 році). Найбільш високі рівні смертності від цієї причини реєструються в індустріально-розвинених і екологічно несприятливих областях, таких як Луганська (78,4 випадки на 100 тис. усього населення), Одеська (72,8), Дніпропетровська (71,0), Донецька (67,6). Стандартизований за віком рівень смертності від хвороб органів травлення в Україні в 2003 році перевищував на 17% аналогічний середній показник у Європейському регіоні і на 45% — показник Євросоюзу. Особливо несприятлива ситуація в Україні склалася щодо смертності від хвороб печінки (за рахунок цирозів). Стандартизовані показники в Україні перевищують аналогічні в Європейському регіоні й у Євросоюзі в 1,3 рази і 2,2 рази відповідно. Однією з причин високої смертності населення України від даної причини є зловживання алкогольними напоями, а також їх низька якість. У порівнянні з 1990 р., смертність від отруєнь алкоголем в Україні зросла в 2003 році майже в 2 рази (з 10,4 до 20,4 випадки на 100 тис. всього населення) [3,4].

Якщо для дорослих раціональне харчування є вагомим фактором забезпечення здоров'я, довголіття, високої працездатності, то для дітей раннього віку — це провідний чинник нормального розвитку. Для немовлят головний та ідеальний спосіб одержання необхідних продуктів — грудне вигодовування. Воно справедливо вважається унікальним біологічним, емоційним фактором, що впливає на здоров'я і матері, і дитини.

В Україні щорічно 46—53 дитини з 100, що досягли першого року життя, знаходяться на грудному вигодовуванні до 3-х місяців і після 3-х місяців переводяться на раннє змішане вигодовування. Тільки 30—40 дітей з 100 знаходяться на грудному вигодовуванні до 6-ти місяців життя [4].

Природний наслідок такої ситуації — зростання захворюваності дітей: за останні 10 років на 69% збільшилася захворюваність дітей 1-го року життя на хвороби органів травлення, на 20% — на інфекційні і паразитарні захворювання. Більшість цих захворювань можна було б запобігти винятково грудним вигодовуванням протягом перших 6-ти місяців.

Незважаючи на те, що сьогодні в Україні переважна більшість дітей віком до 1-го року знаходиться на змішаному чи штучному вигодовуванні, у країні має місце тенденція до закриття дитячих молочних кухонь (ДМК) системи охорони здоров'я, в основному, через відсутність фінансування. Так, якщо в 1990 році було 788 молочних кухонь у складі дитячих поліклінік, то в 2004 році їх чисельність становить лише 267 (скорочення на 66,1%) [4]. Існуючі ДМК не забезпечують дітей необхідним і якісним набором продуктів для раннього вигодовування і перетворились в пункти видачі молока з обмеженим асортиментом продукції (молоко кип'ячене). Проблема харчування дітей першого року життя в сільській місцевості практично не вирішена.

У зв'язку із закриттям ДМК особливе занепокоєння повинен викликати стан харчування дітей раннього віку, які не одержують материнського молока. Спеціалізовані підприємства харчової індустрії, які виробляють дитяче харчування, сьогодні існують не у всіх регіонах. У сировинних зонах комбінатів продукції дитячого харчування від 20 до 50% молока є непридатним для вироблення дитячих продуктів харчування. Ситуація щодо контролю якості і безпеки продовольства додатково загострилася у зв'язку із різким зростанням імпорту продукції.

Структура харчування дітей шкільного віку характеризується триваючим зниженням споживання найбільш цінних у біологічному відношенні харчових продуктів, таких як м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молочні продукти, риба і рибні продукти, яйця, олія, фрукти й овочі. При цьому істотно збільшується споживання хліба і хлібопродуктів, а також картоплі. За даними ПРООН в Україні внаслідок неякісного харчування 3% дітей мають дефіцит маси тіла, а 15% — відставання росту.

Незадовільне харчування дітей призводить до збільшення частоти виникнення серед них хвороб органів травлення. Захворюваність дітей (0—14 років) хворобами органів травлення зросла в 2004 році, у порівнянні з 1990 роком, на 57,1% (з 33,8 до 53,1 випадки на 1000 дітей). Поширеність захворювань даного класу серед дітей за цей період збільшилася на 61,1% (з 85,7 до 138,1 випадки на 1000 дітей) [4].

Дефіцит заліза і розвиток залізодефіцитних станів (анемій), особливо в жінок дітородного віку та у вагітних жінок, виріс у зв'язку зі зменшенням споживання м'яса і м'ясопродуктів (рис. 1). Найбільш часто анемії ускладнюють вагітність у Київській (48%), Чернівецькій (46,5%), Рівненській (46,1%) і у Вінницькій (44,2%) областях [4].

У 2004 році поширеність анемії серед дитячого населення (0—14 років) становила 50,2 випадки на 1000 дітей (у 1997 р. — лише 36,05). Звертають на себе увагу регіональні особливості поширеності цієї патології. Надзвичайно високі рівні реєструються в Черкаській (140,9 на 1000 дітей), Івано-Франківській (137,3 на 1000 дітей) і Вінницькій (106,5 на 1000 дітей) областях [4].

Крім нестачі заліза, на розвиток анемій впливає і дефіцит вітамінів групи В. Тому профілактика залізодефіцитних станів повинна бути спрямована на збагачення залізом і вітамінами дитячого харчування (дошкільників і школярів), надання адресної допомоги дітям, які знаходяться на штучному вигодовуванні, використання препаратів, що містять залізо, для вагітних і жінок, що годують.

При здійсненні державного контролю за лікувально-профілактичними установами виявлено, що в них не додержуються режиму харчування. Офіційно скорочується кількість прийомів їжі. Необхідний добовий набір забезпечується тільки на 20%. У раціоні практично відсутні м'ясо, масло вершкове, рослинні жири, риба, овочі, фрукти, соки. Харчова й енергетична цінність раціонів харчування не відповідає гігієнічним нормам. Через відсутність коштів фактично не проводиться вітамінізація готових блюд.

Для осіб, які зазнають впливу несприятливих факторів виробничого середовища, розроблені дієти спеціального лікувально-профілактичного харчування. Вони основані на здатності окремих харчових речовин впливати на всмоктування, метаболізм чи виведення токсичних сполук з організму. У зв'язку з розукрупненням і акціонуванням промислових підприємств і об'єднань порушена система організації лікувально-профілактичного і дієтичного харчування працюючих, які зазнають впливу шкідливих і несприятливих факторів виробничого середовища: скоротилася кількість їдалень, ліквідовані буфети, які надавали гаряче харчування, закриті дієтичні їдальні і зали, пункти роздачі молока.

Зросло виробництво неякісних м'ясних напівфабрикатів, ковбасних виробів. Виробники борошна соєвого текстурованого у супровідних документах не вказують використання генетично-модифікованої сої.

У зв'язку з інтенсивним розвитком генної інженерії виникає необхідність в організації ефективного Держсаннагляду за виробництвом і оборотом харчових продуктів, отриманих із генетичномодифікованих джерел.

Глобальне антропогенне забруднення поверхневих вод і суші, радіоактивні локальні забруднення, утворення токсичних речовин у результаті вторинних реакцій, нагромадження на поверхні суші стабільних шкідливих і отруйних речовин, здатних до переносу в харчових ланцюгах, призвели до різкого зниження біопотенціалу і генофонду екосистем і до загрози руйнування природного середовища на великих територіях. За оцінками вчених, з їжею до організму надходить понад 70% усіх забруднювачів (ксенобіотиків, контамінантів). При розбалансованому харчуванні, дефіциті його найважливіших компонентів (білків, незамінних аміно- і жирних кислот, мікроелементів, вітамінів) зростає небезпека несприятливого впливу забруднених продуктів на життєві функції організму, на здоров'я в цілому.

У 2001 р. вченими медиками і деякими політиками України були розпочаті активні спроби прийняття "Концепції державної політики в галузі здорового харчування населення України", однак вона не була прийнята. Прийняття концепції могло б сприяти контролю за безпекою харчування нації.

Висновки

У сфері контролю над потенціалом безпеки харчування населення, якістю і безпекою продовольчої сировини і продуктів харчування необхідні наступні заходи:
- активізувати прийняття "Концепції державної політики в галузі здорового харчування населення України";
- визначити основні напрями профілактики аліментарно-залежних захворювань і станів;
- забезпечити подальше вивчення впливу генетично модифікованих продуктів харчування на здоров'я населення з врахуванням даних науки і розпоряджень керівних органів;
- здійснювати соціально-гігієнічний моніторинг за забрудненням харчових продуктів і продовольчої сировини потенційно небезпечними забруднювачами різної природи;
- удосконалити методи оцінки ризику різних рівнів забруднення продуктів харчування, оцінку їх небезпеки для здоров'я людини;
- визначити найбільш вагомі регіональні забруднювачі навколишнього середовища і продуктів харчування з оцінкою експозиції і дозо-ефективної залежності їхнього впливу на здоров'я населення;
- посилити контроль за якістю виробленої, ввезеної в Україну і реалізованої продукції, за попередженням харчових отруєнь.

Література
1. Москаленко В.Ф., Пономаренко В.М., Грузєва Т.С. Система скорочення нерівності в охороні здоров'я населення та її прогнозна ефективність// Вісник соціальної гігієни і організації охорони здоров'я. —2004. —№2. —С. 5—10.
2. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2002 г. Уменьшение риска, содействие здоровому образу жизни. —Женева: ВОЗ, 2002. —16 с.
3. ЄРБ "Здоров'я для всіх", ВООЗ, січень 2005 р.
4. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2003—2004 роки. —ЦМС МОЗ України. —1991—2005 рр.


| Зміст |